Справа № 554/1494/22 Номер провадження 33/814/325/22Головуючий у 1-й інстанції Микитенко В. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
Категоріяч.1 ст. 130 КУпАП
05 липня 2022 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2022 року,-
Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави.
Цією постановою ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 13 лютого 2022 року приблизно в 01 годині 13 хвилин, по вул. Макаренка, 4, у м. Полтава, він керував транспортним засобом GEELY EMGRAND 7, д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Зазначеними діями ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 2.9а) Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 , в якій просив скасувати постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2022 року, та закрити провадження відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що притягаючи ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції не врахував того факту, що ОСОБА_3 не є громадянином України, є громадянином Республіки Узбекистан, який на законних підставах перебуває на території України, і тому не повною мірою розуміє українську мову, а тим більше спеціальну юридичну термінологію, не у повній мірі обізнаний із засадами чинного в Україні законодавства. Зазначені обставини не були враховані ані особою, яка складала протоколу про адміністративне правопорушення, ані судом першої інстанції, що має наслідком не забезпечення ОСОБА_5 гарантовані права щодо правової допомоги та користування послугами перекладача.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що судова практика сформувала чітку правову позицію, що відсутність перекладача під час складання протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для її скасування.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 лютого 2022 року приблизно в 01 годині 13 хвилин, по вул. Макаренка, 4, у м. Полтава, ОСОБА_3 керував транспортним засобом GEELY EMGRAND 7, д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Зазначеними діями ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 2.9а) Правил дорожнього руху України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Визнаючи винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_2 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 1), висновком КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради» № 60 від 13.02.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння (а. с. 2) та відеозаписом зупинки транспортного засобу GEELY EMGRAND 7, д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (а. с. 5).
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.9а) ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із матеріалів справи і вірно встановлено судом, ОСОБА_4 керував транспортним засобом 13 лютого 2022 року о 01 год.13 хв. по вул. Макаренка, 4 у м. Полтаві, і був зупинений працівниками патрульної поліції через те, що керував транспортним засобом у темну добу без ввімкненого ближнього світла фар. В ході спілкування з ОСОБА_6 у працівників поліції виникла підозра, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та
Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції в порушення вищезазначених вимог огляд ОСОБА_2 на стан сп?яніння на місці зупинки не проведено. При проведенні огляду в медичному закладі відеозапис не проводився, свідки не залучалися. Порушення порядку огляду вказує на його недійсність.
Згідно із п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI, іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону, документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні, є посвідка на постійне проживання.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 є громадянином Республіки Узбекистан, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіки Узбекистан (а.с.24), який має право на постійне проживання в Україні (а.с.23).
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Шмауцер проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення» (п.28).
Також у рішенні по справі «Маліж проти Франції» від 23.09.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (п.39).
Згідно із ч.3а), е) ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Згідно із ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Відповідно до ст.63 Конституції України, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Згідно із ст. 274 КУпАП, перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 №1376, у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.
Як вбачається із матеріалів справи, працівниками поліції не було залучено перекладача та захисника при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення, в тому числі під час направлення та проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога.
Аналізуючи матеріали справи, доходжу висновку, що суд першої інстанції залишив без уваги, той факт, що ОСОБА_7 працівниками поліції не були роз'ясненні його процесуальні права мовою якою він володіє, чим позбавлено його можливості скористатися ними, та належно організувати свій захист по даному факту та контролювати дії працівників поліції на предмет їх законності..
За таких обставин, провадження по вказаній справі про адміністративне правопорушення проведено упереджено, без надання особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, можливості захищатися та висловити свої зауваження з приводу проведених працівниками поліції дій Зібрані по справі докази за таких обставин не можуть визнатися допустимими доказами, оскільки вони не мають об'єктивного характеру.
Крім того, у протоколі не зазначено жодних відомостей щодо володіння ОСОБА_6 - іноземцем, який перебуває в Україні на законних підставах, українською мовою, якою ведеться провадження.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст.251 КУпАП є одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Крім того, відповідно до п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-, і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як вбачається із матеріалів справи, відеозаписом зафіксовано лише частину моменту виконання службових обов'язків працівниками поліції, що є порушенням процедури, встановленої вказаною вище нормою. Відсутність повного відеозапису, особливо в момент проведення огляду ОСОБА_2 , не дає можливості перевірити законність дій працівників поліції і працівників медичного закладу, та поведінку ОСОБА_2 на предмет розуміння ним змісту процесуальних дій, які проводилися, що в свою чергу ще раз підтверджує сумнівність доказів, якими підтверджується вина ОСОБА_8 .
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07. 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2018 року по справі №176/407/17, для констатації факту порушення права особи на захист через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом». При цьому чинниками для з'ясування розуміння особою зазначених обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 має посвідку на постійне проживання в Україні з 03.10.2017 року, тобто на момент розгляду справи він в такому статусі перебуває протягом 4,5 років, не має вищої освіти. Зважаючи на те, що його рідною мовою є узбецька, яка відноситься до тюркської мовної групи, а державною мовою в Україні (якою і велося провадження) є українська, що належить до зовсім іншої мовної групи - слов'янської, є недостатнім такий строк для вивчення мови країни проживання включно із спеціальною юридичною термінологією.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Тому, надаючи оцінку доказам у справі в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшовши формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване притягнення до адміністративної відповідальності апелянта, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись, суддя апеляційного суду, -
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2022 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин