вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
05.07.2022 Справа № 917/398/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Приватного підприємства «Владікос», 39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Леонова, 4-Д,
до Приватної багатопрофільної фірми «Ферріт», 36022, м. Полтава, вул. Вузька, 19,
про стягнення 352 973,83 грн.,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Приватного підприємства «Владікос» до Приватної багатопрофільної фірми «Ферріт» про стягнення 352 973,83 грн. заборгованості за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оплату за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р. виконав не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов'язання, встановлені зазначеним договором та законом.
Відповідач у відзиві № 15 від 08.06.2022 р., вх. № 3672 від 09.06.2022 р., проти існування вказаної в позовній заяві заборгованості за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р. станом на 01.01.2021 року не заперечує, однак зазначає, що у 2021 році ПБФ «Ферріт» сплатило на користь ПП «Владікос» частину заборгованості в сумі 282 973,83 грн., про що повідомило позивача. У зв'язку з цим відповідач просить у задоволенні позовних вимог ПП «Владікос» в цій частині відмовити.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
25.03.2020 року між Приватним підприємством «Владікос» та Приватною багатопрофільною фірмою «Ферріт» було укладено договір по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 (а.с. 8-11).
Відповідно до п.п. 1.1 вказаного договору Виконавець (ПП «Владікос») зобов'язується на обговорених в договорі умовах надати Замовнику (ПБФ «Ферріт») послуги по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії довжиною 392,4 метрів у відповідності з вимогами інструкції з улаштування та утримання колій залізниць України на об'єкті.
У п. 1.2 договору Сторони узгодили, що Виконавець передає, а Замовник приймає виконані роботи шляхом підписання акту виконаних робіт та оплачує їх у відповідності з вимогами дійсного договору.
На виконання зазначених норм договору № 13 від 25.03.2020 р. сторонами було підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт за травень та жовтень 2020 року на суму 1 552 973,82 грн. (а.с. 21-26).
Пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунки по даному договору за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за виконану роботу розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 352 973,83 грн. заборгованості за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р. з додатками, Акти приймання виконаних будівельних робіт за травень та жовтень 2020 року, Акт звірки взаємних розрахунків за січень-грудень 2020 р., платіжні доручення № 105 від 12.05.2020 р., № 134 від 29.05.2020 р., № 215 від 06.07.2020 р., № 104 від 22.10.2020 р., № 123 від 30.11.2020 р., № 615 від 30.12.2020 р., та ін.
Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: платіжні доручення № 25 від 29.01.2022 р., № 320 від 07.07.2021 р., № 364 від 01.11.2021 р., Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р., лист № 6 від 24.03.2022 р., відповідь на позовну заяву № 10 від 28.04.2022 р. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між Приватним підприємством «Владікос» та Приватною багатопрофільною фірмою «Ферріт» було укладено договір по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р., який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 844 Цивільного Кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Частиною 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за договором № 13 від 25.03.2020 р. щодо виконання робіт з експлуатаційного обслуговування залізничної колії на суму 1 552 973,91 грн.. Так, судом досліджено Акти приймання виконаних будівельних робіт за травень та жовтень 2020 року та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 13 від 25.03.2020 р. на вказану суму.
Як стверджує позивач, Приватною багатопрофільною фірмою «Ферріт» заборгованість за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р. сплачено не в повному обсязі. Так, за період з 31.03.2020 р. по 31.12.2020 р. відповідачем було перераховано на користь позивача частину заборгованості в сумі 1 200 000,08 грн. Дана обставина також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за січень-грудень 2020 р., підписаним представниками сторін (а.с. 27).
Водночас, судом встановлено, що відповідачем до звернення позивача до суду було сплачено позивачу заборгованість за договором № 13 від 25.03.2020 р. в сумі 282 973,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 25 від 29.01.2022 р., № 320 від 07.07.2021 р. та № 364 від 01.11.2021 р.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 р. у справі № 910/7290/19, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р. в розмірі 282 973,83 грн.
Доказів сплати залишку основної заборгованості за договором № 13 від 25.03.2020 року суду не надано.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70 000,00 грн. заборгованості за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р. підтверджені документально та нормами матеріального права та підлягають задоволенню.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Приватної багатопрофільної фірми «Ферріт» 70 000,00 грн. заборгованості за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 050,00 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватної багатопрофільної фірми «Ферріт» (36022, м. Полтава, вул. Вузька, 19, код ЄДРПОУ 23807923) на користь Приватного підприємства «Владікос» (39601, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Леонова, 4-Д, код ЄДРПОУ 34689669) 70 000,00 грн. заборгованості за договором по експлуатаційному обслуговуванню залізничної колії № 13 від 25.03.2020 р.; 1 050,00 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 05.07.2022 р.
Суддя О.С. Мацко