79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.06.2022 Справа № 914/3768/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум”, м. Львів
про відшкодування збитків в розмірі 720 868,03 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум” про відшкодування збитків в розмірі 720 868,03 грн.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2021 р. позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум” про відшкодування збитків в розмірі 720 868,03 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
29.12.2021 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 84/22 від 04.01.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.01.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 23.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.02.2022 р. підготовче засідання у даній справі відкладено на 30.03.2022 р. з врахуванням ухвали про виправлення описки від 01.03.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2022 р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 914/3768/21 на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 27.04.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/3768/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01.06.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 р. судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 29.06.2022 р.
18.04.2022 р. на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача за вх. № 8054/22, у якій представник позивача просив суд забезпечити проведення усіх судових засідань у даній справі в режимі відеоконференції, в т.ч. судового засідання, яке призначено на 29.06.2022 р. на 14:00 год., яку доручити забезпечити провести в Господарському суді Івано-Франківської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 р. постановлено, заяву представника Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області за вх. № 8054/22 від 18.04.2022 р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 29.06.2022 року задоволити. Судове засідання з розгляду справи по суті, яке призначене на 29.06.2022 р. на 14:00 год., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду Івано-Франківської області.
29.06.2022 р. представник позивача в судове засідання, яке проводилось в режимі відео конференції, з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
29.06.2022 р. відповідач явки свого представника в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив, вимог ухвали суду від 14.01.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
В судовому засіданні 29.06.2022 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 29.06.2022 р. до 15:30.
Після оголошеної в судовому засіданні перерви, 29.06.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився.
Після оголошеної в судовому засіданні перерви, 29.06.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився.
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу, після оголошеної перерви, під час судового засідання 29.06.2022 р. о 15:30 не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79019, м. Львів, пр-т. Чорновола, 63, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та за його фактичною адресою - 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, поверх 5, що зазначена позивачем у позовній заяві.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414367006, № 7901414318846 ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2022 р. про відкриття провадження у справі № 914/3768/21, відповідачем отримано відповідно 28.01.2022 р. та 20.01.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи, а.с. 166, 168, 169, 170).
Крім того, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414529898, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 р. про закриття підготовчого провадження, відповідачем отримано 02.05.2022 р. (докази містяться в матеріалах справи).
До того ж, судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області, про те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 р. судове засідання з розгляду справи № 914/3768/21 по суті відкладено на 29.06.2022 р. на 14:00 (докази містяться в матеріалах справи).
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3768/21.
В судовому засіданні 29.06.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим що, між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області та ТзОВ «КАСТУМ» був укладений договір на постачання природного газу № 62 від 25.02.2020 р. - надалі Договір 1. В подальшому між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди до Договору 1.
Крім того, за результатом аукціону UA-2021-01 -18-002134-а, між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області та ТзОВ «КАСТУМ» було укладено договір на постачання природного газу від 23.02.2021 р. № 70 (надалі - Договір 2). Позивач зазначає про те, що відповідно п. 19 розділу II Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р № 2496 постачальник зобов'язаний, зокрема, у випадку ініціювання виключення споживача із Реєстру споживачів постачальника своєчасно (одночасно з наданням повідомлення Оператору ГТС відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи повідомляти споживача про вчинення таких дій; виконувати інші обов'язки, передбачені цими Правилами та чинним законодавством.
Як зазначає позивач, на його адресу надійшло повідомлення від АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» (лист від 17.03.2021 р. № 76003.1-Сл-2837-0321, від 30.07.21 р. №76002.2-Кл-8364-0721) та АТ ОГС «Тисменицягаз» (лист від 19.04.2021 р. № 77103.1-Сл-248-0421, від ), що Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області не включено до Реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС.
При цьому, як зазначає позивач, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області виконувались усі умови Договору 1 та Договору 2, які укладені із ТОВ «КАСТУМ» на постачання природного газу. Протягом дії Договору 1 та Договору 2 у Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області не виникало заборгованостей перед Відповідачем (Постачальником). Тому, такі дії (бездіяльність) Відповідача є порушенням, вимог Кодексу газотранспортної системи, п. 19 розділу II Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, зобов'язань взятих згідно Договору 1 та Договору 2, а відтак за порушення взятих зобов'язань розділом IV Договору 2 передбачена відповідальність.
Такі, неправомірні дії (бездіяльність) Відповадача призвели до завдання збитків (шкоди) Головному управлінню Держпродспоживслужби в Івано- Франківській області, які полягають в наступному: у понесені витрат по оплаті за природний газ, згідно рішень суду від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 та від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21, за ціною природного газу помноженою на коефіцієнт 2, а також сплаті судових витрат на загальну суму 576 159,81 грн.; сплаті послуг за відновлення газопостачання по кожному з об'єктів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області згідно договорів на виконання робіт, актів приймання виконаних робіт та платіжних доручень на загальну суму 11 446,37 грн.
Таким чином, загальна сума збитків, які позивач поніс та просить суд стягнути з відповідача становить 587 607,00 грн. (576 159,81+11 446,37).
Крім того, позивач у позовній заяві зазначає про те, що вартість недопоставленого природного газу відповідачем, за періоди з 01.02.2021 р. до 31.03.2021 р. та з 01.08.2021 р. до 20.09.2021 р., становить - 127 835,90 грн.
У позовній заяві позивач, керуючись пунктами 6.3.2 Договору 1 та п. 6.3.2 Договору 2, просить суд стягнути з відповідача 5 425,13 грн. нарахованої пені згідно приведеного розрахунку.
Таким чином, на думку позивача, загальна сума, яку повинен відшкодувати ТОВ «КАСТУМ», за неналежне виконання зобов'язань, взятих згідно Договору 1 та Договору 2, складається з суми збитків (587607,00 грн.), пені (5425,13 грн.), вартості недопоставленого природного газу (127 835,90 грн.) та становить всього 720 868,03 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 26.03.2021 року Відповідачу була направлена претензія (лист від 25.03.2021 р. Вих-10/1459-21) з вимогою здійснити реєстрацію Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС та врегулювати з Оператором ГТС питання щодо небалансу природного газу, який Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області спожило за увесь період не внесення Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в Реєстр споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС. Однак, як зазначає позивач, відповідач проігнорував вищевказану претензію, а також результатів розгляду, цієї претензії Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області не отримало.
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 127 835,90 грн. вартості недопоставленого природного газу, 587 607,00 грн. збитків, 5 425,13 грн. пені, судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 14.01.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79019, м. Львів, пр-т. Чорновола, 63, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та за його фактичною адресою - 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, поверх 5, що зазначена позивачем у позовній заяві.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414367006, № 7901414318846 ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.01.2022 р. про відкриття провадження у справі № 914/3768/21, відповідачем отримано відповідно 28.01.2022 р. та 20.01.2022 р.(докази містяться в матеріалах справи, а.с. 166, 168, 169, 170).
Крім того, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414529898, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 р. про закриття підготовчого провадження, відповідачем отримано 02.05.2022 р. (докази містяться в матеріалах справи).
До того ж, судом здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області, про те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 р. судове засідання з розгляду справи № 914/3768/21по суті відкладено на 29.06.2022 р. на 14:00 (докази містяться в матеріалах справи).
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
Між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (споживач за договором, позивач у справі) та ТзОВ «КАСТУМ» (постачальник за договором, відповідач у справі) був укладений договір на постачання природного газу № 62 від 25.02.2020 р. (надалі - Договір 1).
Відповідно до п. 1.1 Договору 1 постачальник зобов'язався передати у власність споживачу протягом 2020 року природний газ (Код ДК 021:2015-09120000-6-Газове паливо) в кількості 82 000 м. куб. за ціною 4,13 грн. з ПДВ, що в розрахунку за 1000 метрів кубічних становить 4 130,00 грн., а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені цим Договором. Кількість природнього газу, яку постачальник зобов'язався передати у власність споживачу, та його ціна були змінені додатковою угодою № 2 від 12.11.2020 р., додатковою угодою № 3 від 25.11.2020 р., додатковою угодою № 4 від 30.11.2020 р., додатковою угодою № 5 від 11.12.2020 р.
Додатковою угодою № 6 від 29.12.2020 р. до договору на постачання природного газу № 62 від 25.02.2020 р. було продовжено дію Договору 1 на період достатній для проведення процедури закупівлі природного газу у 2021 році.
Додатковою угодою № 7 від 14.01.2021 р. до договору на постачання природного газу № 62 від 25.02.2020 р. було внесено зміни до Договору 1 в частині кількості природного газу, планових обсягів постачання та ціни.
Разом з цим, додатковою угодою № 8 від 21.01.2021 р. до договору на постачання природного газу № 62 від 25.02.2020 р. було внесено зміни до Договору 1 в частині загальної суми договору, планових обсягів постачання та строку дії договору.
Інші умови Договору 1 залишені без змін.
Згідно підпунктів 5.2.1. та 5.2.2. пункту 5.2. Договору 1 Постачальник взяв на себе зобов'язання забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених цим Договором, за умови дотримання Споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання; забезпечувати подання всіх необхідних документів для підтвердження Оператором ГТС необхідного Споживачу обсягу природного газу.
Також, згідно підпункту 5.2.9. пункту 5.2. Договору 1 Постачальник взяв на себе зобов'язання дотримуватись вимог “Правил постачання природного газу” та інших нормативно-правових актів.
Крім того, за результатом аукціону UA-2021-01 -18-002134-а, між Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області та ТзОВ «КАСТУМ» було укладено договір на постачання природного газу від 23.02.2021 р. № 70 (надалі - Договір 2).
Договір 2 набрав чинності з 23.02.2021 р. згідно п. 11.1 договору № 70 від 23.02.2021 р.
Відповідно до п. 1.3. Договору 2 було скориговано обсяги постачання, зокрема, на місяць лютий 2021 року, які встановлено в розмірі 7000 м. куб.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України). Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України “Про ринок природного газу”.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору на постачання природного газу № 62 від 25.02.2020 р. та договору на постачання природного газу № 70 від 23.02.2021 р.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, розроблені на виконання п. 17 ч.3 ст. 4 Закону України “Про ринок природного газу” та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Підпунктами 5.2.1., 5.2.2., 5.2.3., 5.2.6., 5.2.9. пункту 5.2. Договору 2 Постачальник взяв на себе зобов'язання: забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених цим Договором, за умови дотримання Споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання; забезпечувати подання всіх необхідних документів для підтвердження Оператором ГТС необхідного Споживачу обсягу природного газу; відшкодовувати збитки, завдані Споживачу у випадку невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань, що покладені на нього чинними нормативно-правовими актами та/чи цим Договором; дотримуватись вимог “Правил постачання природного газу” та інших нормативно-правових актів.
Відповідно п. 19 розділу II Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р № 2496 постачальник зобов'язаний, зокрема: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати постачання природного газу на умовах, визначених договором постачання природного газу; забезпечувати відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС за умови дотримання споживачем укладеного із постачальником договору постачання природного газу; в установленому порядку розглядати запити споживачів щодо діяльності, пов'язаної з постачанням природного газу; своєчасно надавати споживачу достовірну інформацію, у тому числі передбачену Законом України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення, а також дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання, щоб дати можливість споживачеві регулювати власне споживання природного газу. Заходи щодо надання інформації для споживача мають бути передбачені у договорі постачання природного газу. Жодні додаткові витрати за надання інформації споживачем не оплачуються; дотримуватися мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу; створити точки контакту для надання інформації споживачам. Контактні дані і режим роботи кожної контактної точки повинні бути передбачені у договорі постачання природного газу і на веб-сайті постачальника у мережі Інтернет; надати споживачеві остаточний рахунок (рахунок-фактуру) після зміни постачальника або розірвання договору постачання природного газу не пізніше ніж через шість тижнів після такої зміни або розірвання договору; у випадку ініціювання виключення споживача із Реєстру споживачів постачальника своєчасно (одночасно з наданням повідомлення Оператору ГТС відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи повідомляти споживача про вчинення таких дій; виконувати інші обов'язки, передбачені цими Правилами та чинним законодавством.
Проте, у повідомленні від АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» від 30.07.21 р. №76002.2-Кл-8364-0721, яке адресоване Головному управлінню Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, зазначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області з 30.07.2021 р. не включено до Реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС. Вказане повідомлення від АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» позивачем долучено до матеріалів справи.
Неправомірність дій (бездіяльності) Відповідача, як постачальника щодо включення у Реєстр споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС, також підтвердив регулятор НКРЕКП листом від 31.05.21 р. № 6593/16.31/7-21. Вказаний лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) долучено позивачем до матеріалів справи.
З огляду на главу 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи інформаційна платформа відображає по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяє постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати. Таким чином, ТзОВ “Кастум”, уклавши договір, вступив у правовідносини з позивачем та зобов'язаний був забезпечити своєчасну реєстрацію за собою споживача в інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.
Інформацію про факт не внесення (виключення) у (з) Реєстр (у) споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС, а також про причини та/або підстави цього Відповідачем не надано, у порядку передбаченому Кодексом газотранспортної системи, Головному управлінню Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області.
Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за Вих.-10/1459-21 від 25.03.2021 р. з вимогою здійснити реєстрацію Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в Реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС та врегулювати з Оператором ГТС питання щодо небалансу природного газу, який Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області спожило за увесь період не внесення Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в Реєстр споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС. Проте відповіді на вказану претензію позивачем не отримано.
Тому, такі дії (бездіяльність) Відповідача є порушенням, вимог Кодексу газотранспортної системи, п. 19 розділу II Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, зобов'язань взятих згідно Договору 1 та Договору 2, а відтак за порушення взятих зобов'язань розділом IV Договору 2 передбачена відповідальність.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Також, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 226 ГК України передбачено, що сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Пунктом 6.1. Договору 1 та п. 6.1. Договору 2 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.
Пунктами 6.3.1. Договору 1 та п. 6.3.1. Договору 2 передбачено, що постачальник несе відповідальність за майнову шкоду, заподіяну Споживачеві внаслідок обмеження/припинення постачання газу в пунктах призначення, що здійснене з порушенням установленого законодавством порядку.
Тому, не внесення (виключення) у (з) Реєстр (у) споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС, а також не повідомлення, у порядку передбаченому Кодексом газотранспортної системи, про причини та/або підстави цього порушує права та інтереси Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, передбачені чинними нормативно-правовими актами, а також Договором 1 та Договором 2.
Такі, неправомірні дії (бездіяльність) Відповідача призвели до завдання збитків (шкоди) Головному управлінню Держпродспоживслужби в Івано- Франківській області, які полягають в наступному: у понесені витрат по оплаті за природний газ, згідно рішень суду від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 та від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21, за ціною природного газу помноженою на коефіцієнт 2, а також сплаті судових витрат; сплаті послуг за відновлення газопостачання по кожному з об'єктів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області згідно договорів на виконання робіт, актів приймання виконаних робіт та платіжних доручень.
Так, згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 збитки становлять 30 816, 47 грн. та 2 270,00 грн. - судових витрат, а також за рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21 збитки Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області становлять 535 047,63 грн. та 8 025,71 грн. судових витрат.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 задоволено позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Тисменицягаз" до Головного управління Держпродспоживслужби Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 30816,47 грн. Вирішено стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Тисменицягаз» 30816,47 грн. заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи за період з 01.02.2021 по 31.03.2021 та 2270,00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 судом встановлено, що « згідно з Повідомленнями про споживачів у зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника / постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС/ постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС/ постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання (форма №9), розміщеними на інформаційній платформі Оператора ГТС, Відповідач (Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області) як споживач природного газу не був зареєстрований в Реєстрі жодного постачальника з 01.02.2021 до 31.03.2021 (включно). Згідно розрахунку позивача вартість несанкціонованих обсягів відібраного природного газу з газорозподільної системи становить 20074,86 грн. за лютий 2021 року та 10741,61 грн. за період з 01.03.2021 по 24.03.2021, всього 30816,47 грн.».
Крім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21 позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано- Франківськгаз" до відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення 535 047,63 грн. задоволено. Вирішено стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби Івано-Франківської області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" 535 047,63 грн. за несанкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи, 8 025,71 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21 судом встановлено, що «відповідно до відомостей на інформаційній платформі оператора ГТС (форма №9) станом на 27.01.2021 Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області як споживач природного газу зазначений у реєстрі "Повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/ постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС/ постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання". Доба, з якої відповідач не зареєстрований в Реєстрі споживачів жодного постачальника зазначена 01.02.2021 з причиною №1 - споживач не увійшов/споживача не включено до Реєстру жодного постачальника. Згідно з повідомленнями про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області як споживач природного газу не був зареєстрований в Реєстрі жодного постачальника з 01.02.2021 до 31.03.2021 (включно). Документальними доказами, які містяться у справі перед судом доведено здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи позивача в період з 01.02.2021 по 31.03.2021 в загальному обсязі 31 944,71 м3 та несплату відповідачем його вартості - 535 047,63 грн.».
Вказані вище збитки сплачені Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області згідно платіжного доручення № 160 від 18.10.21 р. на суму 30 816,47 грн., платіжного доручення № 1118 від 19.10.2021 р. на суму 2 270,00 грн., платіжного доручення № 168 від 22.10.2021 р. на суму 535 047,63 грн., платіжного доручення № 169 від 22.10.2021 р. на суму 8 025,71 грн., на загальну суму 576 159,81 грн.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17(провадження № 12-144гс18): преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області сплатило на користь АТ «Івано-Франківськгаз» та АТ «Тисменицягаз», згідно договорів на виконання робіт, вартість робіт з відновлення газопостачання у розмірі 11 446,37 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт (від 25.10.2021 р. № 01410-0-92-1, № 2021/2604, від 27.10.21 р., № 21 та № 22, від 03.11.21 р., № 71001222, від 04.11.21 р. від 04.11.21 р., № 2 від 04.11.2021 р., № 3, 04.11.21 р., №26, від 04.11.21 р., №25, від 04.11.21 р., № 51019678, від 04.11.21 р., № 51019674, від 10.11.21 р., №69, від 10.11.21 р., № 70 та платіжними дорученнями (від 25.10.21 р. № 170, №171, № 172, № 173, від 0.21 р., № 177, від 27.10.21 р., № 182, № 183, № 184, №185, від 03.11.21 р. № 197 від 04.11.21 р., № 203, від 04.11.21 р., № 204, від 04.11.21 р., № 202, від 04.11.21 р., №201, від 04.11.21 р .,№ 206, від 04.11.21 р., № 205, від 10.11.21 р., №219, від 10.11.2021 р., №220). Договори на виконання робіт, а також акти приймання виконаних робіт долучено позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, загальна сума збитків відповідача перед Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області становить 587 607,00 грн. (576 159,81+11 446,37).
Відповідно до Правил постачання природного газу саме на постачальника природного газу покладено обов'язок забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді (пункт 9 розділу II Правил постачання природного газу). Постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до п.4 розділу VII цих Правил.
Так, згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Пунктом 8 ст.16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Частиною 3 зазначеної статті унормовано, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.
Застосування цього способу захисту визначається положенням ст.22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст.611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл.82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.
Правом на відшкодування збитків наділена особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права.
Пунктом 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Статтями 224-226 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. Відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Матеріалами справи підтверджується факт не включення позивача (споживача) до Реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС та неналежного виконання умов вказаних вище Договорів, укладених між сторонами у справі.
Такі, неправомірні дії (бездіяльність) Відповідача призвели до завдання збитків (шкоди) Головному управлінню Держпродспоживслужби в Івано- Франківській області, які полягають в наступному: у понесені витрат по оплаті за природний газ, згідно рішень суду від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 та від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21, за ціною природного газу помноженою на коефіцієнт 2, а також сплаті судових витрат; сплаті послуг за відновлення газопостачання по кожному з об'єктів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області згідно договорів на виконання робіт, актів приймання виконаних робіт та платіжних доручень.
Згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 збитки становлять 30 816, 47 грн. та 2 270,00 грн. - судових витрат, а також за рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21 збитки Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області становлять 535 047,63 грн. та 8 025,71 грн. судових витрат.
Вказані вище збитки сплачені Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області згідно платіжного доручення № 160 від 18.10.21 р. на суму 30 816,47 грн., платіжного доручення № 1118 від 19.10.2021 р. на суму 2 270,00 грн., платіжного доручення № 168 від 22.10.2021 р. на суму 535 047,63 грн. та платіжного доручення № 169 від 22.10.2021 р. на суму 8 025,71 грн. на загальну суму 576 159,81 грн.
Крім того, Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області сплатило на користь АТ «Івано-Франківськгаз» та АТ «Тисменицягаз», згідно договорів на виконання робіт, вартість робіт з відновлення газопостачання у розмірі 11 446,37 грн.
З огляду на це, дії ТОВ “КАСТУМ” щодо порушення господарського зобов'язання за договором поставки природного газу є неправомірними, а відтак, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними збитками Позивача. Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань.
Таким чином, позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача та завданою відповідачем позивачу матеріальною шкодою.
З огляду на вищенаведене, вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 587 607,00 грн. підставна та обгрунтована, доведена, а відтак підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 127 835,90 грн. вартості недопоставленого природного газу, суд зазначає наступне.
Як встановлено рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2021 р. у справі № 909/654/21 та від 21.10.2021 р. у справі № 909/889/21 відповідачем не здійснювалось постачання природного газу у періоди з 01.02.2021 р. до 31.03.2021 р., та з 01.08.2021 р. до 20.09.2021 р.
Згідно п. 2.3. Договору 2 обсяги постачання газу Постачальником споживачу в кожному розрахунковому періоді (місяці) визначаються на підставі письмової заявки Споживача Постачальнику і можуть відрізнятись від обсягів, зазначених в п 1.3 цього Договору.
Проте, пунктом 2.7. Договору 2 передбачено, що у разі відсутності письмової заявки Споживача відповідно до п. 2.3 - Постачальник здійснює постачання природного газу Споживачу відповідно до п. 1.3 Договору 2.
Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області у періоди з 01.02.2021 р. до 31.03.2021 р., та з 01.08.2021 р. до 20.09.2021 р. заявки, відповідно до п. 2.3. Договору 2, не подавались.
Пунктом 1.3. Договору 2 встановлено, що обсяги постачання газу повинні становити: у лютому 2021 р.-7000 м. куб., у березні 2021 р .- 10 000 м.куб., у серпні 2021 р., - 1 000 м.куб., у вересні 2021 р. - 2500 м.куб.
У вересні 2021 року Договір 2 було розірвано 20.09.2021 р.
Оскільки період припинення газопостачання у вересні 2021 р., становить не повний календарний місяць, то з метою визначення об'єму недовідпущеного природного газу за 20 календарних днів, слід плановий обсяг постачання газу на вересень 2021 року розділити на кількість днів у місяці та отриманий результат помножити на 20 календарних днів.
2500 м.куб./30 календарних днів = 83,33 м. куб./день
83,33 м. куб./день * 20 (днів, в яких повинно було здійснюватись постачання у вересні 2021 р.) = 1666,6 м.куб.
Отже, загальний обсяг природного газу, який повинен був бути поставлений позивачу у періоди з 01.02.2021 р. до 31.03.2021 р., та з 01.08.2021 р. до 20.09.2021 становить - 19666,6 м. куб.
Пунктами 1.1. та 3.2. Договору 2 встановлено, що ціна природного газу становить 6500 грн. за 1000 м. куб., з ПДВ (тобто 6,5 грн. м. куб.).
19666,6 м. куб. * 6,5 грн. = 127 835,90 грн.
Таким чином, вартість недопоставленого природного газу, за періоди з 01.02.2021 р. до 31.03.2021 р. та з 01.08.2021 р. до 20.09.2021 р., становить - 127 835,90 грн.
Згідно пункту 6.3.2. Договору 1 та п. 6.3.2. Договору 2 у разі, якщо постачання газу Споживачу було припинено Оператором ГРМ/ГТС на виконання неправомірного доручення Постачальника, Постачальник відшкодовує Споживачу вартість або об'єм недовідпущеного газу, який обчислюється, виходячи з підтвердженого обсягу газу на відповідний період з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання, та вартість робіт з припинення повторного відновлення подачі газу після його безпідставного припинення.
Як випливає з вищенаведених розрахунків, обсяг природного газу, який повинен був бути поставлений у періоди з 01.02.2021 р. до 31.03.2021 р., та з 01.08.2021 р. до 20.09.2021 становить - 19666,6 м. куб.
Вартість недопоставленого природного газу, за періоди з 01.02.2021 р. до 31.03.2021 р., та з 01.08.2021 р. до 20.09.2021 р., становить 127 835,90 грн., а відтак ця сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Тому, відповідно пункту 6.3.2. Договору 1 та п. 6.3.2. Договору 2, та враховуючи те, що дія Договору 1 вичерпана, а дія Договору 2 припинена у частині постачання газу та діє в частині розрахунків, Відповідач повинен відшкодувати Головному управлінню Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області вартість недовідпущеного газу, що становить - 127 835,90 грн.
У позовній заяві позивач, керуючись пунктами 6.3.2 Договору 1 та п. 6.3.2 Договору 2, також просить суд стягнути з відповідача 5 425,13 грн. нарахованої пені, згідно приведеного ним розрахунку.
Пунктом 6.3.2. Договору 1 та п. 6.3.2. Договору 2 передбачено, що у разі не поставки або недопоставки Постачальником газу, відповідно до умов даного Договору, останній сплачує на користь Споживача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості недопоставленого обсягу природного газу.
Щодо стягнення з відповідача 5 425,13 грн. нарахованої пені, суд зазначає наступне.
Пунктами 6.3.2. Договору 1 та п. 6.3.2. Договору 2 передбачено, що у разі не поставки або недопоставки Постачальником газу, відповідно до умов даного Договору, останній сплачує на користь Споживача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості недопоставленого обсягу природного газу.
Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Позивач у позовній заяві здійснює нарахування пені за наступні періоди: з 01.02.2021 р. до 04.03.2021 р. - 6,0% (32 дні); з 05.03.21 р. до 31.03.2021 р. - 6,5% (26 днів); з 01.08.2021 р. до 09.09.2021 р. - 8,0% (40 днів); з 10.09.2021 р. до 20.09.2021 р. - 8,5 % (11 днів).
127 835,90 (грн.) х (2 х 6,00 / 365) х 32 днів / 100 = 1344,89 грн.; 127835,90 (грн.) х (2 х 6,50 / 365) х 27 днів / 100 = 1183,79 грн.; 127 835,90 (грн..) х (2 х 8,00 / 365) х 40 днів / 100 = 2241,51 грн.; 127 835,90 (грн.) х (2 х 8,50 / 365) х 11 днів / 100 - 654,94. Загальна сума пені, за розрахунком позивача, становить 5 425,13 грн.
Суд, здійснивши перерахунок, в межах періоду, який визначений позивачем, вважає обгрунтований наступний розрахунок: з 01.02.2021 р. до 04.03.2021 р. - 53 887,10 (45500,00+8387,10), розмір пені за вказаний період становить 566,92 грн. Період з 05.03.21 р. до 31.03.2021 р. - 56 612,90 (1000/31х27х6.5), розмір пені за вказаний період становить 544,41 грн. Період з 01.08.2021 р. до 09.09.2021 р. - 11 375,00 грн. (6500,00+4875,00), розмір пені за вказаний період становить 199,45 грн. Період з 10.09.2021 р. до 20.09.2021 р. - 5958,33 грн. (2500/30х11х6,5), розмір пені за вказаний період становить 30,53 грн.
Отже, здійснивши перерахунок розміру пені, в межах періоду, який визначений позивачем, суд вважає, що обґрунтованим до стягнення з відповідача є 1 341,31 грн. пені на користь позивача. В решті позовних вимог, щодо стягнення пені належить відмовити позивачу у зв'язку із безпідставністю нарахування такої.
Відповідач позовних вимог не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з відповідача необхідно стягнути 127 835,90 грн. вартості недопоставленого природного газу, 587 607,00 грн. збитків та 1 341,31 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів” на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 127 835,90 грн. вартості недопоставленого природного газу, 587 607,00 грн. збитків та 1 341,31 грн. пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 10 813,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 242 від 22.11.2021 р.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 10 751,76 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі. Решта сума судового збору залишається за позивачем у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастум” (79019, м. Львів, пр-т Чорновола, 63; код ЄДРПОУ №41087491) на користь позивача: Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Берегова, 24; код ЄДРПОУ № 40309088) 127 835,90 грн. вартості недопоставленого природного газу, 587 607,00 грн. збитків, 1 341,31 грн. пені та 10 751,76 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 04.07.2022 р.
Суддя Долінська О.З.