вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" червня 2022 р. Справа№ 911/1395/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Грека Б.М.
суддів: Остапенка О.М.
Полякова Б.М.
за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.
за участю представників:
акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Куценко О.В.
арбітражний керуючий - Середюк С.М.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021
у справі №911/1395/21
за заявою 1) ОСОБА_1
2)Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
до ОСОБА_2
про неплатоспроможність
Коротке викладення суті спору та позовних вимог.
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до господарського суду з заявою у якій просить:
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №КІV0GA00000163 від 07.06.2007 р.:
заборгованість за наданим кредитом - 1 623 547, 01 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника);
заборгованість за процентами - 2 500 619, 30 грн.;
заборгованість за винагородою (комісією) - 205 856, 25 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника);
заборгованість з пені - 9 182 085, 88 грн (вимоги забезпечені заставою майна боржника).
Включити до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором №КІV0GA00000163 від 07.06.2007 р.:
заборгованість за наданим кредитом - 1 623 547, 01 грн (вимоги забезпечені заставою майна боржника);
заборгованість за процентами - 2 500 619, 30 грн;
заборгованість за винагородою (комісією) - 205 856, 25 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника);
заборгованість з пені - 9 182 085, 88 грн (вимоги забезпечені заставою майна боржника);
4540, 00 грн. - судовий збір сплачений за подання заяви з грошовими вимогами.
АТ КБ «ПриватБанк» доводить наступні обставини:
07.06.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № КІV0GA00000163 від 07.06.2007 р. (далі - кредитний договір) предметом кого були кредитні кошти в сумі 88600,00 дол. США;
07.06.2007 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 3624 за яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 07.06.2007 р. № КІV0GA00000163 по поверненню кредиту в сумі 86000,00 дол. США;
ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого, станом на 19.07.2021 р. утворилась заборгованість: 60570, 62 дол. США - заборгованість за кредитом; 93292, 07 дол. США - заборгованість за процентами; 7680, 00 дол. США - заборгованість за винагородою (комісією); 342561, 46 дол. США - заборгованість з пені.
Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2021 суд ухвалив:
1. Заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) б/н від 30.07.2021 (вх. №18287/21 від 02.08.2020) - задовольнити.
Визнати вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у загальному розмірі 300 000,00грн - основна заборгованість
2. Заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (ідентифікаційний код 14360570) б/н від 12.08.2021 (вх. №19310/21 від 13.08.2021) про визнання грошових вимог - залишити без задоволення.
Кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у розмірі 2 500 619,30грн (конкурсні) та у розмірі 11 011 489,14грн (забезпечені) - відхилити.
3. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у розмірі 4 540,00грн.
4. Вимоги кредиторів, заявлені після спливу строку, встановлено ч.1 ст.45 Кодексу, розглядаються судом у порядку черговості їх отримання та задовольняються в порядку черговості, встановленої ст. 133 Кодексу.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.
6. Зобов'язати керуючого реструктуризацією надати суду до 08.02.2022 (включно): реєстр вимог кредиторів боржника; докази організації та проведення зборів кредиторів.
Господарський суд дійшов висновку, зокрема, що як встановлено у відповідних рішеннях Києво-Святошинського районного суду Київської області та Апеляційного суду Київської області у справі №369/357/16-ц, після визнання недійсним додатку №1 до додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору, ОСОБА_2 не могла виконувати свій обов'язок по Кредитному договору, до вчинення кредитором - АТ КБ "Приватбанк" дій стосовно надання нового графіку погашення кредиту, тому останнім не доведено суду у встановленому порядку вчинення відповідних дій, які б дозволили боржнику виконувати свій договірний обов'язок, відтак, у суду відсутні правові підстави стверджувати, що ОСОБА_2 порушено права АТ КБ «Приватбанк».
За таких обставин, суд дійшов висновку про відхилення грошових вимог АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 2 500 619, 30грн (конкурсні) та у розмірі 11 011 489, 14грн (забезпечені).
Апеляційне провадження (рух справи).
АТ КБ «Приватбанк» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить ухвалу господарського суду першої інстанції в частині відхилення грошових вимог АТ КБ «Приватбанк» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги у розмірі 2 500 619, 30грн (конкурсні) та у розмірі 11 011 489, 14 грн (забезпечені).
Апелянт стверджує порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, доводячи, зокрема, наступне:
висновок господарського суду про неможливість встановлення порушення боржником строку повернення кредиту, а, відтак, встановити порушення прав Банку, не відповідає приписам пункту 6 частини 1 статті 120 Кодексу, оскільки як мінімум із моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність строк виконання зобов'язання боржника вже настав;
після звернення із позовними заявами АТ КБ «ПриватБанк» змінило порядок, умови і строк дії кредитного договору та виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц після такого звернення вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі;
спірні правовідносини трансформувались в охоронні, тому з огляду на п.п. 3.2., 7.1., 7.4. кредитного договору банк отримав можливість захисту своїх прав та інтересів за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тобто проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами.
Арбітражний керуючий Сердюк Сергій Миколайович у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції без зміни.
Арбітражний керуючий Середюк С.М. зазначає, що АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» вже звертався за захистом своїх прав до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якому як предмет так і підстави аналогічні тим, що задекларовані в заяві про визнання кредиторських вимог (справа № З69/357/16-ц); рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.03.2016 у справі № 369/357/16-Ц за позовом ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Крім того, арбітражний керуючий Середюк С.М. звертає увагу, що ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.08.2016 рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Апеляційний суд зазначив: «Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України). Установивши, що позивачем не було надано відповідачу новий графік погашення кредиту, що позбавило відповідача належним чином виконувати зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, а розрахунок заборгованості за кредитним договором, що визначений позивачем по графіку погашення кредиту, який визнаний судом недійсним, не є належним та допустимим доказом невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність порушень прав позивача з боку відповідача та відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором, є правильним».
Отже, арбітражний керуючий Середюк С.М. вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні грошових вимог, оскільки:
визнання грошових вимог банку буде йти у розріз з інститутом преюдицїї: оскільки у справі № 369/357/16-ц судом вже визнана протиправіність вимог банку до боржника, - повторна оцінка цього факту суперечитиме загальним принципам процесуального права;
грошові вимоги банку не підлягають визнанню, оскільки банком не усунуте прострочення кредитора, про що він сам не заперечує, а відтак, Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.03.2016 у справі № 369/357/16-ц має преюдиціальне значення у цій справі;
грошові вимоги кредитора не підлягають визнанню у повному обсязі: часткове визнання кредиторських вимог буде свідчити про повторний розгляд справи з тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (оскільки грошовій суперечці між кредитором та боржником вже надана судова оцінка Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.03.2016 у справі № 369/357/16-ц, яке залишене в силі ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.08.2016), а це є грубим порушенням норм процесуального права;
нарахування відсотків як відповідальності за невиконане зобов'язання є незаконним, оскільки боржником не було порушене зобов'язання по кредитному договору, що встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду у справі № 369/357/16-ц.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2022 апеляційна скарга ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Грек Б.М. - головуючий суддя, Доманська М.Л., Копитова О.С.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 апеляційна скарга ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Грек Б.М. - головуючий суддя, Доманська М.Л., Отрюх Б.В.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 апеляційна скарга ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Грек Б.М. - головуючий суддя, Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1395/21 за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у визначеному складі колегії суддів: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.; призначено справу до розгляду на 22.02.2022.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 апеляційна скарга ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Грек Б.М. - головуючий суддя, Остапенко О.М., Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/1395/21 відкладено на 22.03.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/1395/21 відкладено на 31.05.2022.
31.05.2022 в судовому засіданні по справі №911/1395/21 за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" оголошено перерву до 07.06.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 розгляд справи призначено на 20.06.2022.
20.06.2022 в судовому засіданні по справі №911/1395/21 за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" оголошено перерву до 27.06.2022.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 апеляційна скарга ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Грек Б.М. - головуючий суддя, Остапенко О.М., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 прийнято справу №911/1395/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Полякова Б.М., Остапенка О.М.
Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
07.06.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (Банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №KIV0GA00000163 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору (т. 3 а.с. 7-11).
Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору Банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 по 07.06.2017 включно, у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 88 600,00дол США на наступні цілі: 80 000,00дол США - споживчі цілі, а також 8 600,00дол США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20%від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 01 по 07 число кожного місяця.
Також умовами зазначеного пункту Кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у суму 1 270,77дол США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
Згідно з п. 3.8 Кредитного договору, зокрема, при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п. 7.1 і п. 2.3.3 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.
Кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі - простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилась (у т.ч. сума надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.8), далі - комісії, далі -винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту (п. 3.3 Кредитного договору).
У п. 7.7 Кредитного договору сторони домовились, що забезпеченням виконання позивальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п. надані Банку з метою забезпечення зобов'язань за даним договором.
На виконання умов Кредитного договору, Банкам надані позичальнику кредитні кошти у розмірі 80 000,00дол США, що підтверджується банківською випискою за період з 07.06.2007 по 19.07.2021 (т. 3 а.с. 33).
02.06.2011 між Банком та позичальником укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою викладено п.7.1 Кредитного договору у новій редакції та погоджено, що погашення кредиту проводиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1), який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди (т. 3 а.с. 15-16).
Вказаною додатковою угодою між сторонами встановлено терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється тривалістю 50 років.
У відповідності до п. 9 вказаної додаткової угоди, остання є невід'ємною частиною Кредитного договору.
31.10.2012 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою викладено п. 7.1 Кредитного договору у наступній редакції: банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 по 07.06.2017 включно, у вигляді не поновлювальна лінія у розмірі 99 594,11дол США на наступні цілі: 80 000,00дол США - споживчі цілі, а також у розмірі 19 594,11дол США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту 0,20%від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 01 по 07 число кожного місяця (т. 3 а.с. 19-20). Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014 скасовано вищевказане судове рішення та прийнято нове, яким позовні вимоги боржника задоволено частково, визнано недійсним додаток "графік погашення кредиту" до додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору та у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
07.06.2007 між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (іпотекодавці) та ЗАТ "Приватбанк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки квартири (далі - Договір іпотеки), відповідно до п. 33.1 якого предметом цього договору є надання іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань перед іпотеко держателем, в силу чого іпотеко держатель має право в разі невиконання іпотокодавцями зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважено перед іншими кредиторами іпотекодавців.
У п. 33.2 Договору іпотеки між сторонами, зокрема, погоджено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором.
Мотиви постанови та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У Постанові Верховного Суду від 16.12.2021 № 922/4076/20 зазначені наступні висновки:
«Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі ж правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Тобто, у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово і послідовно вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Такі ж висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16».
Апеляційний господарський суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово (наприклад, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16) звертала увагу на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Таким чином, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Подібний за змістом висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
В розглядуваному випадку строк кредитування встановлено з 07.06.2007 по 07.06.2017.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що зобов'язання Позичальника сплачувати проценти за користування кредитом (п.п. 3.1.-3.4. Кредитного Договору) діють лише у рамках погоджених сторонами строків, яке має відповідати вимогам статей 251, 252 ЦК України, з урахуванням практики їх застосування; строк - встановлений період у часі, який визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
З огляду на таке розуміння, суд апеляційної інстанції визнає правомірними вимоги розрахунку заявника до боржника за період з 07.06.2007 по 07.06.2017 по заборгованості на суму 60570, 62 доларів США - тіло кредиту, 56691, 73 доларів США - проценти, 7680 -комісія. Відтак, вимоги заявника підлягають визнанню в сумі 3 348 979, 73 грн (еквівалент курсу НБУ станом на 12.08.2021 становив 26.8042), як такі, що забезпечені заставою.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду, стягнення відсотків річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Отже, враховуючи момент звернення до суду (12.08.2021), заявник має право вимагати з боржника 3% відсотки річних в сумі 7 597,05 доларів США за період з 08.06.2017 по 12.08.2021, що підлягають визнанню в сумі 203 632, 85 грн (еквівалент курсу НБУ станом на 12.08.2021 становив 26.8042).
Щодо розрахунку заборгованості по пені, апеляційний господарський суд керується наступним.
У Постанові Верховного Суду від 16.12.2021 № 925/1386/19 зазначені наступні висновки:
«Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Верховний Суд зауважує, що приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
При цьому, касаційний суд зазначає, що частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11 та від 11.12.2012 у справі №10/065-11».
Оскільки приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд вважає, що змістом умов кредитного договору сторони не визначили строку нарахування санкції за прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, апеляційна інстанція враховує, що згідно з приписами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; цей розмір обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, враховуючи момент прострочення виконання зобов'язання з якого банк почав нараховувати пеню, а позичальник перестав її сплачувати (09.07.2013), з урахуванням періоду, що охоплюється шестимісячним строком, вимоги позивача про стягнення пені (0,15%) правомірні в сумі 4427, 66 доларів США за період з 09.07.2013 по 09.01.2014, та підлягають визнанню в сумі 118 679,88 грн (еквівалент курсу НБУ станом на 12.08.2021 становив 26.8042).
Враховуючи наведені норми права та правові висновки, апеляційний господарський суд не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що позичальник ОСОБА_2 не могла виконувати свій обов'язок по кредитному договору, до вчинення кредитором - АТ КБ "Приватбанк" дій стосовно надання нового графіку погашення кредиту, оскільки умови кредитного зобов'язання визначені у кредитному договорі з урахуванням додаткових угод.
Апеляційний господарський суд враховує, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014 у справі №369/12719/13 визнано недійсним додаток «графік погашення кредиту» до додаткової угоди від 31.10.2012 р. до кредитного договору №KIV0GA00000163 від 07.06.2007 р., а не додаткову угоду, тому вважає, що інші умови кредитного договору у урахуванням додаткової угоди залишилися чинними та обов'язковими для виконання сторонами кредитного договору.
У контексті наведеного апеляційний господарський суд не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що ненадання боржнику нового графіку погашення кредиту унеможливлює встановлення наявності з боку ОСОБА_2 порушення строків повернення АТ КБ "Приватбанк" кредитних коштів, відсотків за користування такими коштами, комісії, тому вважає, що за встановлених обставин у банку наявні підстави для вимог до боржника, що виникли з кредитного договору.
Відтак, вимоги заявника підлягають визнанню в сумі 3 348 979, 73 грн, як такі, що забезпечені заставою, 3% відсотки річних в сумі 203 632, 85 грн та пені в сумі 118 679,88 грн, як вимоги третьої черги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Апеляційна інстанція вважає, що учасникам справи надано відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, тому не вбачає необхідним надання детальних відповідей на кожен з доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до норм ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та статтями 8, 34, 35, 39 Кодексу України з процедур банкрутства апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/1395/21 змінити.
3. Пункт другий резолютивної частини Ухвали Господарського суду Київської області від 20.12.2021 викласти в такій редакції:
Заяву акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) б/н від 12.08.2021 (вх. №19310/21 від 13.08.2021) про визнання грошових вимог задовольнити частково.
Визнати вимоги акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у загальному розмірі 3 671 292, 46 грн, а саме:
3 348 979, 73 грн - вимоги забезпечені заставою;
322 312, 73 грн - третя черга.
Вимоги зі сплати судового збору в сумі 4540 грн - позачергово.
4. В іншій частині Ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/1395/21 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.М. Грек
Судді О.М. Остапенко
Б.М. Поляков
Повний текст постанови складено 04.07.2022.