Справа № 545/1721/22
Провадження № 1-в/545/504/22
06.07.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області в м. Полтаві клопотання засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
по даній справі засуджений 16.03.2010 року Апеляційним судом Луганської області за ст. ст. 115 ч.2 п. п. 6, 12, 187 ч.4, 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 15 років з конфіскацією майна, що є власністю засудженого,
про умовно-дострокове звільнення, -
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про застосування відносно нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання посилаючись на те, що він відбув встановлений законом строк покарання, працевлаштований, сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
В судове засідання представник адміністрації не з'явився, надавши заяву про розгляд подання в його відсутність, проти задоволення заяви заперечував, оскільки засуджений за час відбування покарання не став на шлях виправлення.
Від засудженого ОСОБА_4 надійшла заява з проханням розглядати заяву в його відсутність, заяву підтримує в повному обсязі, прохає задовольнити.
В судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення заяви про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання, посилаючись на те, що ОСОБА_4 засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину, за весь час відбування покарання має п'ять заохочень та чотири стягнення, що не є достатнім для застосування до нього умовно-дострокового звільнення та свідчить, що засуджений не став на шлях виправлення.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали особової справи, суд приходить до висновку, що заява засудженого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Відповідно до п. 1 та п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджений 16.03.2010 року Апеляційним судом Луганської області за ст. ст. 115 ч.2 п. п. 6, 12, 187 ч.4, 70 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 15 років з конфіскацією майна, що є власністю засудженого.
Відповідно до характеристики на засудженого від 22.06.2022 року наданої державною установою «Темнівська виправна колонія (№100)» засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 16.09.2009 року.
З 30.09.2019 відбував покарання в державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)», характеризувався негативно, мав три стягнення, які погашені у встановленому законом порядку, з метою стимулювання правослухняної поведінки заохочувався один раз.
З 06.03.2022 року відбуває покарання в державній установі «Темнівська виправна колонії (№100)».
За час відбування покарання характеризується посередньо. Стягнень та заохочень не має.
Не працевлаштований.
До виконання робіт по благоустрою установи відноситься посередньо.
Намагається дотримуватись правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.
Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд.
Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт», до реалізації програми ставиться посередньо.
Питання щодо можливого застосування ст. 100, 101 КВК України, було розглянуто комісією державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» 16.10.2019 року, вирішено відмовити у застосуванні даних статей, як особі яка не стає на шлях виправлення.
Питання щодо можливого застосування ст. 82 КК України було розглянуто комісією державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» 16.10.2019 року, вирішено відмовити в застосуванні даної статті, як особі, яка не стала на шлях виправлення.
Питання щодо можливого застосування умовно-дострокового звільнення згідно статті 81 КК України, за відбуттям ѕ призначеного строку покарання, було розглянуто комісією державної установи «Холодногірська виправна колонія (№18)» 26.02.2020 року, вирішено відмовити у застосуванні даних статей, як особі яка не довела свого виправлення.
Засуджений ОСОБА_4 за час відбування покарання на профілактичних обліках не перебував.
За вироком суду засуджений ОСОБА_4 має позов на загальну суму 8156, 88 грн., до відшкодування позову ставиться байдуже, не вбачає в цьому суспільної необхідності.
Згідно цієї ж характеристики засуджений ОСОБА_4 не довів своє виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, згідно статті 81 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України до засудженого ОСОБА_4 є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, однак засуджений за весь час відбування покарання має п'ять заохочень та чотири стягнення, характеризувався то посередньо то негативно, усіма комісіями установ за місцем відбування покарання відмовлено засудженому у застосуванні ст. ст. 81, 82 КК України, ст. ст. 100, 101 КВК України, як особі яка не стала та не довела своє виправлення.
Таким чином, перевіривши доводи викладені в клопотанні засудженого, дослідивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що за весь час відбування покарання засуджений не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст.81 КК України.
З наведеного убачається, що на даний час засуджений не досяг необхідного ступеня виправлення та не довів своє виправлення та відновлення в соціальному статусі, як повноправного члена суспільства та готовності до самокерованої правослухняної поведінки, а отже клопотання засудженого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ч. 2 ст. 537 КПК України суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1