Справа № 283/1979/21
Провадження №3/283/7/2022
28 червня 2022 року м. Малин
Суддя Малинського районного суду Житомирської області Тимошенко А.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 530647 від 08.04.2021, складеного інспектором УПП в Житомирській області лейтенантом поліції Беляковим Р.Г. вбачається, що ОСОБА_1 08 квітня 2021 року о 12 год. 00 хв. на 127 км. + 500 м. автодороги М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» керував автомобілем марки «Ваз-2103», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
В суді ОСОБА_1 вину свою не визнав та пояснив, що він дійсно 08 квітня 2021 року о 12 год. 00 хв. на 127 км. + 500 м. автодороги М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» керував автомобілем марки «Ваз-2103», д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції у зв'язку з тим, що у нього на автомобілі не було увімкнено ближнє світло фар. В подальшому під час розмови працівник поліції запропонував йому пройти освідування для встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». Він відмовився та пояснив, що алкоголь не вживав ні цього дня, ні напередодні, та висловив свою недовіру до технічного приладу, за допомогою якого йому пропонували пройти огляд. Технічного приладу йому не показували. Їхати до медичного закладу забажав сам, але працівники поліції йому в цьому відмовили та не надали направлення на медичний огляд. Ніяких ознак алкогольного сп'яніння у нього не було.
Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, відеозапис з бодікамери поліцейського, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 2.5 ПДР України вказує на те, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зіст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими у автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст.255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається, зокрема, на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Згідно вимог ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З викладеного слідує, що інспектор поліції повинен запропонувати водієві пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу за місцем зупинки транспортного засобу в разі наявності у нього ознак такого сп'яніння, і лише в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі та відсторонити від керування цим транспортним засобом.
Згідно п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільнимнаказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року(далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.1.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 1.3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я) (п.7 Інструкції).
Згідно пунктів 2.6, 2.8 Інструкції огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники міліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Форма направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена у додатку 1 до цієї Інструкції.
Разом з тим, відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 цього закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
За таких обставин відеозапис події, долучений до матеріалів справи, є основним джерелом доказів та має відповідати вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026 (надалі-Інструкції).
Згідно п.2 розділу ІІІ Інструкції включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з нагрудної бодікамери поліцейського, який долучений до матеріалів справи, підтверджуються пояснення ОСОБА_1 , з якого вбачається, що правопорушнику не роз'яснені його права, не видано направлення на проходження медичного огляду в медичному закладі. Крім того, на відеозаписі не підтверджується виражене тремтіння пальців рук та почервоніння покриву обличчя у ОСОБА_1 . На ньому зафіксовано лише факт його відмови від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер». Також, дане відео не підтверджує жодних інших ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 таких як: порушення координації рухів;порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці.
Судом встановлено, що вказана процедура зупинення транспортного засобу, проведення огляду водія на стан сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення була порушена.
Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис події істотно не відповідає вимогам Інструкції та не може вважатися належним та допустимим доказом по справі.
При цьому суд звертає увагу, що згідно судової практики розгляду вказаної категорії справ, передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан будь-якого сп'яніння повинно бути встановлення ознак такого сп'яніння та доведення їх наявності доказами у відповідності до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, а не лише припущеннями працівників поліції щодо такого стану.
Оскільки вищевказані пояснення ОСОБА_1 не спростовані сукупністю доказів у вказаній справі, його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП поза розумним сумнівом не доведена.
При цьому суд наголошує, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п.52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Разом з тим статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння, відеозапис з бодікамери поліцейського не відповідає вимогам вищевказаної Інструкції, з письмових пояснень свідків вбачається, що вони не бачили сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Отже, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а додані до протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП докази не можна вважати достатніми та допустимими для того, щоб визнати його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, зазначених в даному протоколі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками порушення вимог пункту 2.5 ПДР України, в частині відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження по справі.
Керуючись ч. 1 статті 130, п. 1 ч. 1 статті 247, статтями 280 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову Малинського районного суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: А. О. Тимошенко