Справа № 347/823/21
Провадження № 2/347/36/22
21 червня 2022 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Драч Д.С.,
з участі секретаря Борисової О.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Йоника І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Косівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця,
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Косівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, мотивуючи тим, що рішенням Косівського районного суду від 04.09.2015 року в справі №347/868/15-ц з позивача, ОСОБА_2 , стягнуто на користь ОСОБА_3 272742 грн. боргу за договором позики та 243,60 грн. судового збору. На виконання рішення, 09.10.2015 року судом видано виконавчий лист, який стягувачем було звернуто до виконання. Постановою державного виконавця Косівського РВ ДВС від 13.10.2015 року відкрито виконавче провадження №49007300. Державним виконавцем 15.10.2015 року накладено арешт на все належне позивачу рухоме та нерухоме майно, про що винесено відповідну постанову. Згідно акту опису й арешту майна від 28.10.2015 року, державним виконавцем було описано та накладено арешт на майно позивача: житловий будинок площею 139,6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2623682401:01:001:0292, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня, іншим актом опису й арешту майна, державним виконавцем описано та накладено арешт також на земельну ділянку, площею 0,111 га, кадастровий номер 2623682401:01:001:0293, розташовану в АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця від 01.03.2016 у виконавчому провадженні призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності. Згідно висновку про вартість об'єкта оцінки від 29.06.2016, початкова вартість приватного будинковолодіння - житлового будинку, площею 139,6 м.кв. та земельної ділянки, площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2623682401:01:001:0292, що за адресою: АДРЕСА_1 , становила 554880 грн.
В подальшому державним виконавцем розпочато процедуру реалізації арештованого майна - вище вказаних житлового будинку та земельної ділянки. При цьому, державним виконавцем було неправильно визначено черговість звернення стягнення на майно боржника, адже Закон України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; в другу чергу - на рухоме та інше майно боржника; у третю чергу - на об'єкти нерухомого майна (у разі відсутності у божника достатніх коштів чи рухомого майна). Однак і в цьому разі, першочергово звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належить боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Проте, державний виконавець у порушення визначеної законом черговості звернення стягнення на майно позивача, розпочав процедуру стягнення на житловий будинок, в якому вона проживає та земельну ділянку під ним, в той час, як у її власності перебувала окрема від будинку земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2623682401:01:001:0293 загальною площею 0,1110 га в АДРЕСА_1 ), яка підлягала реалізації першочергово.
Електронні торги з реалізації належних мені житлового будинку та земельної ділянки, які призначались на 28 листопада 2017 року, 16 січня 2018 року та 06 лютого 2018 року, не відбулись через відсутність допущених учасників.
14.03.2018 року начальником Косівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Йоником 1-М-, на підставі ч. 9 ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», винесено постанову про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу та складено акт про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, якими житловий будинок, площею 139,6 м.кв. з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2623682401:01:001:0292, що за адресою: АДРЕСА_1 передано у власність стягувана - ОСОБА_3 , який сплатив різницю між вартістю арештованого майна і сумою боргу та у подальшому вчиняв дії, спрямовані на виселення позивача із вказаного будинку.
Обставини порушення черговості звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні №49007300 встановлені ухвалою Верховинського районного суду від 25.04.2018 року у справі №347/2085/16.
Неправомірні дії державного виконавця призвели до втрати позивачем єдиного житла та вона оскаржує в судовому порядку постанову, акт про передачу майна в рахунок погашення боргу та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли за собою вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди.
Позивач стверджує, що протиправні дії державного виконавця Косівського РВ ДВС призвели до того, що будучи в похилому віці ОСОБА_2 втратила єдине житло і для захисту свого порушеного права власності повинна докладати значних зусиль та часу, зазнала сильних переживань, приниження, а тривога та страх залишитись на схилі літ безхатченком не покидають її вже більше трьох літ. Тому вона вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, яку враховуючи глибину своїх переживань, приниження, тривоги та страху оцінює в 100000 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав та просить його задовольнити повністю, посилаючись на викладені у позові обставини та обґрунтування.
Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав повністю та пояснив, що в Косівському ДВС було декілька виконавчих проваджень, в межах яких житловий будинок позивача не реалізовувався, його було передано стягувачу в рахунок погашення боргу, а стягувач вніс на рахунок ДВС суму різниці між вартістю майна та сумою боргу. Кошти ОСОБА_5 неможливо було перерахувати, оскільки остання не надавала рахунок для їх перерахунку, а надала його вже тоді, коли земельна ділянка вже була на торгах. За змістом «Положення» на той час земельні ділянки не можливо було реалізовувати, а потім було роз'яснення про те, що можна було реалізовувати лише ті земельні ділянки, на яких знаходиться житловий будинок, але державний виконавець не услідкував за змінами до законодавства щодо порядку реалізації нерухомого майна. Крім того, згідно інформації з реєстру житловий будинок та земельна ділянка були в іпотеці, тому реалізації не підлягали. Немає рішення, яким були б скасовані акт і постанова про передачу майна в рахунок погашення боргу. Коли земельна ділянка була на реалізації ОСОБА_5 звернулась із заявою, щоб не реалізовували земельну ділянку, оскільки її боржник у іншому виконавчому провадженні Худак надав їй кошти, тому можливе взаємозарахування боргу, земельна ділянка була знята з реалізації та виконавче провадження закінчено.
Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні усіх доказів в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків:
У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України: кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.ст.13, 81 ЦПК України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч.4 ст. 82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2018 року, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії державного виконавця Косівського РВ ДВС при визначенні порядку звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна боржника ОСОБА_2 під час здійснення виконавчого провадження №49007300 з виконання виконавчого листа №347/868/15-ц, виданого 09.10.2016 Косівським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу за договором позики в розмірі 272724 грн. та судових витрат (а.с.34-37). У зв'язку із неправомірними діями ДВС майно позивача перейшло у власність стягувача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позбулася єдиного житла і вимушена додатково захищати своє право власності в судовому порядку.
За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Порядок звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна фізичної особи врегульовано ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження». Зокрема, звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Таким чином, Закон передбачає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах; в другу чергу - на рухоме та інше майно боржника; у третю чергу - на об'єкти нерухомого майна (у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна). Однак і в цьому разі, першочергово звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
У відповідності до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
У зв'язку з порушенням державним виконавцем черговості звернення стягнення на майно, є протиправними як сама передача спірного нерухомого майна на реалізацію на електронних торгах, так і постанова та акт начальника Косівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Йоника І.М. про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу, винесені у зв'язку з тим, що електронні торги з реалізації житлового будинку та земельної ділянки не відбулись.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.440, 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відшкодування моральної шкоди регламентовано ст. 23 ЦК України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч.1 ст.1173 ЦК України).
У пункті 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» міститься роз'яснення про те, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди рішенням, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону «Про виконавче провадження», а також з положень ст. 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування відповідачем моральної шкоди, суд бере до уваги понесені позивачем моральні страждання від протиправних дій Косівського РВ ДВС та їх наслідки. Зокрема, суд бере до уваги те, що позивач на тривалий час втратила спокій та звичний ритм життя.
Обставини справи свідчать про те, що позивач дійсно зазнала моральних страждань, оскільки їй були спричинені душевні страждання, які полягали, зокрема, й у тому, що вона змушена докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій ДВС, за отриманням правової допомоги адвоката з метою повернути незаконно вибуле з іі власності нерухоме майно.
Крім того, статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно з п.8 ч.1 ст.7, ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 N 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п.2).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу, суд зобов'язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.
А тому, зважаючи на принципи розумності, справедливості, глибини душевних страждань, понесених позивачем внаслідок протиправних дій та рішень Косівського РВ ДВС, а також з врахуванням обставин щодо порушення законної процедури вибуття із власності позивача належного їй єдиного житла та присадибної земельної ділянки на тривалий час, та з врахуванням реальної можливості відшкодувати завдану шкоду, суд вважає за доцільне стягнути з держави на користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди, яка буде співмірною з допущеними порушеннями з боку відповідача, що підлягає стягненню з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача.
На підставі ст.ст. 22, 23, 1166-1167, 1173, 1174, 1202 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , завдану моральну шкоду у сумі 10000 (десять тисяч) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 01.08.2022 року.
Суддя: Д.С. Драч