номер провадження справи 22/37/22
05.07.2022 Справа № 908/726/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/726/22
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 26 536,90 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду Запорізької області через підсистему "Електронний суд" з позовною заявою (вих. № б/н від 17.05.2022) до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 26536,90 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Позов обґрунтований ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 993 ЦК України.
За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту "Каско" № 034002/4057/0000028 від 21.09.2021 позивачем було виплачено власнику транспортного засобу Renault Sandero Stepway, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування у розмірі 29136,90 грн. внаслідок настання 08.12.2021 страхового випадку - ДТП за участі автомобіля марки БАЗ А079.04, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ). Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2021 у справі № 607/22828/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки БАЗ А079.04, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/5885171), позивач має право зворотної вимоги до відповідача у сумі 26536,90 грн. (з урахуванням франшизи у розмірі 2600,00 грн.). Позивач направив відповідачу претензію, яка була отримана останнім 17.01.2022.
10.06.2022 до суду від позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про виконання вимог ухвали від 08.06.2022. Зазначено про надання на виконання ухвали суду від 08.06.2022 доказів надсилання на електронну адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (ІНФОРМАЦІЯ_1) копії позовної заяви (вих. № б/н від 17.05.2022) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 26536,90 грн. страхового відшкодування з усіма доданими до неї документами. Також зазначено, що позивач вже направляв на адресу відповідача до відкриття судом провадження у справі копію позовної заяви з додатками. Поштове відправлення № 0505074975440 не було отримано з вини відповідача, оскільки воно перебувало у місці видачі (доставки) з 21.05.2022 по 04.06.2022. Відповідачем не надано доказів, які б обгрунтовували неможливість отримання ним даного поштового відправлення у даний період. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, у строки, визначені в ухвалі від 23.05.2022.
До заяви додано скріншот з інтернетсторінки Gmail, відповідно до якого позивачем 09.06.2022 на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано копію позовної заяви (вих. № б/н від 17.05.2022) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 26536,90 грн. страхового відшкодування з усіма доданими до неї документами.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання візиву, враховуючи надіслання 09.06.2022 відповідачу копії позовної заяви на його електронну пошту, було 27.06.2022.
07.06.2022 на електронну адресу суду від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" надійшло клопотання вих. № 1831 від 06.06.2022, згідно якого просив відкласти розгляд справи у зв'язку з введенням на території України воєнного стану до закінчення дії останнього; зобов'язати позивача направити на електронну адресу відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_1) копію позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 26536,90 грн. страхового відшкодування з додатками; поновити строк ТДВ "Страхова компанія "Кредо" для направлення відзиву на позовну заяву.
В обгрунтування клопотання відповідач зазначив про неотримання від позивача копії позовної заяви, що унеможливлює здійснення його права на захист своїх прав та обов'язків. Запорізька область, на території якої знаходиться головний офіс ТДВ "Страхова компанія "Кредо", є однією з областей, яка з офіційних джерел є у списку областей, в якій йдуть бойові дії. 2/3 працівників ТДВ "Страхова компанія "Кредо" були вимушено евакуйовані за межі України та/або у більш безпечні області України для збереження свого життя. Інші особи, які мають змогу виконувати свої посадові обов'язки, працюють у віддаленому режимі роботи. Крім того, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 24.02.2022 № 64/2022, військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24.02.2022, визнано форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.05.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/726/22 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.05.2022 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/726/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою суду від 08.06.2022 клопотання (вих. № 1831 від 06.06.2022) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" задоволено частково. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" протягом трьох днів із дня отримання даної ухвали надіслати на електронну адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (ІНФОРМАЦІЯ_1) копію позовної заяви (вих. № б/н від 17.05.2022) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 26536,90 грн. страхового відшкодування з усіма доданими до неї документами. Докази надіслання подати до суду у встановлений вище строк. Продовжено Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" строк для подання суду відзиву на позовну заяву (з доказами його надіслання позивачу) - протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання від позивача копії позовної заяви (вих. № б/н від 17.05.2022) з усіма доданими до неї документами. У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану відмовлено.
Ухвала суду від 23.05.2022 про відкриття провадження у справі отримана представником позивача 07.06.2022, що пітверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала суду від 23.05.2022 про відкриття провадження у справі, що надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду 29.06.2022 з відміткою поштового відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи. Суд врахував, що ним було дотримано встановленого процесуальним законодавством порядку повідомлення відповідача про судове провадження щодо нього. Відповідачу було відомо про розгляд судом даної справи, що вбачається з його клопотання вих. № 1831 від 06.06.2022. Відтак, відповідач не був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та отримати копію ухвали від 23.05.2022 на поштовому відділенні зв'язку, зважаючи, що працівники ТДВ "СК "Кредо" перебувають у місті Запоріжжі, про що зазначено останнім у вказаному вище клопотанні.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 05.07.2022.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
21.09.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір № 034002/4057/0000028 добровільного страхування наземного транспорту "Каско" - транспортного засобу Renault Sandero Stepway, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 24.09.2021 о 23.09.2022.
Як встановлено судом, 08.12.2021 о 11:50 год. у м. Тернополі, вул. Руська, 24, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Renault Sandero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 (пошкоджено задню центральну частину автомобіля), та транспортного засобу БАЗ А079.04, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 (водій ОСОБА_1 ). Винуватцем ДТП визначено ОСОБА_1 .
Страхувальник ОСОБА_2 звернувся до страховика (позивача) з заявою від 08.12.2021 № 00481109 про подію з ознаками страхового випадку, що відбулася 08.12.2021.
08.12.2021 було складено акт огляду транспортного засобу Renault Sandero Stepway, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якому міститься опис пошкоджень автомобіля.
ТОВ "Терко Авто Інтернешнл" було складено рахунок № 329 від 09.12.2021 на сплату за ремонт автомобіля Renault Sandero Stepway на суму 30936,90 грн.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2021 у справі № 607/22828/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 08.12.2021 у м. Тернопіль) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Вказана постанова, згідно з її текстом, набрала законної сили 04.01.2022.
ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" було складено страховий акт № 00481109 від 13.12.2021, відповідно до якого сума страхового відшкодування по страховій події, що сталася 08.12.2021 з автомобілем Renault Sandero Stepway, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 29136,90 грн.; страхове відшкодування виплатити страхувальнику ОСОБА_2 шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ "Терко Авто Інтернешнл".
Згідно платіжного доручення № 266078 від 14.12.2021 позивач перерахував на рахунок ТОВ "Терко Авто Інтернешнл" суму 29136,90 грн. страхового відшкодування.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу БАЗ А079.04, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (відповідач), що підтверджується полісом обов'язкового страхування серії АР № 005885171, який був діючим на 08.12.2021 (станом на час скоєння ДТП). Розмір франшизи за даним полісом - 2600 гривень 00 коп., ліміт за шкоду майну - 130000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою № 31660 (вих. № 19 від 06.01.2022), просив перерахувати сплачене ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" страхове відшкодування у розмірі 29136,90 грн. на вказаний розрахунковий рахунок позивача. До заяви додані копії документів на підтвердження здійсненої виплати. Вказана заява була отримана відповідачем 18.01.2022, що підтверджується матеріалами справи.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
Як вже зазначалось вище, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.12.2021 у справі № 607/22828/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 08.12.2021 у м. Тернопіль). Вказана постанова, згідно з її текстом, набрала законної сили 04.01.2022.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором № 034002/4057/0000028 від 21.09.2021 добровільного страхування наземного транспорту "Каско" та на підставі страхового акту № 00481109 від 13.12.2021 та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 29136,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 266078 від 14.12.2021.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" , виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ "Страхова компанія "Кредо", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля БАЗ А079.04, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 даного Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Згідно полісу № АР/5885171, франшиза встановлена у розмірі 2600,00 грн. Відтак, сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача в порядку суброгації, складає 26536,90 грн. (29136,90 грн. (виплачене страхове відшкодування) - 2600,00 грн. (франшиза).
Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).
Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач проти позову не заперечив, позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми 26536,90 грн. суду не подав.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 26536,90 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.
Позов задовольняється судом повністю.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, судовий збір у сумі 2481,00 грн. покладається на відповідача.
Згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь 6000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З дотриманням вказаних приписів законодавства, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідач поніс, зокрема, судові витрати: 2481,00 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на правову допомогу; позивач очікує понести у разі необхідності 11250,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Згідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ч. 1 ст. 6 даного Закону). Згідно з ч. 3 ст. 4 даного Закону, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
На підтвердження стягнення суми 6000,00 грн. судових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, укладеного між Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (клієнт), предметом якого (пункт 1.1) є надання адвокатським бюро за дорученням клієнта правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; представництво та захист клієнта в судах всіх рівнів та інстанцій, складання документів правового характеру та процесуальних документів (позовних заяв). За умовами п.п. 4.1, 4.3, 4.5 договору, вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти днів з моменту отримання клієнтом рахунку від бюро. За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. Додатковою угодою № 1 від 13.12.2021, дія договору № 1/20ю від 31.12.2020 припиняється 31.12.2022.
Відповідно до додатку № 1 від 20.04.2022 до вказаного договору, клієнт доручив бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржника клієнта за господарським судочинством за справою щодо випадку 08.12.2119, страховий акт 00481109, сума страхового відшкодування 29136,90 грн., страхувальник ОСОБА_2. За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 6000,00 грн. за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі.
Отже, розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.
Згідно з підписаним між сторонами за договором № 1/20ю від 31.12.2020 актом про надання послуг № 42 від 17.05.2022, Адвокатське бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" надало, а Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" прийняло правову (правничу) допомогу в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 31650 (страховий акт 00481109), загальна вартість послуг за цим актом склала 6000,00 грн.
Сума 6000,00 грн. по страховому акту № 00481109, згідно рахунку № 42 від 20.04.2022, сплачена позивачем на користь АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" згідно з платіжним дорученням № 3246 від 25.04.2022.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії КС № 138683, виданого за договором № 1/20ю від 31.12.2020 АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" на надання правничої (правової) допомоги ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (адвокат Білоконь І.В.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019, виданого Білоконь І.В.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
При цьому, суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п'ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та доказів неспівмірності таких витрат відповідач не заявив та суду не подав.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягується 6000 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компаня "Уніка" (вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20033533) 26536 (двадцять шість тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 90 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору, 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 05 липня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко