Справа № 373/1916/21
04 липня 2022 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 та клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12021111240000252 від 24.05.2021 про обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 24.05.2021 приблизно о 01 год. 00 хв., знаходячись разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час словесного конфлікту, обумовленого побутовими суперечками, з мотивів завдання їй ОСОБА_6 особистої образи нецензурними словами, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_6 , перебуваючи у спальні вищевказаного жилого будинку, взяла правою рукою зі столу ніж довжиною 14,2 см, що складається з клинка довжиною 6,0 см та ручки, довжиною 8,2 см.
Наблизившись до ОСОБА_6 , який стояв праворуч неї, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у виді можливого настання смерті останнього та свідомо бажаючи їх настання, нанесла йому вказаним ножом один удар в грудну клітину. Такими діями заподіяла останньому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки: колото-різану рану на передній поверхні грудної клітки ліворуч, яка продовжується раньовим каналом, який проникає у ліву плевральну порожнину між з'єднанням хрящової частини 7 ребра з грудиною та мечоподібним відростком, далі раньовий канал продовжується ушкодженням серцевої сорочки (перикарду), і далі по ходу раньового каналу ушкодження стінки лівого шлуночка, і далі раньовий канал проходить у порожнину лівого шлуночку і там закінчується.
В результаті проникаючого колото-різаного поранення грудей, яке супроводжувалося ушкодженням серця та ускладнилось гемоперикардом впродовж 10 хвилин від завдання удару ножом наступила смерть потерпілого.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 05.05.2022 обвинуваченій було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення альтернативного виду запобіжного заходу - застави. Строк дії запобіжного заходу відповідно до цієї ухвали до 05 липня 2022 року.
03.06.2022 прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, усвідомлює тяжкість покарання, яке їй загрожує, що свідчить про можливість її переховування від суду та про можливість незаконного впливу на свідків.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
В ході судового засідання прокурор, яка брав участь у справі, підтримав клопотання та просить його задовольнити. Інших аргументів на підтримання поданого клопотання не зазначив.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася. Направила до суду заяву про розгляд кримінального провадження без її участі.
Обвинувачена та її захисник вважають, що клопотання є необґрунтованим і базується лише на припущеннях, оскільки прокурор без достатніх підстав вважає, що можливий вплив на свідків та ухилення обвинуваченої від суду. Такого впливу обвинуваченою не здійснювалося.
Окрім того, обвинувачена звернулася до суду з клопотанням про зміну обраного відносно неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Мотивує його тим, що має зареєстроване місце проживання в будинку її матері, яка скаржиться на умови проживання та тягар утримання своєї онуки - її доньки.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, наявність у останньої постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей.
Обираючи відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання та продовження обвинуваченій запобіжного заходу, наявні.
У судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою злочину в поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду.
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).
Згідно зі статтями 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Є підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину може незаконно впливати на свідків, шляхом умовляння або психічного чи фізичного насильства для зміни їх показань або ж ухилитися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною, яка підтримує державне обвинувачення, суд доходить до переконання, що обвинуваченій слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ступень ризиків, які були встановлені судом раніше, не змінилися.
Враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід, з урахуванням його тривалості на даний час, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, незважаючи на запроваджений воєнний стан, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченої від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими.
При цьому, зважаючи на особу обвинуваченої та пред'явлене обвинувачення, суд не може застосувати інший більш м'який запобіжний засіб.
Клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу не має жодних обґрунтувань та не підтверджено доказами. Обвинувачена позбавлена батьківських прав щодо своєї доньки, до затримання не проживала із своєю матір'ю тривалий час і не брала участі в її утриманні як непрацездатної особи, а згадала про її існування, перебуваючи під вартою як про підставу для обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що обвинуваченій можливо продовжити обраний раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці.
На підставі наведеного та керуючись ст. 177-194, 331, 350, 376 КПК України, , суд , -
ухвалив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто з 04 липня 2022 року до 04 вересня 2022 року, утримуючи її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
У задоволенні клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 04.07.2022.
Суддя ОСОБА_1