Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/629/22
Провадження № 2/279/682/22
05 липня 2022 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/629/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом визнання втратившим право на користування житлом, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який було придбано до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 по договору купівлі-продажу від 19.09.2016 року, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
11.10.2016 року ним було зареєстровано шлюб з ОСОБА_3 , яка з його дозволу була зареєстрована на належній йому на праві власності житловій площі у вказаному будинку, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, довідкою органу самоорганізації населення - Спілки голів ОБВК № 070 від 19.01.2022 року.
Сімейні відносини з ОСОБА_2 не склалися. В 2020 році вони припинили спільне проживання, вона залишила сім'ю та не проживає в будинку з вказаного часу. Відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01.04.2021 року у справі №279/249/21, шлюб між ними розірвано.
ОСОБА_2 з дня розірвання шлюбу не є членом його сім'ї, і якою він не веде спільне господарство з 2020 року, так як вона з вказаного часу не проживає в належному йому на праві власності будинку. Тому вважає, що право ОСОБА_2 на користування належним йому на праві власності будинку припинилося, у зв'язку з вибуттям та не проживанням її у будинку.
Цей факт підтверджується довідкою органу самоорганізації населення - Спілки голів ОБВК № 73 від 19.01.2022 року, актом складеного з участю сусідів та затвердженого керівником органу самоорганізації населення - Спілки голів ОБВК. Також даний факт можуть підтвердити свідки - сусіди в судовому засіданні.
Оскільки він є власником житла, а відповідач спільним побутовим з ним не пов'язана та спільно не проживає, тому її право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України.
Просить усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
25.04.2022 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком направлялась рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача і була отримана ОСОБА_2 20.05.2022 року. Одночасно про розгляд справи повідомлялось шляхом розміщення оголошення на веб-сайті суду. У встановлений строк відзив на позов та будь які клопотання, пов'язані з розглядом справи відповідачем не подано.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що позивач порушив спір з приводу користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , які регулюються житловим законодавством.
Позивач набув право власності на вказане нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.09.2016 року приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Неборачко І.В., зареєстрованого в реєстрі за №1646.
На підставі вказаного правочину інформація про власника внесена до реєстру прав власності на нерухоме майно.
З довідки про склад сім'ї слідує, що ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація, надана на вимогу суду з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області вказує на те що ОСОБА_2 зареєстрована за вищевказаною адресою з 12.12.2016 року.
Право членів сім'ї власника житла на користування житлом визначені ст. 405 ЦК України.
З акту від 19.01.2022 року, складеного мешканцями будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , підписи яких у акті підтверджено керівником ОСН Спілки голів ОБК Венгловською В. слідує, що ОСОБА_2 , не проживає з 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, даний акт не містить інформації про те, з яких причин ОСОБА_2 не проживає в зазначеному житловому приміщенні, отже, вказаний документ не може вважатись належним, достовірним та достатнім доказом в розумінні ст.76, 79, 80 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав незалежно від місця проживання власника та місця знаходження майна.
Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 405 ЦК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Позивач факт відсутності відповідача понад встановлені строки саме без поважних причин не довів.
Розірвання шлюбу між подружжям не може бути безумовною та самостійною підставою для визнання одного з подружжя таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.
Посилання на ст.406 ЦК України також не може бути безумовною підставою для задоволення позову, оскільки положення статті 406 ЦК України у спорі між власником та колишнім членом його сім'ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані за умови наявності таких підстав - якщо сервітут був встановлений, але потім припинився. Однак встановлення такого сервітуту презюмується на підставі статті 402, частини першої статті 405 ЦК України.
У постанові від 28.07.2021 року у справі № 308/6915/19 Верховний суд зазначив, що при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім'ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
З врахуванням наведеного підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.16, 319, 383, 391, 405, 406 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року", ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом визнання втратившим право на користування житлом відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_1 виданий 06.12.2012 року Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , паспорт НОМЕР_3 виданий 18.11.2016 року Овруцьким РС УДМС України в Житомирській області.
Суддя: О.М.Шульга