ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2022Справа № 910/20944/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна Країна"
до Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича
про відшкодування збитків у розмірі 97068,60 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Креативна Країна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича 97068,60 грн реальних збитків.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з комп'ютерного програмування №МП-06/05 від 06.05.2020 в частині належного та своєчасного виконання робіт за цим договором, внаслідок чого позивачу заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року відкрито провадження у справі № 910/20944/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.
26.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. Відзив мотивований тими обставинами, що відповідач своїми діями не завдав жодних збитків позивачу, оскільки кошти, сплачені позивачем за виконані відповідачем роботи, не можуть вважатися збитками; дії позивача суперечать принципу добросовісності. Відповідач зазначив, що до даних правовідносин не можуть застосовуватись приписи ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки передбачене даною статтею право могло бути реалізоване позивачем до закінчення строку виконання робіт, передбаченого договором. Також відповідач зазначає про необґрунтованість розміру судових витрат, заявлених позивачем.
01.02.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі, наголошуючи, що предметом договору є саме кінцевий результат надання всього комплексу робіт (належного та своєчасного виконання всіх трьох етапів робіт), а не лише проміжних першого та другого, в зв'язку з чим недосягнення бажаного результату з вини відповідача призвело до втрати інтересу у позивача до замовлених робіт та їх подальшої недоцільності. За таких умов, позивач вважає сплачену ним суму вартості перших двох етапів робіт витратами, зробленими управненою стороною, які згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, є збитками замовника.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
06.05.2020 між Фізичною особою-підприємцем Мішаніним Пилипом Олександровичем (далі - виконавець, підприємець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативна Країна" (далі - замовник, товариство) укладено договір про надання послуг з комп'ютерного програмування № МП-06/05 (далі - Договір).
За умовами пункту 1.1 Договору послуги з комп'ютерного програмування, розробки/створення веб-сайту та його дизайну, включають: - надання консультацій з питань, що стосуються надання послуг з комп'ютерного програмування та розробки веб-сайту; - створення Технічного завдання (надалі по тексту - ТЗ) - документу, що містить погоджені сторонами опис, характеристики веб-сайту, який буде створено замовником на виконання цього Договору; - розробка графічної/візуальної частини (графічного дизайну) веб-сайту згідно ТЗ; - розробка серверної частини веб-сайту згідно ТЗ; - надання послуг з налаштуванням серверу для розгортання веб-сайту та проведення його опублікування на сервері.
Відповідно до розділу 2 Договору послуги за цим договором надаються виконавцем послідовно в три етапи.
Перший етап надання послуг включає розробку ТЗ на створення веб-сайту. Виконавець створює ТЗ на підставі письмової та усної інформації (вихідних даних), отриманої від замовника. Виконавець зобов'язаний почати надання послуг після сплати замовником попередньої оплати, згідно статті 6 цього Договору. Виконавець зобов'язаний створити (розробити) ТЗ та надати його уповноваженій особі замовника на розгляд та затвердження протягом 5 (п'яти) робочих днів після сплати замовником попередньої оплати, згідно статті 5 цього Договору. Розроблене ТЗ має бути затверджене сторонами, та після цього є невід'ємною частиною цього договору, згідно якої виконавець зобов'язаний надавати замовнику наступні етапи послуг (п. 2.1.1 Договору).
Другий етап надання послуг включає створення функціональної візуальної складової частини веб-сайту (графічного/веб - дизайну) згідно затвердженого сторонами ТЗ. Виконавець зобов'язаний завершити другий етап надання послуг та надати його результат уповноваженій особі замовника на розгляд та затвердження протягом 30 днів (тридцяти) календарних днів після затвердження замовником ТЗ в порядку передбаченому цим договором. Затвердження замовником результатів надання послуг за другим етапом є підставою для здійснення оплати частини вартості послуг виконавця згідно пункту 6.3 цього Договору (п. 2.1.2 Договору).
Третій етап надання послуг включає програмування та розробку серверної частини веб-сайту. Виконавець зобов'язаний завершити третій етап надання послуг та надати його результат уповноваженій особі замовника на розгляд та затвердження протягом 90 (дев'яносто) календарних днів після сплати замовником другої частини вартості послуг згідно пункту 6.3 цього Договору (п. 2.1.3 Договору).
Згідно з п.п. 9 пункту 3.1 Договору протягом п'яти робочих днів з дати завершення всіх трьох етапів надання послуг, виконавець зобов'язаний надати замовнику акт наданих послуг для розгляду та затвердження.
Виконавець передає замовнику всі виключні майнові авторські права на будь-які об'єкти права інтелектуальної власності, створених виконавцем під час надання послуг за цим Договором, без обмеження за строком (часом) і територією використання. Усі виключні майнові авторські права на об'єкти в повному обсязі переходять від виконавця до замовника з дати підписання сторонами актів виконаних робіт/наданих послуг (п. 5.1, 5.2 Договору).
Вартість послуг за цим договором становить гривневий еквівалент 5400 доларів США без ПДВ по курсу гривні до долара США на момент оплати згідно сайта privatbank.ua. Якщо про інше сторони не дійдуть згоди у додаткових угодах, оплата послуг/робіт замовника здійснюється шляхом перерахування суми їх вартості на поточний рахунок виконавця у наступні строки: - оплата першого етапу надання послуг у розмірі 1800 доларів США без ПДВ за курсом гривні до долара США встановленому на момент оплати згідно сайта privatbank.ua здійснюється замовником протягом 3 робочих днів після укладення цього договору згідно рахунку наданого виконавцем; - оплата другого етапу надання послуг у розмірі 1800 доларів США без ПДВ за курсом гривні до долара США встановленому на момент оплати згідно сайта privatbank.ua здійснюється замовником протягом 3 робочих днів після затвердження замовником результатів другого надання послуг згідно рахунку наданого виконавцем; - оплата третього етапу надання послуг у розмірі 1800 доларів США без ПДВ за курсом гривні до долара США, встановленому на момент оплати згідно сайту privatbank.ua, здійснюється замовником протягом 5 п'яти робочих днів після затвердження замовником акта наданих послуг згідно рахунку, наданого виконавцем.
Перші два етапи наданих послуг були виконані відповідачем та прийняті і оплачені позивачем.
У січні 2021 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про виконання належним чином умов Договору та передачу позивачу третього етапу обумовлених Договором послуг із комп'ютерного програмування та розробки серверної частини веб-сайту, в тому числі, всі необхідні права для безперешкодного доступу до електронної (цифрової) інформації та вихідного коду серверної частини веб-сайту.
За результатами розгляду означеного позову, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/729/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, вимоги позивача задоволено, зобов'язано відповідача належним чином виконати умови договору про надання послуг із комп'ютерного програмування №МП-06/05 від 06.05.2020 та передати позивачу результати третього етапу послуг. Суд зазначив, що відповідач не надав позивачу повного доступу до сайту для перевірки його оригінальності як об'єкту виконаних за договором робіт, що позбавляє позивача змоги перевірити та затвердити готовий об'єкт у вигляді сайту.
Також у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/370/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна Країна" про стягнення боргу та санкцій у розмірі 51709,81 грн. за укладеним між сторонами Договором. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення від 29.03.2021 у справі № 910/370/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, про відмову у позові в повному обсязі. Під час розгляду справи № 910/370/21 судом, в тому числі встановлено, що відсутнє підтвердження фактичної передачі готового об'єкту - сайту відповідачу позивачем, а тому у відповідача не виникло зобов'язання з оплати третього етапу послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначає позивач, рішення суду у справі № 910/729/21 відповідачем виконано не було, в зв'язку з чим позивач , як замовник та кредитор, втратив інтерес до зобов'язання та звернувся до суду з даним позовом про стягнення реальних збитків у сумі вартості сплачених за виконання відповідачем перших двох етапів робіт коштів. З посиланням на ст. 22, 610-612, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 97068,60 грн.
Статтею 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків та їх розміру;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;
4) вини.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року в справі № 910/5349/20.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Правовими наслідками порушення зобов'язання є, зокрема, і відшкодування збитків (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч. 2, ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Обґрунтовуючи свій позов позивач зазначив, що станом на момент звернення з даним позовом виконання робіт за договором для нього стало неактуальним, оскільки суттєво змінились обсяги і склад інформації, яку необхідно розмістити на сайті, а її розміщення на сервері позивача призведе до додаткових матеріальних витрат, які жодним чином не будуть виправдані.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було прийнято роботи на загальну суму 97068,60 грн, що підтверджується актами надання послуг № 1 від 01.06.2020 та № 3 від 30.06.2020, підписаними та скріпленими печатками обох контрагентів. Прийняті роботи були оплачені позивачем у розмірі 97068,60 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 193 від 08.05.2020 та № 262 від 24.06.2020.
З огляду на умови Договору останній третій етап робіт мав бути виконаний відповідачем у строк до 22.09.2020 включно. Тобто, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань з виконання третього етапу робіт з 23.09.2020. Як встановлено рішеннями суду від 29.03.2021 у справі № 910/730/21 та від 29.03.2021 у справі № 910/729/21, які набрали законної сили, роботи третього етапу відповідачем, як виконавцем, виконані не були.
За порушення строків виконання третього етапу робіт Договором передбачено відповідальність виконавця, зокрема, пеня та притримання з боку замовника (розділ 4 договору). Позивач не звертався до відповідача з приводу застосування та стягнення санкцій, обумовлених Договором, у зв'язку з таким простроченням, попри прострочення наполягав на виконанні обов'язку в натурі.
Рішення Господарського суду міста Києва № 910/729/21, яким зобов'язано Фізичну особу-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича належним чином виконати умови договору про надання послуг із комп'ютерного програмування №МП-06/05 від 06.05.2020 та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Креативна Країна" результати третього етапу послуг із комп'ютерного програмування та розробки серверної частини веб-сайту, в тому числі, всі необхідні права для безперешкодного доступу до електронної (цифрової) інформації та вихідного коду серверної частини веб-сайту, набрало законної сили 14.07.2021. В процесі розгляду справи № 910/729/21, виконавець (відповідач) проти позову заперечував, зазначав, що при зверненні до суду з даним позовом замовник вийшов за межі предмету договору. При розгляді справи № 910/370/21 відповідач просив стягнути вартість третього етапу робіт, наголошуючи на його належному виконанні.
Отже виконавець вважав себе кредитором по відношенню до замовника та контрагентом, який належним чином виконав свої договірні зобов'язання, до набрання судовими рішеннями законної сили.
Позивач вказує, що відповідач протягом тривалого часу не виконував свого обов'язку по завершенню робіт за договором, що зумовило втрату інтересу до зобов'язання з боку позивача.
Проте, як підтверджено матеріалами справи 21.07.2021, за 7 днів після набрання рішенням у справі № 910/729/21 законної сили, яким встановлено обов'язок виконавця виконати третій етап робіт, відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомив про готовність переносу сайту на сервер позивача (виконати третій етап робіт). До матеріалів справи відповідачем долучено електронне листування між сторонами, з якого вбачається, що відповідачу для виконання договірних зобов'язань, визначених рішенням суду у справі № 910/729/21, були необхідні дані по серверам товариства (SSH доступ), які йому так надані і не були.
Позивач у відповіді на відзив не навів жодних заперечень чи спростувань щодо переписки, яка велась між сторонами з липня по грудень 2021, з приводу необхідності надання даних відповідачу та їх не надання позивачем.
08.12.2021 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому в черговий раз просив надати необхідні дані та повідомляв, що у разі їх не надання до 02.01.2022, договір № МП-06/05 від 06.05.2020 вважатиметься припиненим в односторонньому порядку.
У відповідь позивач направив позивачу лист від 10.12.2021 № 12-21/01, в якому зазначав про невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також наголошував, що втратив інтерес до зобов'язання і вважатиме вартість оплачених робіт своїми збиткам, так як роботи без завершального етапу не несуть жодної цінності. У вказаному листі позивач не заперечував, що 21.07.2021 відповідач звернувся з листом щодо ініціації завершення виконання третього етапу робіт.
Відповідно до п. 8.1, 8.3 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Дія цього договору може бути припинена в односторонньому порядку з ініціативи однієї із сторін за умови попереднього письмового повідомлення однієї із сторін іншу про її намір припинити дію договору не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення, та проведення повного розрахунку.
Суд встановив, що в рамках строку дії Договору, за наявності прострочення з боку відповідача, позивач, як замовник, не ініціював припинення договірних зобов'язань в зв'язку з втратою інтересу до них, навпаки наполягав на виконанні Договору в натурі. Саме відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання договору в односторонньому порядку в зв'язку з неможливістю його виконання через бездіяльність позивача.
Вказані обставини спростовують наявність всіх елементів, необхідних для стягнення збитків, зокрема вини, протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку.
В позовній заяві позивач мотивує своє право на стягнення збитків ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.
Цією нормою передбачено, що у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Проте, як встановлено судом, вимогу про стягнення збитків позивач висунув вже після спливу строку на виконання відповідачем обумовлених Договором робіт. Тому підстави застосування до вказаних правовідносин приписів ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України відсутні.
Судом також враховується позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.04.2019 № 390/34/17, відповідно до якої добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач не ініціював розірвання договору та дострокового припинення зобов'язань між сторонами у зв'язку з простроченням відповідача, попри прострочення наполягав на виконанні відповідачем його зобов'язань в натурі. Після набрання відповідним рішенням суду законної сили протягом 4 місяців вчиняв бездіяльність, не надаючи відповідачу необхідні дані для виконання третього етапу робіт, обов'язок з виконання яких був, в тому числі, підтверджений судовим рішенням за позовом замовника. Тобто більше як рік після прострочення відповідачем виконання робіт, позивач наполягав на виконанні обов'язку в натурі і не повідомляв контрагента про втрату інтересу до зобов'язання. Лише після звернення відповідача з листом, яким було зазначено про припинення договору в односторонньому порядку, в зв'язку з неможливість виконання договірних зобов'язань саме з вини замовника (його бездіяльність), позивач повідомив відповідача про втрату інтересу та завдання йому збитків. Очевидно, що дії позивача є суперечливими та не добросовісними.
Суд наголошує, що саме на позивача покладено обов'язок доведення наявності збитків та протиправності поведінки заподіювача збитків. Крім того, обов'язковим є доведення й причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та збитками.
Однак, матеріалами справи не підтверджено вини, протиправності поведінки та причинно-наслідкового зв'язку між заявленими до стягнення збитками та поведінкою відповідача. Натомість, матеріалами справи підтверджено намагання відповідача виконати свої договірні зобов'язання у обсязі, підтвердженому рішенням суду. Однак, саме бездіяльність позивача, який і ініціював виконання обов'язку в натурі після прострочення, стала причиною для одностороннього припинення дії договору за ініціативою відповідача.
Наведені обставини свідчать про необґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, судом розглянуті, але до уваги при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в позові судовий збір та витрати позивача на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У позові відмовити повністю.
2. Судовий збір та витрати позивача на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова