79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.06.2022 Справа № 914/231/22
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,
до відповідача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м. Львів,
про стягнення 49'719'750,20 грн.
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники сторін:
від позивача: Турчиняк Я.І.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Суть спору. На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про стягнення 26'953'130,48 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період 01.09-31.12.2021, з яких 25'870'580,78 грн основного боргу, 693'925,47 грн пені, 302'543,24 грн інфляційних втрат та 86'080,99 грн 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27.01.2022 року справу № 914/231/22 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадження викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
28.02.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№5061/22), у якому інформував суд про часткову сплату основної заборгованості у розмірі 2'000'000,00 грн, про що долучив копії платіжних доручень №6261 від 09.02.2022, №6275 від 11.02.2022, №6283 від 14.02.2022 та № 6315 від 17.02.2022 та вказав, що визнає вимоги позивача щодо стягнення 23'870'580,78 грн основного боргу, 302'543,24 грн інфляційних втрат та 86'080,99 грн 3% річних, а тому просить суд закрити провадження у справі в частині погашених вимог, зменшити суму неустойки на 90%, здійснити процедуру врегулювання спору за участю судді та розстрочити виконання рішення на один календарний рік.
30.03.2022 позивач на електронну адресу суду подав відповідь на відзив (вх.№6988/22) у якому заперечив проти клопотань щодо розстрочення виконання рішення та зменшення штрафних санкцій, а 25.04.2022 - заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 48'637'200,58 грн (вх.№1121/22).
Ухвалою від 28.04.2021 суд закрив провадження у справі № 914/231/21 в частині стягнення 2'000'000,00 грн основного боргу за відсутністю предмета спору, прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 12.05.2022.
05.05.2022 АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на електронну адресу суду подано клопотання про повернення судового збору (вх.№ 21226/22).
Ухвалою від 12.05.2022 Господарський суд Львівської області закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 09.06.2022 та повернув позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України 30'000,00 грн судового збору. Явка сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалася.
Протокольною ухвалою від 09.06.2022 розгляд справи відкладено на 30.06.2022, про що у порядку ст.ст.120-121 ГПК України повідомлено відповідача.
29.06.2022 позивач подав заяву (вх.№13855/22) про виконання вимог суду та долучив докази здійснених відповідачем оплат за період 01.01.2022-27.06.2022 на суму 25'376'000,00 грн, зокрема, платіжні доручення №6332 від 22.02.2022, №№6373, 6382 від 24.02.2022, №6583 від 22.03.2022, № 6597 від 23.03.2022 грн, №6619 від 24.03.2022, №6630 від 25.03.2022, №6637 від 28.03.2022, №№6651, 6656 від 29.03.2022, №6987 від 29.04.2022, №7497 та №7498 від 27.06.2022.
30.06.2022 позивач долучив копію довідки від 30.06.2022 щодо надходження коштів згідно договору розподілу природного газу №09420KLSQ7АТ016 від 01.01.2016.
Представник позивача у судове засідання 30.06.2022 з'явився, позовні вимоги підтримав, підтвердив, що після закриття провадження у справі щодо стягнення 2'000'000,00 грн. відповідачем оплачено 25'376'000,00 грн.
Відповідач участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив.
У судовому засіданні 30.06.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
01 січня 2016 року Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” та ЛКП «Залізничнетеплоенерго» укладено договір розподілу природного газу №09420KLSQ7АТ016 на умовах типового, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Пунктом 2.3 договору визначено, що при вирішенні всіх питань, шо не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
За умовами п. 5.4 договору порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період.
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.6.1 та 6.4 договору).
Відповідно до п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим-регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей договір укладається на невизначений строк (п.12.1 договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного договору упродовж вересня 2021 року - березня 2022 року він надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами наданих послуг акту №ЛВЯ81102048 від 30.09.2021 р на суму 7'124'794,71 грн з ПДВ, №ЛВЯ81111261 від 31.10.2021 на суму 7'099'124,16 грн, №ЛВЯ81124580 від 30.11.2021 на суму 7'099'124,34 грн, №ЛВЯ81142277 від 31.12.2021 на суму 7'099'124,22 грн, №ЛВЯ82008632 від 31.01.2022 на суму 8'315'539,90 грн, №ЛВЯ82017047 від 28.02.2022 на суму 8'315'539,98 грн, №ЛВЯ82029660 від 31.03.2022 на суму 8'315'539,92 грн,
Крім того, станом на 27.09.2021 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за розподіл природного газу в розмірі 27'133'413,35 грн. за попередні періоди, що не охоплюють вересень-грудень 2021 року, тому сплачені відповідачем кошти у вересні-грудні 2021 були зараховані в рахунок погашення існуючої заборгованості, а також частково за надані позивачем послуги у вересні 2021 року. ЛКП “Залізничнетеплоенерго” сплачує АТ “Львівгаз” грошові кошти за надані послуги з розподілу природного газу несвоєчасно та не в повному обсязі. Станом на день звернення до суду відповідач оплати за надані послуги у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 23'261'200,58 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 302'543,24 грн., пеню розмірі 693'925,47 грн. та 3% річних в розмірі 86'080,99 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Згідно пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. За пунктом 4 глави 3 цього розділу договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору розподілу природного газу від 01.01.2016 №09420KLSQ7АТ016, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (із відповідними змінами та доповненнями).
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 10 Глави 6 «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» розділу VI Кодексу газорозподільних систем: надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акту наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акту наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
На підтвердження факту поставки природнього газу у вересні-грудні 2021 та січні-березні 2022 позивач подав підписані сторонами акти передачі-прийому природного газу до договору постачання від 01.01.2016 №09420KLSQ7АТ016. Відповідач у відзиві не заперечив споживання ним газу та розмір його заборгованості перед позивачем, просив суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції та розстрочити виконання рішення.
Судом встановлено, що після закриття провадження у справі в частині стягнення 2'000'000,00 грн основного боргу, відповідач у подальшому здійснив на користь позивача оплату за розподіл природного газу на суму 25'376'000,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №6332 від 22.02.2022, №№6373, 6382 від 24.02.2022, №6583 від 22.03.2022, № 6597 від 23.03.2022 грн, №6619 від 24.03.2022, №6630 від 25.03.2022, №6637 від 28.03.2022, №№6651, 6656 від 29.03.2022, №6987 від 29.04.2022, №7497 та №7498 від 27.06.2022.
Згідно ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач після звернення позивача з позовом частково погасив існуючу заборгованість і позивач визнав цей факт, то наявні підстави для закриття провадження у справі у частині стягнення 25'376'000,00 грн. основного боргу.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики. З урахуванням наведеного, позивач не позбавлений права на повернення з державного бюджету судового збору у розмірі 380'640,00 грн, за умови подання відповідного клопотання.
Щодо решти вимог про стягнення основного боргу, суд з огляду на приписи ч.4 ст.191 ГПК України робить висновок, що матеріалами справи підтверджено факт поставки неоплаченого відповідачем природнього газу на суму 23'261'200,58 грн, що відображено у розрахунку заборгованості, оборотно-сальдових відомостях та платіжних дорученнях, долучених позивачем до матеріалів справи. Доказів оплати наданих послуг в повному обсязі суду не надано. Відтак, вимога про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу на суму підлягає задоволенню.
Відповідно до п.6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо стягнення пені суд відзначає.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем при визначенні початку періоду прострочення заборгованості не враховано ч.5 ст.254 ЦК України. Таким чином, з урахуванням умов п.6.6 договору обов'язок оплати за актом наданих послуг за 30.09.2021 настав 12.10.2021.
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 690'607,08 грн. пені, а не заявлені позивачем 693'925,47 грн.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок 3% річних (із врахуванням дат прострочених оплат та заявлених періодів нарахування таких) та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 85'495,39 грн 3% річних, а також 302'543,24 грн інфляційних втрат.
Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, відтак суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо заяви позивача про розстрочення виконання рішення та зменшення штрафних санкцій на 99% суд зазначає таке.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає про скрутне фінансове становище підприємства (перевищення розміру видатків над доходами та збитковість теплопостачального підприємства). Однак жодних доказів на підтвердження даних обставин не надав.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17).
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини відзначає, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши відсутність на момент прийняття рішення обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій та обставин, які б перешкоджали відповідачу вчасно виконати свої зобов'язання (докази скрутного фінансового становища відповідача, фінансові звіти та баланси за 2021 рік та І квартал 2022 року, рахунки, тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення, оскільки відсутні докази того, що станом на момент подання відповідного клопотання та його розгляду у суді існують обставини, які перешкоджають чи ускладнюють виконання рішення.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученням №1099 від 20.01.2022 на суму 404'296,96 грн та №5764 від 14.04.2022 на суму 371'499,30 грн. Ухвалою суду від 12.05.2022 позивачу повернуто 30'000,00 грн судового збору.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 365'097,69 грн. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 24'297'354,29 грн основного боргу.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (79054, м.Львів, вул. С.Петлюри, 4А; код ЄДРПОУ 20784943) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м.Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 03349039) 23'261'200,58 грн основного боргу, 690'607,08 грн пені, 85'495,39 грн 3% річних, 302'543,24 грн інфляційних втрат та 365'097,69 грн судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 04.07.2022.
Суддя Яворський Б.І.