Справа № 635/1606/21
Провадження № 2/545/953/22
"05" липня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області
у складі головуючого судді Богомолової Л.В.
при секретарі Безгубенко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Полтавського районного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ТОВ Финансова компанія «Флексіс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд -
21.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Харківського районного суду із позовом до АТ «Альфа Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №30888, про стягнення з неї на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором №500808724 від 16.04.2018 року у розмірі 52 193, 88 грн, проте, вимог позивачу від відповідача щодо сплати вказаної заборгованості не надходило, і від нотаріуса позивач не отримувала жодних повідомлень стосовно звернення АТ «Альфа Банк» за виконавчим написом, за умови заперечення позивачем розміру цієї заборгованості.
08.02.2021 року приватний виконавець Кудряшов Д.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №64414606 при примусовому виконанні виконавчого напису №30888 від 08.09.2020 року, що видав приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчий напис №30888 від 08.09.2020 року вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Постанови КМУ від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку» на підставі виконавчих написів нотаріусів, у зв'язку з чим є підстави для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки вказаний договір вона не укладала та його не підписувала.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з грубим порушенням вимог законодавства, оскільки нотаріус не перевірив безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, що свідчить про наявність спору щодо суми заборгованості. При цьому, позивач зазначає, що з копії постанови приватного виконавця та виконавчого напису № 30888 від 08.09.2020 року, відсутнє посилання на те, чи взагалі надавався оригінал кредитного договору та інші необхідні документи нотаріусу для вчинення нотаріальної дії. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріусом не було дотримано вимог вчинення виконавчого напису, оскільки він вчинений без отримання відомостей про одержання позивачем письмової вимоги про добровільне усунення порушень. Отже, між сторонами існує спір щодо укладання кредитного договору та щодо суми заборгованості та порушено вимоги щодо документів, на підставі яких вчиняється виконавчий напис нотаріуса.
Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 30888 від 08.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованості у розмірі 52193, 88 грн та стягнути з відповідачі всі судові витрати.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан».
Розпорядженням Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Харківського районного суду Харківської області, Полтавському районному суду Полтавської області.
Ухвалою Полтавського районного суду від 10.06.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 218).
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю.
Представник відповідача ТОВ ФК «Флексіс», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець Кудряшов Д.В. у судове засідання не з'явилися, повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце розгляду цивільної справи, що підтверджується оголошенням про виклик учасника судового процесу, розміщеним на офіційному веб-сайті судової влади України.
При цьому суд зауважує, що відповідач та треті особи повідомлялися рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток Харківським районним судом, тобто сторонам достовірно відомо про знаходження справи в суді.
Заперечень стосовно позовних вимог позивача, заяв або будь-яких клопотань суду не надано.
Неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін в заочному провадженні за згодою представника позивача та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
16 квітня 2018 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №500808724.
З виконавчого напису №30888 від 08 вересня 2020 року вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. звернено стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 500808724 від 16.04.2018 року. Стягнення заборгованості проводиться за період з 19.10.2018 року по 01.06.2020 року у сумі 51 543,88 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі 19454,40 грн; прострочена заборгованість за комісією та процентами у розмірі 16804, 10 грн, строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 14860,39 грн, строкова заборгованість за комісією та процентами в розмірі 424,39 грн.
Крім того за вчинення виконавчого напису нотаріусом з ОСОБА_1 додатково стягнено на користь відповідача 6500,00 грн.
Загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» по виконавчому напису нотаріуса становить - 52 193,88 грн.
21 грудня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» укладено договір факторінгу №2, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, відповідно до підписаного сторонами Реєстру Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором кредиту № 500808724 від 16 квітня 2018 року
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону- для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині а після слів заставлене майно доповнити словами (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку) ; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: 11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу , п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Доповнити перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. . Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц,провадження №61-12629св19.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно , для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Разом з цим, даних про те, що Банк надав нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, у суду відсутні.
Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом Хара Н.С. 08 вересня 2020 року, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 щодо переліку документів, за якими стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватися до кредитного договору, укладеного між банком та позивачем, а тому зазначена у виконавчому написі заборгованість, не є безспірною і приватний нотаріус застосував не чинні на той момент норми, які не регулюють вчинення виконавчих написів про кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі.
Таким чином, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Виконавчий напис здійснений з порушенням вимог закону та має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно судових витрат по справі, суд приходить до такого.
Так, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.
Так, згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1,п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір по справі, сплачений позивачкою в загальній сумі 1362 грн підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України.
10.08.2021 року позивачка ОСОБА_1 в особі адвоката Лисенко А.О. звернулася до суду з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн. (а.с.123-125)
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витратами на професійну правничу допомогу є гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомога, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Розмір цих витрат встановлюється договором про надання правової допомоги/актом за домовленістю сторін.
З вищенаведеного слідує, що процесуальний алгоритм доведення розміру витрат на професійну правову допомогу передбачає подання стороною судового процесу: попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат - разом із першою заявою по суті спору відповідно до ст.134 ЦПК України та доказів понесення судових витрат - до закінчення судових дебатів або, за попередньою заявою, протягом 5 днів після ухвалення судового рішення (у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Водночас процесуальні вимоги до доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу визначені в ч.ч 3,4 ст. 137 ЦПК України, яка вказує, що слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи.
Таким чином, оскільки склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було надано до суду належним чином засвідчену копію договору про надання правничої допомоги від 17 лютого 2021 року з посиланням в п.4.1 договору про погодження сторонами розміру гонорару в сумі 15000 грн.(а.с.126-127)
До договору долучений детальний опис (складений 06 серпня 2021 року) до акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 17.02.2021 року про те, що виконані роботи складають 15000 грн, з яких зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі становить 1000 грн, підготовка та подання адвокатського запиту приватному виконавцю Кудряшову Д.В. становить 1000 грн, підготовка та подання адвокатського запиту приватному нотаріусу Хара Н.Л. становить 1000 грн, підготовка та подання позову про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню становить 4000 грн, підготовка та подання заяви про забезпечення позову становить 3000 грн, участь в судових засіданнях становить 4000 грн, підготовка та подання клопотання про долучення доказів становить 1000 грн.
Крім того, до заяви долучені 3 ксерокопії квитанцій про те, що ОСОБА_1 сплачено тричі по 5 000,00 грн на загальну суму 15000 грн за надання правової допомоги по даній справі. (а.с. 132-134).
З вказаних документів вбачається, що правнича допомога позивачеві була надана адвокатом Лисенко А.О., а вартість наданих послуг становить 15 000,00 грн.
Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи. В іншому випадку усі послуги, які були надані, але не зазначені в договорі, відшкодуванню не підлягатимуть. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові у справі №826/856/18 від 22 грудня 2018 року.
Так, згідно п.4.3 вказаного Договору, адвокат розпочинає виконання робіт та/або надання послуг за даним договором тільки після внесення Клієнтом заздалегідь обумовленої з адвокатом суми авансу за надання правничої допомоги у заздалегідь погоджений між Сторонами строк шляхом передачі готівки або внесення на рахунок.
Як вбачається з квитанцій про сплату послуг адвокату за надання правової допомоги, перша сплата у сумі 5000 грн здійснена позивачкою 26.02.2022 року (а.с.132).
До позовної заяви долучені письмові відповіді приватного нотаріуса Кудряшова Д.В., які направлені на ім'я позички ОСОБА_1 08.02.2021 року (а.с.10), тобто до укладення договору на правову допомогу
Позивачем та представником позивача не надано суду жодних письмових доказів про підготовку та подання адвокатського запиту приватному виконавцю Кудряшову Д.В. та приватному нотаріусу Хара Н.Л. саме адвокатом Лисенко А.О.
Консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі на суму 1000 грн, підготовка та подання позову про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню на суму 4000 грн, підготовка та подання заяви про забезпечення позову на суму 3000 грн, а всього на суму 8000 грн здійснені всупереч вимогам п.4.3 укладеного Договору, а також не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, тобто їхньої дійсності та необхідності, а також не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового позивачки .
Представник позивача адвокат Лисенко А.О. приймав участь у судовому засіданні 18.08.2021 року, 08.10.2021 року в яких заявив клопотання про відкладення справи для витребування доказів, а також готував та подавав суду клопотання про долучення доказів.
Суд зауважує, що адвокатом не наданий розрахунок здійснених витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому цивільним процесуальним законом, зокрема ст.137 ЦПК України, чітко передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг). Детальний опис робіт передбачає собою зазначення конкретних видів робіт, їх вартість та кількість витраченого часу на їх виконання.
Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, при яких суд має надати оцінку їх співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову тощо.
За таких обставин та приймаючи до уваги складання адвокат позову, заяву про забезпечення позову, учать у 2 судових засіданнях по відкладанню розгляду справи, складання до суду клопотання, суд вважає, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» № 3425-XII від 02 вересня 1993 року, Главою 16 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012р. № 296/5, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна , приватний виконавець Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, складений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною 08 вересня2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 30888 таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.
Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - за наступною веб-адресою сторінки https://inbox@pl.pl.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 05.07.2022 року .
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2
Адвокат: Лисенко Андрій Олександрович, адреса для кореспонденції: 61024, м.Харків, вул.Пушкінська, буд.96-А
Відповідач: ТОВ ФК «Флексіс», ЄДРПОУ № 43000243, адреса: м.Київ, вул. Борисоглібська, буд.16В, офіс 2
Третя особа: приватний виконавець Харківського виконавчого округу Кудряшов Дмитро Вячеславович, адреса: 61003, м.Харків, вул. Університетська, буд.33, офіс 7
Суддя: Л. В. Богомолова