29 червня 2022 року м. Харків Справа № 922/3864/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент", м.Київ, (вх.№79 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21 (суддя Жигалкін І.П., ухвалене в м.Харків об 11:19год., дата складення повного тексту - 24.12.2021р.)
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм", Харківська область, м.Мерефа,
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент", м.Київ,
про стягнення коштів,
23.09.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" заборгованості за договором оренди нерухомого майна №01/03/2020 від 01.03.2020р. в розмірі 255739,19грн. (з яких: 130741,11грн. - борг по договору; 115466,26грн. - пеня; 7536,36грн. - інфляційні; 1995,46грн. - 3% річних), а також судовий збір в розмірі 2270,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №01/03/2020 від 01.03.2020р. в частині сплати орендних платежів. Зокрема, остання оплата у розмірі 3000,00грн. була здійсненна орендарем 30.11.2020р. за жовтень 2020р., всупереч умовам укладеного між сторонами договору, в період з листопада 2020 року по 25 лютого 2021р. орендні платежі не сплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 130741,11грн., на яку позивачем також було нараховано штрафні санкції у вигляді пені, інфляційних та 3% річних.
У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 02.11.2021р. відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні з огляду на необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, зазначав, що твердження позивача про те, що відповідач не виконав п. 4.4. договору оренди № 01/03/2020 від 01.03.2020р. щодо сплати гарантійного платежу в розмірі 3000,00грн. та не сплачував орендну плату за листопад-грудень 2020 р. не відповідає дійсності.
Крім того, на думку останнього, вимога позивача про сплату орендної плати за період з 06.11.2020р. по 28.02.2021р. є необґрунтованою та безпідставною, оскільки в період з 12.01.2021р. по 28.02.2021р. він не міг користуватись об'єктом оренди за призначенням через обставини, за які він не відповідає, а саме 12.01.2021р. орендоване приміщення за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 179 було відключене від електропостачання безпосередньо представником позивача, що підтверджується доказами доданими до відзиву.
Також, відповідач зазначав, що 12.01.2021р. ним було направлено на адресу позивача лист №327 в якому повідомлено про те, що з 12.01.2021р. в орендованому приміщенні представником позивача відключене електропостачання, у зв'язку із чим, відповідач позбавлений можливості використовувати приміщення за цільовим призначенням згідно з п. 1.4. договору, а тому всі орендні платежі будуть тимчасово припинені до відновлення електропостачання позивачем. Проте, відповіді на вказаний лист надано не було, як і не було відновлено електропостачання, що свідчить про вчинення позивачем перешкод у використанні відповідачем орендованого приміщення.
Окрім викладеного, відповідач також звертав увагу суду на те, що додаткова угода від 01.03.2020р. до договору оренди № 01/03/2020 від 01.03.2020р. суперечить істотним умовам самого договору оренди, оскільки ним встановлені та погоджені основні істотні умови договору, в п. 4.1. договору визначається чіткий фіксований розмір орендної плати; в. п. 4.6. договору передбачена підстава для перегляду розміру орендної плати, що полягає у збільшенні орендної плати лише у разі прийняття органом державної та виконавчої влади нормативних актів, якими будуть встановлені нові податки щодо об'єктів нерухомості, але не більше ніж на суму підняття розміру податкових виплат.
Проте, пункт 1 додаткової угоди не вносить зміни до п. 4.1. та п. 4.6. договору, в яких прописані погоджені сторонами розміри, умови оплати та збільшення орендної плати, а доповнює розділ "Орендна плата та порядок її справляння" додатковим п. 4.7. договору оренди та збільшує орендну плату з 3000,00грн. до 71760,00грн., ігноруючи норми, передбачені п. 4.6. договору.
Крім того, в даній угоді визначено, що орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати за договором, але не більше ніж до 71760,00грн., але не зазначено конкретного і точного збільшення розміру орендної плати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21 в позові відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Рент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" борг за договором оренди нерухомого майна № 01/03/2020 від 01.03.2020р. в сумі 130741,11грн.; пеню в сумі 57733,13грн.; 3% річних в сумі 1995,46грн., а також суму витрат по оплаті судового збору в розмірі 2857,05грн.; в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 7536,36грн. та пені в сумі 57733,13грн. - в позові відмовити.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 6, 11, 50, 510, 526, 530, 527, 599, 610, 612, 625, 627 Цивільного кодексу України, статей 173, 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України мотивовані встановленням факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 01/03/2020 від 01.03.2020р. в частині сплати орендних платежів за період з листопада 2020 року по 25 лютого 2021р., у зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 130741,11грн. було задоволено в повному обсязі, також судом було в повному обсязі задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних 1995,46грн.
Крім того, місцевий господарський суд керуючись приписами пункту 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України за власною ініціативою зменшив розмір заявленої до стягнення з відповідача пені на 50%, що складає 57733,13грн.
Разом з тим, господарським судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 7536,36грн., з огляду на не доведення позивачем того факту, що прострочення відповідачем грошового зобов'язання виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на підставі чого позивачем (кредитором) повинно бути отримано компенсацію (плату) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Товариство з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21 в частині сплати оренди у сумі 130741,11грн.; пені у розмірі 57733,13грн.; 3% річних у розмірі 1995,46грн.; судового збору у розмірі 2857,05грн.; в іншій частині залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 02.11.2021р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2022р. залишено апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
24.01.2022р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№869).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21; встановлено позивачу строк до 10.02.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 10.02.2022р. для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 16.02.2022р.
08.02.2022р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1552), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент", рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.02.2022р. було оголошено протокольну перерву до 14.03.2022р.
08.02.2022р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1552), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент", рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 16.02.2022р. було оголошено протокольну перерву до 14.03.2022р.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022р., затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
За наведених обставин, судові засідання, призначені на період починаючи з 24.02.2022р. (в тому числі, і у даній справі - на 02.03.2022р.), не відбулись. В оголошеннях, розміщених на офіційному веб-порталі Судової влади України та на офіційній веб-сторінці Східного апеляційного господарського суду в мережі "Фейсбук", судом було розміщено повідомлення про те, що відповідні судові засідання будуть перенесені на іншу дату, про що учасників судових процесів буде повідомлено додатково.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022р., затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022р., частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб - у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022р. № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01 квітня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:
- зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;
- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об'єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;
- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;
- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку. У разі відсутності об'єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022р., затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022р., постановлено: на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022р. № 75 (в редакції наказу від 21.06.2022р. №119) затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 21.06.2022р. До переліку включено, в тому числі, громаду Харківської області, зокрема, Харківську міську територіальну громаду.
Таким чином, Харківська міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій, у зв'язку із чим продовжено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду.
Отже, з 24.02.2022р. Східний апеляційний господарський суд працює в умовах введеного на території України воєнного стану, приймання документів засобами електронного зв'язку до 22.03.2022р. було неможливе внаслідок пошкодження системи зв'язку, приймання документів засобами поштового зв'язку також тимчасово не здійснювалось, у зв'язку із наявністю ризику для життя та здоров'я працівників суду
22.03.2022р. відновлено систему прийому документів засобами електронного зв'язку на електронну адресу суду: inbox@eag.court.gov.ua, приймання документів засобами поштового зв'язку не здійснювалось, про що було повідомлено в оголошеннях, розміщених на офіційному веб-порталі Судової влади України та на офіційній веб-сторінці Східного апеляційного господарського суду в мережі "Фейсбук". У вказаних повідомленнях також було зазначено про те, що після усунення зазначених обставин, приймання документів у паперовому вигляді буде відновлено.
01.06.2022р. відновлено отримання документів засобами поштового зв'язку на офіційну адресу Східного апеляційного господарського суду, про що також повідомлено в оголошеннях, розміщених на офіційному веб-порталі Судової влади України та на офіційній веб-сторінці Східного апеляційного господарського суду в мережі "Фейсбук".
06.06.2022р. апелянтом - Товариством з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" на електронну адресу апеляційного господарського суду направлено клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
08.06.2022р. позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" також направлено на електронну адресу апеляційного господарського суду заяву про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
За наведених вище обставин, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2022р. повідомлено учасників справи, що розгляд заяви відбудеться 29.06.2022р., за відсутності їх представників на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до приписів частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
У відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги, а також з урахуванням поданих учасниками справи клопотань про розгляд справи без участі їх представників, судове засідання Східного апеляційного господарського суду призначене на 29.06.2022р. було проведено в порядку в порядку частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2020р. між Товариством з додатковою відповідальністю (надалі - орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" (надалі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №01/03/2020 (надалі - договір т.1 а.с.9-14), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю для платного користування протягом строку, встановленого цим договором, частину нежитлового приміщення, зазначеного в пункті 1.2. цього договору, а орендар зобов'язується користуватися цим приміщенням відповідно до умов цього договору, і оплачувати таке користування відповідно до умов та в порядку, встановлених статтею 4 цього договору, а після закінчення строку користування, повернути його в тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального фізичного зносу (пункт 1.1 договору).
Приміщенням, яке є предметом цього договору - є нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.179. Загальна площа приміщення, яке надається в користування складає - 128,3 квадратних метрів (надалі - приміщення) (пункт 1.2. договору).
За цим договором орендар використовує приміщення для розміщення магазину формату “Червоний маркет” для розміщення магазину непродовольчої групи товарів (пункт 1.4 договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору, орендар зобов'язаний здійснювати користування приміщенням відповідно до його цільового призначення, чітко дотримуючись умов цього договору; сплачувати орендну плату на умовах та в порядку, встановлених статтею 4 цього договору. Після закінчення строку, на який укладено договір, повернути орендодавцю приміщення в порядку, встановленому статтею 3 цього договору, в такому стані, в якому воно було на момент його передачі орендарю, з урахуванням нормального фізичного зносу (пункт 2.1.8 договору).
Орендодавець зобов'язаний передати орендарю приміщення у користування в порядку, встановленому статтею 3 цього договору; не перешкоджати орендарю у використанні приміщення за його призначенням та відповідно до мети, зазначеної у п. 1.4 цього договору (пункти 2.2.1, 2.2.5 договору).
Згідно пункту 3.1 договору орендодавець передає орендарю приміщення не пізніше 01.04.2020р. Передача приміщення оформляється актом приймання - передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (пункт 3.3 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору орендар оплачує орендодавцю орендну плату щомісячно виключно у національній валюті України - гривні в розмірі 3000,00 грн., ПДВ не передбачений. Орендар сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування суми орендної плати на поточний рахунок орендодавця (пункт 4.2. договору).
Згідно пункту 4.3 договору орендар сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування суми орендної плати на поточний рахунок орендодавця. Орендар сплачує орендну плату не пізніше 05 числа за відповідний місяць (пункт 4.4 договору).
Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що протягом 3 календарних днів з дати укладення договору, орендар сплачує орендодавцю гарантійний платіж в розмірі місячної орендної плати розмірі 3000,00 грн., ПДВ не передбачений, у відповідності до пункту 4.1 цього договору. Гарантійний платіж знаходиться у орендодавця без нарахування відсотків та може бути використаний орендодавцем у випадку невиконання орендарем своїх грошових зобов'язань та /або не відшкодування збитків, завданих приміщенню, які стались з вини орендаря, протягом 10 банківських днів з моменту такого порушення (чи завдання збитків приміщенню відповідно) за умови отримання орендарем письмового повідомлення про використання гарантійного платежу. За відсутності вказаних обставин сума гарантійного платежу зараховується як орендний платіж за останній місяць користування приміщенням.
У випадку зміни розміру орендної плати передбаченого пунктом 4.1 договору розмір гарантійного платежу підлягає доплаті на відповідну суму збільшення розміру орендної плати. Така доплата здійснюється орендарем протягом трьох робочих днів з дня отримання відповідного рахунку.
Орендна плата за перший місяць оренди сплачується орендарем у розмірі, визначеному п. 3.1 договору, протягом 7 робочих днів з дня підписання договору (пункт 4.5 договору).
Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами, та діє до 31 серпня 2021 року (пункт 5.1 договору).
Згідно пункту 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даною угодою сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором. В разі, коли орендар допустив несвоєчасну сплату орендної плати, а також несвоєчасно перерахував суми компенсації за комунальні послуги, він зобов'язується виплатити орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від невиплаченої суми за кожний день прострочення.
01.03.2020р. між сторонами договору укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна №01/03/2020 від 01.03.2020р. (надалі - додаткова угода т.1 а.с.18), якою доповнено розділ 4 “Орендна плата та порядок її справляння” пунктом 4.7 такого змісту: “4.7. Орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати за договором, але не більш ніж: до 71760,00 грн., без урахування ПДВ -20% за місяць. У такому разі новий розмір орендної плати вважається встановленим з дати відправлення орендодавцем орендарю письмового повідомлення про таке збільшення”.
Договір оренди №01/03/2020 від 22.09.2020 та додаткова угода від 01.03.2020р.
підписані представниками сторін без жодних зауважень та заперечень.
На виконання пункту 3.1 договору, 01.03.2020р. сторонами складено та підписано акт приймання - передачі приміщення, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору приміщення, а саме частину приміщень першого поверху, загальною площею 128,3кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.179 (т.1 а.с.16).
Листом від 06.01.2021р. №06/023 орендодавець в порядку пункту 4.7 договору повідомив орендаря про збільшення розміру орендної плати до 71760,00грн. з 06.01.2021р. (т.1 а.с.19)
Факт направлення вказаного листа та його отримання орендарем 13.01.2021р. підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 6103603931713 (т.1 а.с.20-21).
Крім того, листом від 06.01.2021р. №06-02 орендодавець, в порядку пункту 7.3. договору, повідомив орендаря про дострокове розірвання договору оренди та необхідність участі уповноваженого представника орендаря у поверненні приміщення та підписання відповідного акту приймання - передачі 06.03.2021р. (т.1 а.с.22).
Факт направлення вказаного листа та його отримання орендарем 13.01.2021р. підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 6103603931721 (т.1 а.с.23-24).
Згідно акту приймання - передачі приміщення від 25.02.2021р., повернення приміщення наданих за договором оренди загальною площею 128,3кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.179 відбулось 25.05.2021р. (т.1 а.с.25).
Як зазначав в позовній заяві позивач, остання оплата у розмірі 3000,00грн. була здійсненна орендарем 30.11.2020р. за жовтень 2020р., всупереч умовам укладеного між сторонами договору, в період з листопада 2020 року по 25 лютого 2021р. орендні платежі не сплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 130741,11грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення 23.09.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Телур Фарм" до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" заборгованості за договором оренди нерухомого майна №01/03/2020 від 01.03.2020р. в розмірі 255739,19грн. (з яких: 130741,11грн. - борг по договору; 115466,26грн. - пеня; 7536,36грн. - інфляційні; 1995,46грн. - 3% річних), а також судовий збір в розмірі 2270,00грн. (т.1 а.с.1-35).
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у даній справі позов задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.193-204).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент", які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу за договором оренди нерухомого майна №01/03/2020 від 01.03.2020р. в сумі 130741,11грн., пені в сумі 57733,13грн. та 3% річних в сумі 1995,46грн.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно положень статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, за умовами укладеного між сторонами договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 05 числа за відповідний місяць шляхом перерахування суми орендної плати на поточний рахунок орендодавця (пункти 4.2. та 4.3. договору).
Враховуючи умови договору щодо порядку оплати за оренду приміщення в безготівковій формі, а також відсутність в матеріалах справи доказів проведення відповідачем оплати оренди в готівковій формі, судова колегія не приймає до уваги та вважає не обґрунтованими посилання відповідача на обставини сплати орендної плати у готівковій формі уповноваженій особі позивача.
Водночас, в матеріалах справи містяться виписка по рахункам позивача в АТ КБ “Приватбанк” по контрагенту ТОВ “Стайл-Рент“ за період з 01.03.2020р. по 04.08.2021р., з яких вбачається, що грошові кошти (орендна плата за договором) від відповідача на рахунок позивача не надходили (т.1 а.с.29).
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, 01.03.2020р. між сторонами договору укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна №01/03/2020 від 01.03.2020р. (надалі - додаткова угода т.1 а.с.18), якою доповнено розділ 4 “Орендна плата та порядок її справляння” пунктом 4.7 такого змісту: “4.7. Орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати за договором, але не більш ніж: до 71760,00 грн., без урахування ПДВ -20% за місяць. У такому разі новий розмір орендної плати вважається встановленим з дати відправлення орендодавцем орендарю письмового повідомлення про таке збільшення”.
Листом від 06.01.2021р. №06/023 орендодавець в порядку пункту 4.7 договору повідомив орендаря про збільшення розміру орендної плати до 71760,00грн. з 06.01.2021р. (т.1 а.с.19)
Факт направлення вказаного листа та його отримання орендарем 13.01.2021р. підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 6103603931713 (т.1 а.с.20-21).
Таким чином, з 06.01.2021р. по 25.02.2021р.(дата повернення орендованого майна) сума орендної плати за договором становила 71760,00грн.
Судова колегія враховує, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №2-1383/2010.
Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що вказана додаткова угода від 01.03.2020р. до договору оренди нерухомого майна №01/03/2020 від 01.03.2020р. визнавалась в судовому порядку недійсною, колегія суддів враховуючи приписи статті 204 Цивільного кодексу України, виходить з принципу правомірності даного правочину.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта щодо невідповідності вказаної додаткової угоди умовам договору оренди або приписам чинного законодавства.
Згідно з положеннями статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Листом від 06.01.2021р. №06-02 орендодавець, в порядку пункту 7.3. договору, повідомив орендаря про дострокове розірвання договору оренди та необхідність участі уповноваженого представника орендаря у поверненні приміщення та підписання відповідного акту приймання - передачі 06.03.2021р. (т.1 а.с.22).
Факт направлення вказаного листа та його отримання орендарем 13.01.2021р. підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 6103603931721 (т.1 а.с.23-24).
Згідно акту приймання - передачі приміщення від 25.02.2021р., повернення приміщення наданих за договором оренди загальною площею 128,3кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.179 відбулось 25.05.2021р. (т.1 а.с.25).
Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 01/03/2020 від 01.03.2020р. в частині сплати орендних платежів за період з листопада 2020 року по 25 лютого 2021р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 130741,11грн.
Щодо доводів апелянта про наявність підстав для звільнення його від сплати орендної плати у відповідності до приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, колегія суддів зазначає наступне.
Так, стаття 762 Цивільного кодексу України не встановлює вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі № 910/7495/16 Суд вказав, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Відтак, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Проте, судова колегія вважає, що апелянтом не доведено, що він був позбавлений можливості користуватися орендованим майном.
Щодо посилань апелянта на те, що в період з 12.01.2021р. по 28.01.2021р. він не міг користуватися орендованими приміщенням за цільовим призначенням, оскільки позивачем відключалася електроенергія, є не обґрунтованими, оскільки надані докази (а саме: заяви свідків про вимкнення електропостачання, лист ФОП Пузакова С.В. про неможливість проведення 12.01.2021р. робіт з вимірів опору ізоляції електрообладнання у зв'язку з відсутністю електроенергії в орендованому приміщенні, лист відповідача від 13.01.2021р., в якому він просив позивача вжити заходи щодо відновлення електропостачання, договір оренди обладнання (бензогенератора) від 12.01.2021р., не доводять обставини припинення електропостачання у спірний період та неможливість користуванням відповідачем спірним приміщенням.
Окрім того, навіть якщо припустити, що мали місце обставини припинення електропостачання, відповідачем не доведено, що такі обставини сталися саме з вини позивача, а останній мав можливість та був зобов'язаний вчинити дії по його відновленню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1995,46грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок суми 3% річних заявлених позивачем до стягнення з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 115466,26грн., судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтями 230 та 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, пунктом 6.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даною угодою сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором. В разі, коли орендар допустив несвоєчасну сплату орендної плати, а також несвоєчасно перерахував суми компенсації за комунальні послуги, він зобов'язується виплатити орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від невиплаченої суми за кожний день прострочення.
При розгляді даної справи господарський суд першої інстанції правильно врахував, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З матеріалів справи також вбачається, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції, було застосовано приписи пункту 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, та за власною ініціативою зменшено розмір заявленої до стягнення з відповідача пені на 50%, що складає 57733,13грн.
За приписами частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ГК України кореспондується з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
У пункті 40 постанови Верховного Суду від 16.06.2021р. у справі №915/2222/19 Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 57733,13грн.
При цьому, судова колегія також враховує, що апеляційна скарга не містить доводів та вимог саме щодо встановлення факту правомірності чи безпідставності зменшення судом розміру заявленої до стягнення пені за власною ініціативою.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статті 276, статті 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Стайл-Рент" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2021р. у справі №922/3864/21залишити без змін.
Повний текст постанови складено 04 липня 2022р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна