ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2022Справа № 910/1079/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Фізичної особи-підприємця Лизогуб Сергія Івановича
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення 143 304,04 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Лизогуб Сергій Іванович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (далі-відповідач) про стягнення 143 304,04 грн., з яких 125 880,00 грн. основний борг, пеня у розмірі 10 222,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 594,62 грн., 3% річних у розмірі 2 607,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі- продажу №УМТЗ-21-45/5 від 08.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1079/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 28.01.2022 року про відкриття провадження у справі № 910/1079/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105492009063, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 10.02.2022 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.01.2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2022 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Судом встановлено, що 08.02.2021 між Фізичною особою-підприємцем «Лизогуб Сергій Іванович» (далі - Продавець) та ДА "Завод 410 ЦА" (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-45/5 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується по Договору поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікаціях які є невід'ємною частиною цього Договору (далі - Специфікації) або в заявці у разі поставки Товару до укладення цього Договору. Найменування товару: хладон 114В2. Код: 021:2015-24322000-7. (п.1.1. Договору)
Згідно п.1.2. Договору, поставка товарів здійснюється окремим партіями, згідно з заявкою Покупця переданої Продавцю факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів що поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікаціях, або в заявці у разі поставки Товару до укладення цього Договору.
Відповідно до п.3.1. Договору, загальна ціна цього Договору на момент його укладення складає 314 700,00 грн. (триста чотирнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок) без ПДВ.
Як передбачено пунктом 4.1. Договору, розрахунки проводяться наступним шляхом:
- Продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції.
- Покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній Специфікації або в заявці у разі поставки Товару до укладення цього Договору окремо.
Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на банківський рахунок Продавця. (п.4.3. Договору).
Згідно п.6.1.1. Договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. (п.7.1. Договору)
Пунктом 10.2. Договору, сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, ч.3 ст.631 ЦК України.
Специфікацією №1 до Договору УМТЗ-21-45/5 від 08.02.2021 (далі - Додаток №1) передбачено, що сума специфікації №1 становить 314 700,00 грн. Умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві Покупця. Строк поставки: 15 календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця та підписання Договору.
Так, на виконання умов Договору, за заявкою відповідача позивач поставив на його адресу партію товару у кількості 120 кг на загальну суму 125 880,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №10-02/1 від 10.02.2021 на загальну суму 125 880,00 грн., довіреністю №193 від 09.02.2021. Відповідачем було здійснено оплату за поставлену партію товару, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за період з 29.03.2021 по 29.03.2021, що наявна в матеріалах справи.
31.03.2021 за заявкою відповідача від 30.03.2021 позивачем здійснено поставку товару у кількості 120 кг на загальну суму 125 880,00 грн., що підтверджується рахунком №30-03/3 від 30.03.2021, видатковою накладною №31-03/3 від 31.03.2021 та довіреністю №384 від 30.03.2021, який не оплачений відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2021 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу №012107 від 21.07.2021, у якому позивач вимагав у встановлені ст.530 ЦК України (а саме семиденний строк) сплатити заборгованість за поставлений товар на суму 125 880,00 грн.
У відповідь на вказаний лист-вимогу, відповідачем було надіслано лист №16.4-2683 від 29.07.2021, у якому останній зазначив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становище не має можливості розрахуватися з позивачем за поставлений товар, разом з тим вказавши на намір погасити заборгованість у третьому кварталі 2021 року.
09.09.2021 року позивачем було направлено відповідачу претензію №2 за вих.. № 010909 від 09.09.2021 року у якій позивач знов вимагав у встановлені ст..530 ЦК України (а саме семиденний строк) сплатити заборгованість за поставлений товар на суму 125 880,00 грн.
У відповідь на вказаний лист-вимогу, відповідачем було надіслано лист №16.4-3312 від 15.09.2021, у якому останній зазначив, що у зв'язку із скрутним фінансовим становище не має можливості розрахуватися з позивачем за поставлений товар, разом з тим вказавши на намір погасити заборгованість у четвертому кварталі 2021 року.
Проте, відповідачем наявну заборгованість не було погашено, у зв'язку з чим, позивачем було складено Акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.01.2022 за поставлений товар по Договору купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-45/5 від 08.02.2021 на суму 125 880,00 грн., та направлено на адресу відповідача 20.01.2022, докази чого наявні в матеріалах справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів оплати поставленого товару, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 125 880, 00 грн.
Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 222,15 грн., 3% річних у розмірі 2 607,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 594,62 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно п.7.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору щодо оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені Фізичною особою-підприємцем Лизогуб Сергієм Івановичем позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, зазначених вище.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лизогуб Сергія Івановича до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення 143 304,04 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Фізичної особи-підприємця Лизогуб Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 125 880 (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу; пеню у розмірі 10 222 (десять тисяч двісті двадцять дві) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 2 607 (дві тисячі шістсот сім) грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 594 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) грн 62 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 04.07.2022.
Суддя М.Є.Літвінова