номер провадження справи 22/1/22
29.06.2022 Справа № 908/3802/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В.
За участю представників учасників справи:
від прокурора - Гапонова В.М., посвідчення № 058626 від 14.12.2020
від позивача - не з'явився
від відповідача-1 - Кулька Р.М., рішення № 73 від 07.10.2021; Лишенко С.С., ордер АР № 1009034 від 29.06.2022
від відповідача-2 - не з'явився
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3802/21
за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Космічна, буд. 118а, м. Запоріжжя, 69050; адреса для листування: вул. Кругова, буд. 152, м. Запоріжжя) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -
позивач: Національне агентство з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, буд. 28, м. Київ, 01103)
до відповідача-1: Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради (вул. Військбуд, буд. 570, м. Запоріжжя, 69013)
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни ( АДРЕСА_1 )
про визнання договору недійсним, стягнення 1 200 грн. 00 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви прокурора, позивача
Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. № 57-104-1679-21 від 24.12.2021) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Національного агентства з питань запобігання корупції (позивач) до відповідача-1: Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни про: 1. Визнання недійсним договору від 12.03.2019 № 23/30 поставки товару - продуктів харчування - крохмалі та крохмалепродукти код ДК 021:2015-1562 (а саме: манна крупа код ДК 021:2015-15625000-5) на суму 600 грн. між Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною; 2. Стягнення з Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни у дохід держави отриманих на підставі договору від 12.03.2019 № 23/30 коштів у розмірі 600 грн.; 3. Стягнення з Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради у дохід держави вартості поставленого на підставі договору від 12.03.2019 № 23/30: коштів у розмірі 600 грн.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією та притягнуто його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Судом встановлено, що Комунальний заклад "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради є юридичною особою публічного права. Всупереч положенням Закону України "Про запобігання корупції", 20.12.2018 ОСОБА_1 укладено договір № 23/30 поставки товару - продуктів харчування - крохмалі та крохмалепродукти код ДК 021:2015-1562 (а саме: манна крупа код ДК 021:2015-15625000-5) на суму 600 грн. між очолюваним ним КЗ "ЗОЛ "Захисник" ЗОР та ФОП Лапіною А.М., яка є його близькою особою - донькою, чим вчинено дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: наявність суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень. ОСОБА_1 не повідомив Запорізьку обласну раду про наявність реального конфлікту інтересів при укладанні зазначеного договору. Відтак, вказаний правочин на підставі ч. 2 ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Одночасно, в результаті визнання його недійсним мають бути застосовані правові наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України. ФОП Лапіна А.М. є стороною договору, їй достовірно було відомо, що вона донька ОСОБА_1 . Крім того, поставка продукції за договором не відповідає видам діяльності, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Відповідно, вона не могла не розуміти наявність конфлікту інтересів та того, що укладений договір суперечить антикорупційному законодавству, інтересам держави та моральним засадам суспільства. За договором № 23/30 здійснено перерахування коштів на загальну суму 600,00 грн., продукція поставлена на підставі видаткових накладних. Оскільки оскаржуваний договір виконано обома сторонами, все одержане ними за угодою на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України підлягає стягненню у дохід держави. Лапіною А.М. на виконання умов договору отримано 600,00 грн., а КЗ "ЗОЛ "Захисник" ЗОР отримано товар на суму 600,00 грн., який неможливо повернути, відтак, стягненню у дохід держави підлягають вказані суми з обох сторін.
У відповіді на візив, що надійшла 10.02.2022 від Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя, прокурор проти обставин, викладених у відзиві, заперечив.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 15.02.2022 від Національного агентства з питань запобігання корупції, заперечено позицію відповідача-1. Зазначено про підтримання позовних вимог прокурора. Управлінням стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно в.о. начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради Стрельникова М.В. складено протоколи від 25.06.2020 про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 28.08.2018 по 10.09.2019 уклав між Ліцеєм та ФОП Лапіною, яка є його близькою особою - донькою, низку договорів поставки товару (продуктів харчування), у тому числі і оспорюваний договір від 12.03.2019 № 23/30, що свідчить про вчинення ним дій в умовах реального конфлікту інтересів, про що не було повідомлено у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим порушено вимоги п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції". Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Відомості щодо ОСОБА_1 було внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Листом від 08.11.2021, на запит прокурора, Національне агенство поінформувало, що не готувало та не планує здійснювати підготовку позову про визнання недійсним відповідних договорів. Отже, прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та обгрунтовано у позові необхідність захисту інтересів держави. Оскільки оскаржуваний договір укладено внаслідок порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", що підтверджено постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20, наявні підстави вважати, що такий правочин суперечить інтересам держави та суспільства, а також суперечить актам цивільного законодавства. Вважає, що відзив аргументовано лише голослівними твердженнями, аналіз норм законодавства відповідачем-1 здійснено неправильно та в сприятливій для себе формі. До відзиву відповідачем-1 не додано жодного доказу, який би спростовував відомості та аргументи позовної заяви та підтвердив правомірність укладеного правочину. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача-1. Заяви відповідача-1
04.02.2022 на адресу суду надійшов відзив (вих. б/н від 04.02.2022) відповідача-1 на позовну заяву. Проти вимог прокурора заперечив у повному обсязі, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У розумінні ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК Укрїни оспорювати правочин у суді може одна з сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа", такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Позов заявлено на захист інтересів Національного агентства з питань запобігання корупції, але не зазначено, який саме майновий інтерес Агентства порушено за результатом оспорюваного правочину. У випадку визнання оспорюваного правочину недійсним, стягненню в дохід держави підлягає отримане за таким правочином, а саме: продукти харчування. Вважає, що відсутнє порушення чинного законодавства з боку відповідача-1 під час укладання правочину, під час виконання договору обома сторонами та використання отриманого за договором. Постанова Шевченківського районного суду у справі № 336/3340/20 відносно ОСОБА_1 не є вироком у кримінальній справі та не може бути доказом вини у розумінні ст. 228 ЦК України. На думку відповідача-1, прокурор, звертаючись до суду з позовом у цій справі, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу або здійснення ним такого захисту неналежним чином. При цьому, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурором не доведено бездіяльність компетентного органу - Національного агентства з питань запобігання корупції, а відтак, підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді відсутні.
У підготовчому засіданні 22.06.2022 представник відповідача-1 - начальник ліцею Кулька Р.М. заявив, що укладений договір № 23/30 є "неправильним" та не повинен був укладатися колишнім начальником. Підстави, викладені у відзиві, підтримав. Вважає, що грошові кошти за договором не повинні стягуватися з Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради. Наголосив, що наразі не може скористатися юридичною допомогою у зв'язку з відсутністю грошових коштів у закладу на надання юридичної допомоги. Представник, що готував відзив, знаходиться в лавах Збройних Сил України.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 29.06.2022 представник відповідача-1 у судових дебатах зазначив, зокрема, що у позові не визначено, яка саме шкода завдана інтересам суспільства, державі. При укладенні спірного договору були дотримані усі процедури, товар був належної якості, а ціна адекватною. У даному випадку є вина конкретної людини (Стрельникова М.В.), а не юридичної особи відповідача-1. При цьому, Стрельникова М.В. не було залучено до участі у справі. Вважає, що порушення законодавства з боку юридичної особи КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР не доведено та відповідних доказів не подано. Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя не встановлено преюдиційних фактів, оскільки це не є вироком суду. Щодо стягнення з відповідача-1 грошових коштів у сумі 600,00 грн., то зазначив, що манна крупа, отримана за договором, була спожита ще у 2019 році ліцеїстами. Відтак, підстави для стягнення коштів відсутні, крім того, відбувається подвійне стягнення грошей з обох відповідачів.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Позиція (аргументи) відповідача-2. Заяви відповідача-2
Відзив на позовну заяву від відповідача-2 до суду не надходив. Останнім днем строку для подання відзиву було 07.02.2022.
Відповідач-2 у підготовчому засіданні 14.06.2022 проти позову заперечив, повідомив, що письмового відзиву на позовну заяву прокуратури надавати не буде.
У підготовчому засіданні 22.06.2022 ФОП Лапіна А.М. заявила, що грошові кошти у сумі 600,00 грн. мають бути повернуті нею після повернення їй товару, переданого за договором № 23/30.
4. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.12.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3802/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 29.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
06.01.2022 до суду від Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшло пояснення вих. № 57-104-1679-21 від 05.01.2022, яким усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.01.2022 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3802/21 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 22/1/22. Підготовче засідання призначено на 08.02.2022.
Ухвала суду від 12.01.2022 про відкриття провадження у справі була отримана представником відповідача-1 - 18.01.2022, відповідачем-2 - 22.01.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Ухвалою суду від 08.02.2022 підготовче засідання відкладено на 10.03.2022.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
02.03.2022 Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану та рекомендувала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольних воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
Ухвалою суду від 10.03.2022, у зв'язку з введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, неявку учасників справи у судове засідання, підготовче засідання, призначене на 10.03.2022, перенесено без визначення дати наступного засідання.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Ухвалою суду від 03.05.2022, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, підготовче засідання призначено на 24.05.2022; встановлено учасникам справи строк - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду: письмових заяв щодо можливої зміни обставин справи, позиції по справі, наявних заяв та клопотань.
Ухвала суду від 03.05.2022 отримана представником прокуратури 06.05.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та 10.05.2022, що підтверджується розпискою в отриманні процесуального документу; представниками позивача та відповідача-1 - 11.05.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Ухвала суду від 03.05.2022, що надсилалася на адресу ФОП Лапіної А.М., повернута до суду з відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 24.05.2022, у зв'язку з неприбуттям у підготовче засідання представників позивача та відповідачів-1, 2, а також відсутністю у суду відомостей щодо вручення відповідачу-2 ухвали від 03.05.2022, з метою всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, дотримуючись принципів рівності та змагальності сторін у судовому процесі, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту життя та безпеки учасників судового процесу і співробітників суду, підготовче засідання відкладено на 14.06.2022.
Ухвала суду від 24.05.2022 отримана представником прокуратури 06.06.2022, що підтверджується розпискою в отриманні процесуального документу, представником позивача - 06.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою суду від 14.06.2022, у зв'язку з неприбуттям у підготовче засідання відповідача-1, відсутністю достовірних даних про повідомлення відповідача-1 про час та місце розгляду справи, з метою всебічного, повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи в їх сукупності, дотримуючись принципів рівності та змагальності сторін у судовому процесі, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту життя та безпеки учасників судового процесу і співробітників суду, підготовче засідання відкладено на 22.06.2022.
Враховуючи принципи змагальності та диспозитивності, задля забезпечення можливості учасникам справи надати заяви по суті справи, суд вийшов за межі процесуального строку проведення підготовчого засідання.
У підготовчому засіданні 22.06.2022 представник відповідача-1 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання до закінчення воєнного стану, обґрунтовуючи тим, що він, як начальник ліцею, не є юристом за фахом, тому не може самостійно представляти інтереси ліцею; через відсутність коштів не має можливості звернутись до адвоката за правничою допомогою. На підтвердження вказаних обставин, просив долучити до матеріалів справи довідку головного бухгалтера Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради про відсутність фінансової можливості на оплату юридичних послуг, довідки №№ 38, 57 від 24.02.2022 про зміни до кошторису на 2022 рік.
Заслухавши думку всіх учасників процесу з приводу заявленого відповідачем-1 клопотання, враховуючи, що учасники процесу в підготовчому засіданні 22.06.2022 ознайомились з поданими документами та не заперечили проти їх долучення до матеріалів справи, усне клопотання відповідача-1 в частині долучення документів судом ухвалою від 22.06.2022 задоволено, документи долучено до матеріалів справи.
Суд зазначає, що вказані документи (довідка головного бухгалтера КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР щодо відсутності фінансової можливості на оплату юридичних послуг, довідки №№ 38, 57 від 24.02.2022 про зміну кошторису на 2022 рік) не стосуються предмету спору та не є належними та допустимими доказами щодо суті спору у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України. Вказані документи стосуються клопотання відповідача-1 щодо відкладення підготовчого засідання та подані на його обгрунтування.
У задоволенні клопотання відповідача-1 в частині відкладення підготовчого засідання, судом ухвалою від 22.06.2022 відмовлено у зв'язку з його процесуальною необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Достатніх процесуальних підстав для відкладення підготовчого засідання представником відповідача-2 наведено не було. При цьому, судом прийнято до уваги, що відповідач-1 є юридичною особою та, відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України, може брати участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно, відповідач не позбавлений можливості представляти свої інтереси у судовому процесі шляхом самопредставництва. Крім того, Комунальний заклад "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник", як юридична особа, підпорядковується юридичній особі публічного права - Запорізькій обласній раді, яка має в штаті фахівців з права та може надати представника для захисту інтересів ліцею.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).
Отже, за висновками суду, задоволення клопотання відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання до закінчення воєнного стану могло призвести до затягування строків розгляду справи та, як наслідок, порушення права позивача на справедливий розгляд справи у розумні строки, яке визначено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також врахував, що відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, який підписано представником Кулька Р. Присутній у підготовчому засіданні представник відповідача-1 Кулька Р. обставини, викладені у відзиві, пітримав, заявивши, що відзив готував юрист.
Ухвалою суду від 22.06.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 29.06.2022.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У судове засідання 29.06.2022 з'явилися представники прокуратури та відповідача-1. Представник позивача та відповідач-2 не з'явилися, причини неявки відповідача-2 суду невідомі.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 15.02.2022 від Національного агентства з питань запобігання корупції, позивач просив розгляд справи здійснювати без участі Національного агентства з питань запобігання корупції за наявними в матеріалах справи документами.
03.06.2022 через підсистему "Електронний суд" від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшла заява від 02.06.2022, згідно якої позивач просив розглядати справу № 908/3802/21 без участі Національного агентства.
Вказані клопотання судом задоволено.
Відповідач-2 повідомлений про призначення судового засідання з розгляду справи по суті, що підтверджується відповідною розпискою. Ухвала суду від 22.06.2022 надіслана на адресу місцезнаходження ФОП Лапіної А.М.
Суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача-2.
У судовому засіданні 29.06.2022 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
5. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Розпорядженням Запорізької обласної ради № 191-св від 09.10.2015 призначено Стрельникова М.В. на посаду виконуючого обов'язки начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради з 12.10.2015.
12.03.2019 між Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, в особі начальника ліцею Стрельникова Миколи Васильовича (покупець, відповідач-1), та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною (постачальник, відповідач-2), укладено договір № 23/30 на постачання продуктів харчування.
Згідно з п. 1.1 договору, постачальник передає у власність покупця: крохмалі та крохмалепродукти код ДК 021:2015-1562 (а саме: манна крупа код ДК 021:2015-15625000-5), покупець сплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною.
Загальна сума договору, відповідно до п. 2.4, складає 600,00 грн. без ПДВ. Згідно з п. 3.3, всі розрахунки за договором проводяться у гривнях.
Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 (пункт 10.1).
Відповідно до платіжного доручення № 262 від 27.03.2019 на суму 412,80 грн. та платіжного доручення № 960 від 23.09.2019 на суму 187,20 грн., грошові кошти у загальній сумі 600,00 грн. за договором № 23/30 від 12.03.2019 було перераховано Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради на рахунок ФОП Лапіної А.М.
Товар по договору № 23/30 від 12.03.2019 переданий відповідачем-2 відповідачу-1 згідно з актами/накладними: № РН-0000005 від 12.03.2019 (вартість за актом/накладною: 412,80 грн.), № РН-0000020 від 11.09.2019 (вартість за актом/накладною: 187,20 грн.).
Листом від 03.06.2021 та листом від 29.07.2021, Комунальний заклад "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради підтвердив виконання зобов'язань по договору № 23/30 від 12.03.2019, перерахування коштів за договором було здійснено за рахунок Запорізького обласного бюджету.
Згідно листа Запорізької обласної ради від 02.08.2021 № 3577/01-17, протягом 2018-2020 років до Запорізької обласної ради від Стрельникова М.В., виконуючого обов'язки начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, не надходило повідомлень про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Згідно листа Управління державної казначейської служби у Шевченківькому районі м. Запоріжжя Запорізької області від 09.06.2021, Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради до управління були надані та зареєстровані бюджетні зобов'язання в АС "Казна", а також проведені відповідні видатки, зокрема, у сумі 600,00 грн. за договором № 23/30 від 12.03.2019, укладеним із ФОП Лапіною А.М.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 на Стрельникова Миколу Васильовича, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. у дохід держави.
Судом, при розгляді справи № 336/3340/20 встановлено, що виконуючий обов'язки начальника Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради Стрельников Микола Васильович, будучи згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», приміткою до ст. 172-2 КУпАП суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-2 КУпАП, знаходячись за місцем своєї роботи в Комунальному закладі «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 570, в період з 28.08.2018 року по 10.09.2019 року вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а також не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим порушив вимоги, встановлені п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». Так, 12.03.2019 року Стрельников М.В. уклав між Комунальним закладом «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради та ФОП Лапіною Анною Миколаївною, яка є його близькою особою - донькою, договір № 23/30 поставки товару - продуктів харчування (манна крупа) на суму 600 грн. 00 коп., діючи в умовах реального конфлікту інтересів, а також, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме: наявність суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, не повідомив Запорізьку обласну раду про наявність реального конфлікту інтересів при укладанні цього договору (протоколи № 315, 316 про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, від 25.06.2020 року за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП). Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України, Комунальний заклад «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради є юридичною особою публічного права. Згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», посадові особи юридичних осіб публічного права прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і на них поширюються окремі положення Закону України «Про запобігання корупції». Таким чином, Стрельников М.В., будучи в.о. начальника Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-7 КУпАП, є суб'єктом відповідальності за ці адміністративні правопорушення. На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що укладаючи господарські договори зі своєю донькою, діючи від імені юридичної особи приватного права, а також видаючи накази, які впливають на рівень його особистого матеріального забезпечення та матеріального забезпечення членів його сім'ї, близьких осіб - доньки і дружини, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, діяв в умовах реального конфлікту інтересів, маючи приватний майновий інтерес, порушив встановлені п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вимоги щодо не вчинення дій та не прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також щодо повідомлення про наявність у нього реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника - Запорізьку обласну раду.
Вказана постанова, згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 15.08.2020.
Запорізька обласна рада листом повідомила Шевченківську окружну прокуратуру міста Запоріжжя, що в межах наданих законом повноважень заходів, спрямованих на визнання недійсними договорів поставки продуктів харчування, укладених Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, не здійснювалося.
Відповідно до листа від 03.06.2021 Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради, наданого на лист Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя від 17.05.2021, Стрельников М.В. на даний час займає посаду в.о. начальника Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради.
6. Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - це органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
Відповідно до п. 5-6 ч. 1 ст. 12 даного Закону, Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення.
Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що Національним агентством з питань запобігання корупції не вжито відповідних заходів щодо визнання недійсним договору, який укладено у порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", що вказує на не здійснення суб'єктом владних повноважень захисту інтересів держави та є підставою для представництва інтересів держави прокурором.
Листом від 22.10.2021 № 57-3294-вих21 прокурор звернувся до позивача з пропозицією вжити заходи претензійно-правового характеру про визнання недійсним договору.
У матеріалах справи наявна копія листа Департаменту з питань дотримання законодавста про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції від 15.11.2021, адресованого Шевченківській окружній прокуратурі м. Запоріжжі, в якому зазначено про обізнання про рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2021 у справі № 336/3340/20; інформація відносно ОСОБА_1 внесена до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції визначені у ст. 11 Закону України "Про запобігання корупції" і не передбачають представництво в суді законних інтересів держави, зокрема, у разі завдання шкоди шляхом вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією. Національне агентство з питань запобігання корупції згідно з п. 5-6 ч. 1 ст. 12 даного Закону, має право звертатися до суду з позовами щодо визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення. Станом на сьогодні Національне агенство не готувало та не планує здійснювати підготовку позову про визнання недійсними правочинів, щодо яких зазначено.
У матеріалах справи міститься повідомлення від 24.12.2021 вих. № 57-104-1679-21, адресоване позивачу, щодо пред'явлення відповідної позовної заяви в інтересах держави. Вказане повідомлення надіслано прокурором 24.12.2021.
Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивача.
7. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між відповідачами в ході виконання спірного договору, суд зазначає, що такі містять ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
У законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.
Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
У ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Згідно зі ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції", нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.
Отже, поряд із визначеною частиною першою статті 215 ЦК України частина третя статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" встановлює особливу підставу визнання правочину недійсним - укладення правочину внаслідок порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України, Комунальний заклад «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради є юридичною особою публічного права.
Згідно з п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», посадові особи юридичних осіб публічного права прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і на них поширюються окремі положення Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи на час укладення оспорюваного правочину виконуючим обов'язки начальника Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" є суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції станом на час укладення оспорюваного договору), особа, зазначена у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язана: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Вчинення дій з метою врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів матеріали справи не містять, учасниками справи не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції станом на час укладення оспорюваного договору), Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів. У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов'язана звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі, якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.
У світі існує чітке бачення того, що корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов'язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, яка набрала чинності для України з 01.01.2010, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (далі - Конвенція ООН проти корупції).
Частиною 1 статті 5 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна Держава-учасниця, згідно з основоположними принципами своєї правової системи, розробляє й здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції, яка сприяє участі суспільства і яка відображає принципи правопорядку, належного управління державними справами й державним майном, чесності й непідкупності, прозорості й відповідальності.
Кожна Держава-учасниця прагне, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, створювати, підтримувати й зміцнювати такі системи, які сприяють прозорості й запобігають виникненню конфлікту інтересів (частина 4 статті 7 Конвенції ООН проти корупції).
Згідно з частиною 4 статті 8 Конвенції ООН проти корупції, кожна Держава-учасниця розглядає, згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій.
Статтею 19 Конвенції ООН проти корупції встановлено, що кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного зловживання службовими повноваженнями або службовим становищем, тобто здійснення будь-якої дії чи утриманні від здійснення дій, що є порушенням законодавства, державною посадовою особою під час виконання своїх функцій з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи.
Статтею 34 Конвенції ООН проти корупції врегульовано щодо наслідків корупційних діянь, а саме з належним урахуванням добросовісно набутих прав третіх осіб кожна Держава-учасниця вживає заходів, відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, щоб врегулювати питання про наслідки корупції. У цьому контексті Держави-учасниці можуть розглядати корупцію як фактор, що має значення в провадженні про анулювання або розірвання контрактів, або відкликання концесій або інших аналогічних інструментів, або вжиття заходів для виправлення становища, яке склалося.
Частиною 1 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Факт допущення вказаних вище порушень ОСОБА_1 , який є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, було встановлено в межах розгляду іншої справи № 336/3340/20, яка розглядалась Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Частинами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що укладений між Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною договір від 12.03.2019 № 23/30 поставки товару - продуктів харчування - крохмалі та крохмалепродукти код ДК 021:2015-1562 (а саме: манна крупа код ДК 021:2015-15625000-5) на суму 600 грн., суперечить вимогам Закону України "Про запобігання корупції", що є порушенням частини 1 статті 203, частини 3 статті 228 ЦК України, і вказані обставини згідно зі статтею статтею 215 ЦК України та статтею 67 Закону України "Про запобігання корупції" є підставами для визнання такого договору недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Аналогічний припис викладено у ч. 1 ст. 208 ГК України.
Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували спроби відповідача-1 до укладення спірного правочину розширити коло потенційних постачальників товарів харчування. Навпаки, з матеріалів справи слідує, що керівник КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР Стрельников М.В. уклав у період з 20.12.2018 року по 14.09.2019 року десять договорів поставки продуктів харчування зі своєю близькою особою - донькою. Відтак, усі кошти за вказаними договорами були отримані донькою ОСОБА_1 - ФОП Лапіною А.М.
ФОП Лапіна А.М., укладаючи оспорюваний договір, усвідомлювала, що від імені покупця (відповідача-1) діє її батько, який є керівником КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР. Вона не могла не розуміти наявність конфлікту інтересів.
Відповідачі у справі усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність своїх дій у спірних правовідносинах і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, і прагнули настання таких наслідків.
Як встановлено судом вище, вартість поставлених Фізичною особою - підприємцем Лапіною Анною Миколаївною продуктів харчування Комунальний заклад "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради оплатив у сумі 600,00 грн.
З урахуванням того, що кошти в загальній сумі 600,00 грн. сплачено відповідачем-1 на підставі правочину, який визнано судом недійсним, як такий, що вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу у обох сторін, оскільки правочин виконано на зазначену суму обома сторонами (відповідачем-1 одержано продукти харчування, відповідачем-2 - грошові кошти), суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лапіної Анни Миколаївни та КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР в дохід держави по 600,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Суд враховує, що продукти харчування на суму 600,00 грн., отримані відповідачем-1, неможливо повернути, оскільки вони були спожиті, то стягненню у дохід держави підлягає сума 600,00 грн.
На підставі наведеного вище, позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.
Стосовно заперечень відповідача-1 суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Договір від 12.03.2019 № 23/30 було укладено саме юридичною особою КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР, від імені якого діяв керівник Стрельников М.В.
Відтак, стороною договору є КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" ЗОР.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Сторонами у даній справі, зокрема, відповідачем-1 не було подано заяви про залучення до участі у справі Стрельникова В.М. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Судом при підготовці справи до розгляду не було встановлено обставин, з яких слідує, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Стрельникова В.М.
Інші заперечення відповідачів спростовуються наведеними вище приписами законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Суд вважає, що ним повно і всебічно з'ясовано обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, наведено докази, які були досліджені в судовому засіданні, у достатній мірі надано оцінку всім аргументам учасників справи.
6. Судові витрати
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у сумі 2270,00 грн. покладається на відповідача-1, судовий збір у сумі 2270,00 грн. покладається на відповідача-2.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову у разі подання позову одним позивачем до кількох відповідачів.
Запорізькою обласною прокуратурою за подання позову у даній справі було сплачено судовий збір у сумі 6810,00 грн., згідно з платіжним дорученням № 3213 від 25.11.2021.
Таким чином, прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір".
У зв'язку зі сплатою прокурором судового збору у розмірі більшому, ніж встановлено законом, сума 2270,00 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, буде повернута Запорізькій обласній прокуратурі з державного бюджету ухвалою суду, за наявності відповідного клопотання платника судового збору.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір від 12.03.2019 № 23/30 поставки товару - продуктів харчування - крохмалі та крохмалепродукти код ДК 021:2015-1562 (а саме: манна крупа код ДК 021:2015-15625000-5) на суму 600 грн., укладений між Комунальним закладом "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 25821241) та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у дохід держави отримані на підставі договору від 12.03.2019 № 23/30 кошти в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради (вул. Військбуд, буд. 570, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 25821241) у дохід держави вартість поставленого на підставі договору від 12.03.2019 № 23/30 - кошти в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лапіної Анни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Космічна, буд. 118а, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 02909973; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради (вул. Військбуд, буд. 570, м. Запоріжжя, 69013, код ЄДРПОУ 25821241) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Космічна, буд. 118а, м. Запоріжжя, 69050, код ЄДРПОУ 02909973; отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2021 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 05 липня 2022.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко