Справа № 373/396/22
Номер провадження 2/373/363/22
06 липня 2022 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючої судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №373/396/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач звернувся до суду із позовом і просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2022 року з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку на 50% від суми прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Посилається на те, що відповідно до рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2022 року із нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 листопада 2021 року. Зазначає, що не має можливості сплачувати аліменти у вищезазначеному розмірі в зв'язку із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася донька ОСОБА_4 , яка перебуває на його утриманні.
12 травня 2022 року було відкрито провадження по даній справі і справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
31 травня 2022 року позивач направив до суду заяву, в якій просить додати до матеріалів справи копію трудової книжки та довідку з центру зайнятості, оскільки втратив роботу в зв'язку із переїздом.
05 червня 2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог про зменшення розміру аліментів. Зазначає, що позивач не оскаржував рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2022 року про стягнення із нього аліментів на утримання їх неповнолітнього сина, що свідчить про те, що він з ним погодився. Посилається на те, що не має можливості самостійно утримувати дитину. Неодноразово зверталася до позивача із про добровільну сплату аліментів на утримання дитини, на що позивач не реагував. ОСОБА_1 має відмінний стан здоров'я, офіційно працює на посаді пекаря в ТОВ «СІЛЬПО ФУД», маєстабільну заробітну плату (більше 20000 грн 00 коп.), тому має можливість сплачувати аліменти у вищезазначеному розмірі. До відзиву додала копію квитанції № 18981-1042604-39683 від 20 грудня 2021 року про сплату 1020 грн 00 коп. на харчування дитини ОСОБА_5 , та скріншот здійснення платежу на суму 305 грн 02 коп. за харчування дитини.
14 червня 2022 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заперечує зазначену відповідачем обставину, що він працює і отримує заробітну плату в розмірі понад 20000 грн 00 коп., зазначивши, що є безробітним і про що відомо позивачу. Заперечує і посилання відповідача про те, що він не надавав матеріальну допомогу на утримання дитини. Зазначає, що до моменту розірвання шлюбу надавав матеріальну допомогу на утримання дитини на загальну суму 55000 грн 00 коп., докази про що додає до матеріалів справи. На прохання відповідача надати кошти на придбання речей для дитини, він відмовив, запропонувавши придбати ці речі, що не сподобалося відповідачу. Стосовно тієї обставини, що відповідач наголошує на тому, що він погодився з вищезазначеним рішенням суду, він погоджується з ним, але з врахуванням нових обставин (народженням дитини та втратою роботи) він просить розмір призначених за тим рішенням суду аліментів змінити на 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Розгляд справи здійснювався відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
Сторони по справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 10 жовтня 2017 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (актовий запис № 292).
Від сумісного проживання у шлюбі сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 жовтня 2021 року (а.с.7-8) шлюб між сторонами був розірваний.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2022 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с.10-11). Даним рішенням було постановлено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового віку для дитини відповідного віку, починаючи з 10 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 22 березня 2022 року Андрушівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
З доданих до відзиву копій квитанції № 18981-1042604-39683 від 20 грудня 2021 року та скріншоту здійснення платежу вбачається, що відповідачем були сплачені кошти на харчування дитини ОСОБА_5 в розмірі відповідно 1020 грн 00 коп., та 305 грн 02 коп.
Крім того, позивачем на підтвердження надання матеріальної допомоги на утримання спільної дитини надав скріншот переписки із відповідачем та скріншоти здійснення перерахування коштів через відповідну банківську систему.
Суд приймає до уваги інші подані позивачем та відповідачем докази, на підставі яких встановлені дані обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Правовідносини, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами сімейного законодавства щодо обов'язку батьків утримувати неповнолітніх дітей та їх правом на зменшення розміру стягуваних аліментів у випадку зміни матеріального чи сімейного стану, стану здоров'я або інших обставин, що можуть вплинути на розмір сплачуваних аліментів.
Відповідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Дані положення Закону також враховані в роз'ясненнях Верховного Суду України, що викладені в пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Аналіз статті 192 СК України свідчить про те, що за позовом платника аліментів суд може зменшити їх розмір лише за наявності поважних причин, а саме: зміни його матеріального чи сімейного стану; погіршення його здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Обов'язок доказування наявності наведених обставин покладається на позивача.
Факт народження дитини у відповідача під час спільного проживання з іншою жінкою може слугувати підставою для зменшення розміру стягуваних аліментів, однак не є безумовною. Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , донька народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішення суду було ухвалено судом 21 березня 2022 року, тобто вже після народження доньки. На момент відкриття провадження у справі про стягнення аліментів, отримання копії позовної заяви, ухвалення судом рішення по справі, позивачу було відомо про вагітність його дружини, а потім і про народження дитини, але будь-яких заперечень з приводу розміру аліментів ним заявлено не було.
Щодо такої підставу для зменшення розміру аліментів, як зміна матеріального стану позивача в зв'язку із втратою ним роботи, слід зазначити наступне.
В позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначав як підставу позову лише народження дитини.
Про обставини звільнення з роботи позивач повідомив суд в заяві від 31 травня 2022 року, додавши копію листів з трудової книги та повідомлення про те, що він на обліку в центрі зайнятості не перебуває (а.с. 22-26). Таку заяву позивач назвав як «Додаток до заяви про зменшення розміру аліментів», однак суд вважає, що по суті та по змісту це є заява про зміну підстав позову, оскільки позивач в ній зазначає про додаткову підставу для задоволення позову - зміна свого матеріального стану через втрату роботи в зв'язку з переїздом. При цьому, слід відмітити, що звільнення відбулося за власним бажанням вже після звернення до суду з позовом і зміни місця проживання позивача не вбачається, оскільки і в первісному позові, і в даній заяві позивач особисто зазначає одну й ту ж адресу місця свого проживання.
Строк подачі такої заяви, у відповідності до ст.ст. 49, 278, 279 ЦПК України, не пропущено. Однак, порушено порядок її подання, а саме: відсутні докази направлення заяви з доданими документами стороні відповідача. Необізнаність відповідача про наявність такої заяви вбачається також із відзиву на позовну заяву (а.с. 27-29), в якому відповідач зазначає про наявне у позивача місце роботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Частиною 5 цієї статті встановлено, що разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
За таких обставин, суд зазначає, що поданий позивачем 31.05.2022 Додаток до заяви про зменшення аліментів та додані до нього копія листів з трудової книги та повідомлення суд не бере до уваги.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, аліменти можуть стягуватися або у частці від доходу, або у твердій грошовій сумі. Присудження аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку законом не передбачено: така величина є змінною (змінюється щорічно в зв'язкау зі зміною самого прожиткового мінімуму) і вказана як обмежувальний критерій мінімального розміру аліментів, присуджених як у частці від доходу, так і в твердій грошовій сумі. І зміна способу стягнення відбувається за ініціативи саме одержувача, а не платника аліментів.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 141, 150, 180, 181, 182, 190 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований та проживаючий по АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована та проживаюча по АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя: Я. І. Керекеза