Ухвала від 04.07.2022 по справі 947/28766/21

Справа № 947/28766/21

Провадження № 2/522/3023/22

УХВАЛА

04 липня 2022 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

До Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2021 року указану справу передано для розгляду за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: зазначення у позовній заяві щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та надання належного підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Копію зазначеної ухвали отримано представником ОСОБА_1 - адвокатом Шкодою В. М. у суді 31.05.2022.

16 червня 2022 року до суду на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, від представника позивача - адвоката Коверги Г. В. засобами електронної пошти надійшло клопотання про поновлення позивачу строку на виконання ухвали суду від 25.04.2022 з долученням позовної заяви "у порядку ст. 49 ЦПК України", в якій позивач виклав позовні вимоги в новій редакції, відмінній від їх попередньої редакції.

Дослідивши документи, подані позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, судом встановлено, що вона не відповідає вимогам, передбаченим ст. 175 ЦПК України, оскільки позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та не надано належного підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. При цьому судом встановлено спосіб усунення виявлених недоліків поданої позовної заяви, а саме шляхом подання до суду позовної заяви, яка б відповідачала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

В той же час, дослідивши позовну заяву "у порядку ст. 49 ЦПК України" в новій редакції, судом встановлено, що позивачем викладено позовні вимоги в новій редакції, чим фактично подано до суду інший позов, з іншим предметом.

Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20 зазначив, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Право, передбачене ч. 3 ст. 49 ЦПК України, а саме зміна предмету позову або підстав позову виникає у позивача з моменту відкриття провадження у суді першої інстанції, при цьому Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали можливість зміни позивачем предмету або підстав позову до відкриття провадження у справі.

При цьому позивач, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, подав позовну заяву, виклавши позовні вимоги в новій редакції, відмінній від первісної її редакції.

Таким чином, з викладеного слідує, що позивачем було фактично у поданій заяві змінено предмет позову, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 49 ЦПК України.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача.

У той же час, подана позивачем позовна заява "у порядку ст. 49 ЦПК України" в новій редакції передбачає зміну предмету позову, що у відповідності до вимог ст. 49 ЦПК України, не може бути предметом розгляду судом до відкриття провадження у справі.

Таким чином, питання щодо зміни предмету позову вирішується судом під час розгляду справи, в той же час позивачем, всупереч вимог цивільного процесуального законодавства, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, визначено новий предмет позову, що унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Зміна позовних вимог не є способом усунення виявлених судом недоліків позовної заяви та не звільняє позивача від обов'язку щодо виконання вимог ухвали суду від 25.04.2022 у спосіб, визначений судом.

Отже, подана позовна заява в новій редакції не може вважатися належним усуненням недоліків, оскільки відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України, такі недоліки повинні бути усунуті саме у спосіб, який встановлено судом.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 915/441/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки позивачем недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 25 квітня 2022 року, не усунуто, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини - вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Т. Ю. Федчишена

Попередній документ
105079161
Наступний документ
105079163
Інформація про рішення:
№ рішення: 105079162
№ справи: 947/28766/21
Дата рішення: 04.07.2022
Дата публікації: 06.07.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (01.02.2022)
Дата надходження: 01.02.2022
Предмет позову: про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу батька у вихованні дитини