Справа № 189/695/22
2/189/276/22
05.07.2022 року м. Дніпро
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Лукінова К.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Проско» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до Покровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Проско» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також моральної шкоди.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху виходячи з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також моральної шкоди. Під час подання позовної заяви він зазначив, що звільнений від сплати судового збору.
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпПУкраїни, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
З огляду на зазначене, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем, у тому числі середній заробіток за час затримки розрахунку із заробітної плати при звільненні, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу. Вказане стосується й вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.
Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже за цими вимогами позивачі не звільняються від сплати судового збору.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19).
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До матеріалів справи не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі за позовну вимогу про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. При цьому, з підстав зазначених вище позивач не звільнений від сплати такого судового збору.
Таким чином для усунення недоліків позивачу слід сплатити та надати до суду докази такої сплати - судового збору в розмірі 992,40 грн.
За таких обставин, вважаю за необхідне надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви, а саме: надати оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн..
Для усунення недоліків позивачу встановити строк, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Керуючись 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Проско» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також моральної шкоди - залишити без руху, запропонувавши усунути недоліки у строк не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали, надати оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн.
У разі невиконання вказаних вимог позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Лукінова
Справа № 189/695/22
2/189/276/22
05.07.2022