ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27.06.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/957/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
(просп. Павла Тичини, 1-В, м. Київ, 02152)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш"
(вул. Промислова, 5, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)
про стягнення 149 698,36 грн заборгованості
за участю:
від позивача: Кравець О.І. - представник (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (далі - ТОВ "Завод-Техмаш", відповідач) про стягнення 149 698,36 грн заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з яких:
- 6 985,41 грн лізингового платежу;
- 354,22 грн суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів;
- 901,81 грн інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів;
- 42 163,59 грн плати за фактичне користування об'єктом лізингу;
- 791,49 грн суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу;
- 931,79 грн інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу;
- 97 570,05 грн витрат, понесених позивачем.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.11.2021.
У підготовчому засіданні 03.11.2021 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2021 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.
25.11.2021 електронною поштою (підписаний КЕП) та через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№18773/21).
29.11.2021 електронною поштою (підписані КЕП) до суду від представника позивача надійшли пояснення у справі (вх.№18926/21).
У підготовчому засіданні 29.11.2021 судом оголошено ухвалу про продовження строку підготовчого засідання і відкладення підготовчого засідання на 15.12.2021 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференціії, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.
06.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№19451/21).
13.12.2021 до суду від позивача надійшли:
- заява (вх.№19956/21) про долучення документів до матеріалів справи (вх.№19956/21), зокрема: копії договорів між ТОВ "Порше лізинг Україна" та ТОВ "Тріпл Сі", ТОВ "Автосоюз" на підтвердження понесених позивачем інших витрат за договором про фінансовий лізинг; копія повідомлення від 15.02.2019 про зміну процентної ставки та направлення нового графіка покриття витрат;
- заява (вх.№21513/21) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 149 698,36 грн.
У підготовчому засіданні 15.12.2021 судом оголошено ухвалу про прийняття заяви про зменшення позовних вимог та відкладення підготовчого засідання на 11.01.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.
15.12.2021 електронною поштою (підписані КЕП) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№20175/22).
У підготовчому засіданні 11.01.2022 судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.02.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.
02.02.2022 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв'язку із збільшенням захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, серед працівників суду та згідно з розпорядженням заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 24.01.2022 №2/г.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 18.02.2022 учасників процесу повідомлено про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 16.03.2022.
16.03.2022 судове засідання з розгляду справи по суті не відбулося у зв'язку із введенням на території України воєнного стану.
Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 18.04.2022 учасників процесу повідомлено про те, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 05.05.2022.
У судовому засіданні 05.05.2022 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 19.05.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.
19.05.2022 до суду від представника позивача електронною поштою (підписані КЕП) надійшли:
- заява (вх.№5851/21) про розгляд справи без участі повноважного представника позивача;
- додаткові пояснення у справі (вх.№5343/22) та детальний розрахунок суми заборгованості.
У судовому засіданні 19.05.2022 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.06.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що учасники процесу повідомлені ухвалою-повідомленням про судове засідання.
У судове засідання 27.06.2022 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 27.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позиції сторін.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов'язань відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносив лізингові платежі за укладеним між сторонами договором про фінансовий лізинг, а також відповідач не сплатив за фактичне користування об'єктом лізингу після відмови позивача від цього договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість.
Представник позивача в судових засіданнях заявлений позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив.
Позиція відповідача. Відповідача жодного разу у судові засідання свого уповноваженого представника не направив, причини незабезпечення явки представника суду не повідомив. Про розгляд справи відповідач повідомлений судом належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнає і просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на відсутність у позивача підстав для стягнення заборгованості після дострокового припинення ним договору про фінансовий лізинг та повернення відповідачем позивачу об'єкта лізингу. Також, у відзиві на позов відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума компенсації понесених ним витрат є необґрунтованою, не підтвердженою відповідними документами на фактичне надання таких послуг.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Обставини справи, встановлені судом.
15.08.2018 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та ТОВ "Завод-Техмаш" (лізингодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00016639 (далі - договір лізингу; а.с. 13-14 том І), за умовами якого:
- об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW LNF Caddy4 Trendline FUN 2.0 TDI 102 л.с.;
- вартість об'єкта лізингу: 729 270,00 грн;
- авансовий платіж: 109 390,50 грн;
- обсяг фінансування: 619 879,50 грн;
- строк лізингу: 60 місяців;
- лізинговий платіж (підлягає сплаті до 15 числа): 21 005,44 грн, якщо інший розмір не передбачено Графіком;
- адміністративний платіж: 15 496,99 грн;
- процентна ставка: 19,99% (змінювана відповідно до п. 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).
Умовами договору обумовлено також строк внесення першочергового платежу, а саме протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього договору відповідно до таблиці, за якою:
- авансовий платіж, відшкодування частини вартості об'єкта лізингу за договором №00016639: 109 390,50 грн;
- адміністративний платіж: 15 496,99 грн;
- реєстраційний платіж: 1 875,59 грн;
- перший лізинговий платіж: 22 142,75 грн, з яких:
1) відшкодування частини вартості об'єкта лізингу: 6 093,41 грн;
2) проценти: 10 326,16 грн;
3) комісії: 4 585,87 грн.
Додатком до договору лізингу є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - Загальні умови, контракт; а.с. 15-27 том І).
Згідно із п. 3.1 Загальних умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті (далі - об'єкт лізингу). Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбало об'єкт лізингу.
ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту (п. 3.2 Загальних умов).
Пунктом 3.4 Загальних умов передбачено, що після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу в ТОВ "Порше Лізинг Україна" за купівельною ціною, що буде визначена ТОВ "Порше Лізинг Україна" з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем усіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.
Згідно з п. 6.1 Загальних умов для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту.
За п. 6.3 Загальних умов між сторонами діють положення щодо порядку зміни розміру лізингових платежів відповідно до умов контракту.
Відповідно до п. 6.5 Загальних умов встановлено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної в Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі в будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.
Пунктом 6.12 Загальних умов передбачено, що якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усіх його зобов'язань перед ТОВ "Порше Лізинг Україна" та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми виплачені лізингоодержувачем, розподіляються таким чином (у послідовності, наведеній нижче):
а) витрати на відновлення стану об'єкта лізингу;
б) штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів;
в) лізингові платежі (в першу чергу проценти, потім частина від обсягу фінансування);
г) інші компенсації інших витрат ТОВ "Порше Лізинг Україна" за цим контрактом.
У п. 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку припинення контракту за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу.
Пункт 8.3.1 Загальних умов передбачає таке:
- якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більше, ніж 10 робочих днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі;
-якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, ТОВ "Порше Лізинг Україна" надсилає у такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів;
- якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту.
При цьому за цим п. 8.3.1 Загальних умов сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач немає наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання.
У п. 8.2.2 Загальних умов сторони також дійшли згоди, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються санкції у вигляді штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ "Порше Лізинг Україна" (п. 8.3.1 контракту): 250 грн за першу вимогу; 350 грн за другу вимогу; 350 грн за третю вимоги.
У п. 8.2.3 Загальних умов сторони також дійшли згоди, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються санкції у вигляді компенсації будь-яких витрат, понесених ТОВ "Порше Лізинг Україна" та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту. ТОВ "Порше Лізинг Україна" надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.
Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, у тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п. 8.3.2 Загальних умов).
Частина 12 "Строк та закінчення лізингу/припинення контракту" Загальних умов визначає, що:
- строк лізингу за цим контрактом визначається в договорі лізингу та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування), (п. 12.1);
- контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.3).
ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк невиконання зобов'язання сплати перевищує 30 календарних днів (п. 12.6.1 Загальних умов).
День, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається ТОВ "Порше Лізинг Україна" у відповідному повідомленні/вимозі. ТОВ "Порше Лізинг Україна" надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними засобами зв'язку для повідомлення про припинення/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається ТОВ "Порше Лізинг Україна" на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача. У випадку неотримання такого повідомлення з будь-яких причин лізингоодержувач вважається повідомленим на 10-й календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки. Негайно після розірвання/відмови від контракту ТОВ “Порше Лізинг Україна” має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення (п. 12.7, 12.8 Загальних умов).
У разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ "Порше Лізинг Україна", якщо інша адреса не вказана цим товариством, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано ТОВ "Порше Лізинг Україна" в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна", ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/припинення контракту (п. 12.9 Загальних умов).
У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 Загальних умов, контракт вважається припиненим на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 Загальних умов).
Пунктом 13.1 Загальних умов визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний у строки, встановлені ТОВ "Порше Лізинг Україна", повернути об'єкт лізингу товариству у всіх випадках дострокового закінчення строку договору лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об'єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об'єкта лізингу, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право вилучити (повернути) об'єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку, відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.6 Загальних умов).
Згідно із п. 12.10 Загальних умов у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту ТОВ "Порше Лізинг Україна" прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (зокрема, доставка об'єкта лізингу), штрафи, витрати на правову допомогу.
Відповідно до п. 13.5 Загальних умов лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна" у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, в т.ч. витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги з вилучення об'єкта лізингу.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 31.08.2018 зареєстровано право власності ТОВ "Порше Лізинг Україна" на об'єкт лізингу (а.с. 43 том І).
У цей же день, за актом приймання-передачі від 31.08.2018, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, ТОВ "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач прийняв транспортний засіб, що є об'єктом лізингу (а.с. 28 том І).
Відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що є додатком до договору лізингу (а.с. 29-34 том І), перший лізинговий платіж підлягав сплаті 15.08.2018, а останній - 15.07.2023, чергові лізингові платежі мали сплачуватися щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).
Проте, в порушення умов договору лізингу та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відповідач не сплатив своєчасно виставлені позивачем рахунки та допустив заборгованість понад 30 днів, зокрема, за грудень 2019 року, січень 2020 року. А саме:
- за грудень 2019 року рахунок №00476997 від 02.12.2019 на суму 21 416,89 грн, який підлягав сплаті 15.12.2019, сплачено:
1) 31.01.2020 на суму 6 653,19 грн (7 000,00 грн оплати - 346,81 грн зарахування штрафу за рахунком №00481890 від 16.01.2020 (строк сплати 31.01.2020) = 6 653,19 грн);
2) 07.02.2020 на суму 390,71 грн оплати;
3) 13.02.2020 на суму 12 416,89 грн оплати:
4) 14.02.2020 на суму 1 956,10 грн (2 000,00 грн оплати - 1 956,10 грн = 43,90 грн залишку).
Водночас 24.01.2020 відповідачем сплачено 390,71 грн штрафу за рахунком №00481488 від 08.01.2020 (строк оплати 15.01.2020).
- за січень 2020 року рахунок №00480923 від 03.01.2020 на суму 21 416,89 грн, який підлягав сплаті 15.01.2020, сплачено:
1) 14.02.2020 на суму 7 043,90 грн (43,90 грн залишку з 2 000,00 грн оплати + 7 000,00 грн оплати = 7 043,90 грн);
2) 28.02.2020 на суму 13 804,47 грн (14 416,89 грн оплати - 563,45 грн зарахування штрафу та пені за рахунком №00485578 від 06.02.2020 (строк сплати 15.02.2020) - 48,97 грн зарахування пені за рахунком №00486082 від 18.02.2020 (строк сплати 28.02.2020) = 13 804,47 грн);
3) 19.03.2020 на суму 568,52 грн (15 000,00 грн оплати - 568,52 грн = 14 431,48 грн залишку);
А за лютий 2020 року рахунок №00484894 від 13.02.2020 на суму 21 416,89 грн, який підлягав сплаті 15.02.2020, сплачено частково, а саме 19.03.2020 на суму 14 431,48 грн залишку.
Отже, станом на час розгляду справи існує 6 985,41 грн заборгованості з лізингового платежу за лютий 2020 року.
Зазначене встановлено судом на підставі наданих як позивачем, так і відповідачем доказів, а саме рахунків-фактур, виставлених позивачем, та платіжних доручень про сплату коштів, наданих відповідачем (а.с. 47-49, 53, 137-144 том І).
21.02.2020 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №00016639 від 18.02.2020 про сплату заборгованості, в якій також повідомив, що відмовляється від договору лізингу та вимагає упродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження відповідача повернути об'єкт лізингу (а.с. 45-46, 50 том І). Вимогу отримано відповідачем 03.03.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечує відповідач у відзиві на позов (а.с. 51 том І).
При цьому листом від 15.02.2020, надісланим відповідачу 25.02.2020, позивач повідомив про зміну ставки з 01.04.2020 з 21,30% на 18,65% (а.с. 36, 42 том І). До листа додано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) від 15.02.2020 (а.с. 37-41 том І).
28.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис №718 про повернення лізінгоодержувачем - ТОВ "Завод-Техмаш" на користь лізингодавця - ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу - транспортного засобу, що був переданий у користування на підставі договору про фінансовий лізинг №00016639 від 15.08.2018 (а.с. 60 том І).
04.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61974808 про примусове виконання виконавчого напису №718, виданого 28.04.2020 (а.с. 61-63 том І).
07.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. складено акт приватного виконавця про виконання виконавчого напису та повернення майна - об'єкта лізингу за договором про фінансовий лізинг №00016639 від 15.08.2018 (а.с. 64-65 том І).
У матеріалах справи містяться копії наступних рахунків-фактур на оплату за користування об'єктом лізингу за період з березня по квітень 2020 року, виписаних ТОВ "Порше Лізинг України" та неоплачених відповідачем:
- рахунком-фактура №59101-00488343 від 02.03.2020 на суму 21 416,89 грн;
- рахунком-фактура №59101-00492364 від 01.04.2020 на суму 20 746,70 грн.
Крім того, позивачем понесені передбачені договором лізингу витрати, які підтверджуються такими доказами (а.с. 56-59, 71-77, 190-198):
- договором про надання юридично-консультативних послуг від 21.06.2012, укладеним між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (замовник) та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" (виконавець) (а.с. 190-198 том І);
- актом наданих послуг №39 від 28.04.2020 (щодо вчинення виконавчого напису) та платіжним дорученням №0051005492 від 04.05.2020 на суму 8 500,00 грн; рахунком-фактурою №00494550 від 30.04.2020 на суму 8 500,00 грн;
- актом наданих послуг №43 від 07.05.2020 (щодо вилучення об'єкта лізингу у ТОВ "Завод Техмаш") та платіжним дорученням №0051005520 від 08.05.2020 на суму 87 260,65 грн; рахунком-фактурою №00497393 від 08.05.2020 на суму 87 260,65 грн;
- актом наданих послуг №44 від 07.05.2020 та платіжним дорученням №0051005609 від 18.05.2020 на суму 1 409,40 грн; рахунком-фактурою №00497542 від 13.05.2020 на суму 1 409,40 грн;
- договором відповідального зберігання від 01.09.2014, укладеним між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (поклажодавець) та ТОВ "АВТОСОЮЗ" (зберігач транспортних засобів);
- актом наданих послуг №3103 від 30.06.2020 на суму 1 200,00 грн (з яких за об'єктом лізингу 400 грн); рахунком-фактурою №00507022 від 30.07.2020 на суму 400,00 грн.
Вищезазначені рахунки на загальну суму 97 570,05 грн також не були сплачені відповідачем.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу та неповною сплатою платежів за вказаним договором, ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулося до суду з позовом за захистом порушеного права.
Після подання відповідачем суду відзиву на позов, позивач зменшив суму заборгованості на 14 004,16 грн у зв'язку з частковим неврахуванням оплати відповідача за 28.02.2020при поданні позову.
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування.
Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України).
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору про фінансовий лізинг №00016639 від 15.08.2018.
Отже, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.
Згідно із ч. 1 ст. 292 ГК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний (ч. 2 ст. 292 ГК України).
За приписами частин 2, 3 ст. 806 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За статтею 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" обов'язком лізингодавця є у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.
На виконання умов укладеного між сторонами договору лізингу та Загальних умов позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв транспортний засіб - об'єкт лізингу (VW LNF Caddy4 Trendline FUN 2.0 TDI 102 л.с., д.р.н. НОМЕР_1 ), що підтверджено актом прийому-передачі, який міститься в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
У силу п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом..
Так, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Як установлено судом, позивач виставляв до оплати рахунки-фактури, які відповідач в порушення умов договору лізингу та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не сплатив своєчасно та допустив заборгованість понад 30 днів, зокрема, за грудень 2019 року, січень 2020 року.
Отже, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором лізингу, у зв'язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору лізингу та просив погасити заборгованість за цим договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору лізингу та чинного законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати:
- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
- компенсацію відсотків за кредитом;
- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є відсутність у ТОВ "Порше Лізинг Україна" обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 №904/5726/19.
Як встановлено судом, за структурою лізингові платежів за договором лізингу включали в себе відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісії.
Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту припинення договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Водночас у Загальних умовах сторони врегулювали свої відносини таким чином, що у випадку припинення договору за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу (п. 6.18 Загальних умов).
Разом з тим, цивільне законодавство презюмує свободу договору (ст. 627 ЦК України) та обов'язковість виконання договору (ст. 629 ЦК України), зміст якого в силу ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №911/3483/16, від 03.07.2018 у справі №904/6270/16, від 11.04.2019 у справі №924/590/18, від 13.05.2019 у справі №924/569/18, від 15.06.2021 №904/5726/19.
За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.
Такий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 №904/5726/19.
Отже, сторонами договору лізингу погоджено умови щодо розміру плати за користування об'єктом лізингу (орендної плати) у разі дострокового припинення цього договору, а відповідний обов'язок із сплати зазначеної плати випливає із Загальних умов та є способом захисту майнових прав лізингодавця.
Таким чином, внаслідок дострокового припинення договору лізингу у позивача відсутній обов'язок повернути відповідачу лізингові платежі в частині відшкодовування вартості предмета лізингу, натомість у відповідача наявний обов'язок зі сплати заборгованості за лізинговими платежами (нарахованих до припинення договору лізингу) як плати за користування об'єктом лізингу.
Згідно з ч. 2 ст. 782 ЦК України, яка визначає загальні положення про найм, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1); якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2).
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, відповідач отримав повідомлення про відмову від договору лізингу та повернення об'єкта лізингу 03.03.2020, а об'єкт лізингу був повернутий лізингодавцю приватним виконавцем лише 07.05.2020.
У зв'язку з чим, позивач виставив відповідачу рахунки за березень, квітень 2020 року на сплату плати за фактичне користування об'єктом лізингу (після припинення договору лізингу до повернення об'єкта лізингу лізингодавцю) в розмірі тільки одного лізингового платежу (плати за фактичне користування об'єктом лізингу згідно з п. 6.18 Загальних умов), який передбачений Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).
На підставі наведеного позовні вимоги про стягнення 6 985,41 грн лізингового платежу та 42 163,59 грн плати за фактичне користування об'єктом лізингу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість зі сплати лізингових платежів
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
За час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів позивачем заявлено до стягнення 354,22 грн суми 3% річних та 901,81 грн інфляційних втрат. Відповідні розрахунки додано позивачем до заяви про зменшення позовних вимог до суду.
Судом перевірено правильність нарахування та встановлено, що за заявлений період, з 16.02.2020 по 26.09.2021, загальна сума 3% річних складає 350,16 грн.
Отже, до стягнення з відповідача належить не 354,22 грн суми 3% річних, а 350,16 грн.
Щодо інфляційних втрат за період з березня 2020 року по вересень 2021 року, судом перевірено правильність нарахування та встановлено, що сума інфляційних втрат склала 908,46 грн, однак суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому до стягнення належить 901,81 грн інфляційних втрат.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 350,16 грн суми 3% річних та 901,81 грн інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів.
У частині стягнення 4,06 грн суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів у позові належить відмовити.
Щодо суми 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення.
Таким чином, у разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
За час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу позивачем заявлено до стягнення 791,49 грн суми 3% річних та 931,79 грн інфляційних втрат. Відповідні розрахунки додано позивачем до заяви про зменшення позовних вимог до суду.
Перевіривши правильність нарахування позивачем суми 3% річних та суми інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу, суд встановив, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 931,79 грн за період з березня по листопад 2020 року та за період з травня по вересень 2020 року є арифметично правильною.
Судом перевірено подані розрахунки та встановлено, що за заявлений період, з 16.03.2020 по 03.12.2020 та з 16.04.2020 по 26.09.2021, загальна сума 3% річних складає 780,03 грн.
Отже, до стягнення належить 931,79 грн інфляційних втрат та 780,03 грн сума 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу.
У частині стягнення 11,46 грн. суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу у позові слід відмовити.
Щодо інших витрат за договором лізингу
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України). У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Зазначене вище кореспондується із спеціальним положенням Закону України "Про фінансовий лізинг", за якими лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу в передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Аналогічного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 №904/5726/19.
Як було зазначено вище, цивільне законодавство презюмує свободу договору (ст. 627 ЦК України) та обов'язковість виконання договору (ст. 629 ЦК України), зміст якого в силу ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із вищенаведених положень договору лізингу (зокрема, п. 8.2.3, 12.10, 13.5 Загальних умов) та поданих суду доказів щодо компенсації понесених позивачем інших витрат за договором лізингу (т.с. 1, а.с. 56-59, 71-77, 190-198) на загальну суму 97 570,05 грн, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано наявність означеної суми інших витрат за договором лізингу, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості після дострокового розірвання договору лізингу з посиланням на п. 12.9 Загальних умов, суд зазначає таке.
Пункт 12.9 Загальних умов передбачає, що лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано ТОВ "Порше Лізинг Україна" в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна", ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/припинення контракту
Отже, означений пункт Загальних умов стосується відшкодування лізингоодержувачем упущеної вигоди лізингодавця, про стягнення якої у даній справі лізингодавець (позивач) не заявляв.
При цьому, вказаний п. 12.9 Загальних умов також передбачає, що, якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана ТОВ "Порше Лізинг Україна" внаслідок продажу об'єкта лізингу (або у разі, якщо об'єкт лізингу залишається у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна" - ринкова вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей пункт 12.9 Загальних умов не застосовується.
У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірних висновків позивача.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, позивач зазначив 2 455,54 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судового збору
Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 455,54 грн, що підтверджено платіжним дорученням №0051007229 від 19.11.2020.
Як зазначено вище, на стадії підготовчого провадження позивачем зменшено позовні вимоги (заява вх.№21513/21 від 13.12.2021) на суму 14 004,16 грн (169 702,52 грн - 149 698,36 грн) і таке зменшення позовних вимог прийнято судом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.
Отже, судовий збір у розмірі 210,06 грн (14 004,16 грн*1,5%) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.
Враховуючи відсутність на час прийняття рішення у справі клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого за подання позову, повернення судового збору судом не здійснюється.
Питання про повернення сплаченого судового збору з Державного бюджету України судом може бути вирішено після звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.
Враховуючи те, що ціна позову у справі (після зменшення позовних вимог) становить 149 698,36 грн, то судовий збір у справі складає 2 245,47 грн (149 698,36 грн *1,5%).
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову (99,99%), судовий збір в розмірі 2 245,74 грн покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, до стягнення з відповідача належить судовий збір у сумі 2 245,24 грн.
Щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи
У позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 12 000,00 грн, а до закінчення судових дебатів представник позивача зробила заяву про подання доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі.
Також електронною поштою до суду надійшло клопотання представника позивача (підписане КЕП; вх.№7869/22 від 27.06.2022), в якому позивач просить вирішити питання про судові витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за наслідками розгляду справи по суті і прийняття рішення суд не вирішує питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 124, 129, 165, 178, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" про стягнення 149 698,36 грн заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (вул. Промислова, 5, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 40011877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (просп. Павла Тичини, 1-В, м. Київ, 02152; ідентифікаційний код 35571472) 6 985,41 грн (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень сорок одну копійку) лізингового платежу, 350,16 грн (триста п'ятдесят гривень шістнадцять копійок) суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів, 901,81 грн (дев"ятсот одну гривню вісімдесят одну копійку) інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів, 42 163,59 грн (сорок дві тисячі сто шістдесят три гривні п'ятдесят дев'ять копійок) плати за фактичне користування об'єктом лізингу, 780,03 грн (сімсот вісімдесят гривень три копійки) суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу, 931,79 грн (дев'ятсот тридцять одну гривню сімдесят дев"ять копійок) інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу, 97 570,05 грн (дев'яносто сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень п'ять копійок) інших витрат, понесених позивачем, 2 245,24 грн (дві тисячі двісті сорок п'ять гривень двадцять чотири копійок) судового збору.
3. У позові в частині стягнення 4,06 грн. суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів та 11,46 грн. суми 3% річних за час прострочення грошового зобов'язання зі сплати за фактичне користування об'єктом лізингу відмовити.
4. На виконання рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.07.2022.
Суддя Т.Е. Валєєва