79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" червня 2022 р. Справа №907/784/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,
Суддів: Кравчук Н.М.,
Кордюк Г.Т.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Ужанського національного природного парку б/н від 05.01.2022 (вх. № 01-05/146/22 від 10.01.2022)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2021 (повний текст рішення складено та підписано 14.12.2021, суддя Пригара Л.І.)
у справі №907/784/18
за позовом: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача:Ужанського національного природного парку, смт. Великий Березний Закарпатської області
про стягнення 66 412 грн. 50 коп. збитків за порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст позовних вимог.
Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Ужанського національного природного парку, смт. Великий Березний Закарпатської області про стягнення 66 412 грн. 50 коп. збитків за порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.
Позивач просить задоволити позов в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що при проведенні працівниками Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в серпні 2018 року планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду Ужанським національним природним парком, виявлено ряд порушень норм Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, встановлено наявність пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, факти незаконної рубки дерев, незаконної рубки сухостійних дерев та незаконної рубки вітровальних дерев. Вказує, що за наслідками проведення відповідного заходу державного контролю складено акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Ужанського НПП № 155/04 від 23.08.2018 року.
На підставі проведеного Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області розрахунку згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», розмір відповідної шкоди складає 66 412 грн. 50 коп.
З огляду на невідшкодування нанесених навколишньому природному середовищу та лісу збитків, покликаючись на положення Лісового кодексу України та природоохоронного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища суму 66 412 грн. 50 коп. за порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Ужанського національного природного парку, вул. Незалежності, будинок 7, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30104729) до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища: - на рахунок ГУК у Зак. обл./Ставненська ТГ, р/р UA478999980333189331000007397, назва банку одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), МФО банку одержувача 899998, код платежу 24062100, код ЄДРЮОФОПтаГФ 37975895, суму 37 849 (Тридцять сім тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень) грн. за порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів; - на рахунок ГУК у Зак. обл./Костринська ТГ, р/р UA728999980333149331000007395, назва банку одержувача Казначейство України (ел.адм.подат.), МФО банку одержувача 899998, код платежу 24062100, код ЄДРЮОФОПтаГФ 37975895, суму 10 733 (Десять тисяч сімсот тридцять три гривні) грн. за порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів; - на рахунок ГУК у Зак. обл./Великоберезнянська ТГ, р/р UA978999980333109331000007393, назва банку одержувача Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО банку одержувача 899998, код платежу 24062100, код ЄДРЮОФОПтаГФ 37975895, суму 17 830 (Сімнадцять тисяч вісімсот тридцять гривень) грн. 50 коп. за порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів. Стягнуто з Ужанського національного природного парку, вул. Незалежності, будинок 7, смт. Великий Березний, Ужгородський район, Закарпатська область, 89000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30104729) на користь Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, вул. Швабська, будинок 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38015668) 1 762 (Одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що факти пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незаконної рубки дерев, незаконної рубки сухостійних дерев та незаконної рубки вітровальних дерев підтверджено складеним за наслідками перевірки актом № 155/04 від 23.08.2018 року. Даний акт перевірки є чинним на час вирішення спору, відповідачем відомості, зазначені в акті та матеріалах перевірки, в установленому порядку належними і допустимими доказами не спростовані, контррозрахунок розміру шкоди ним також не подано..
Суд першої інстанції вважає, що доказів відшкодування вказаної суми збитків відповідачем суду не подано, з огляду на що такі підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі 66 412 грн. 50 коп.
Крім того, суд першої інстанції звертає увагу на те, що вина заподіювача шкоди презюмується, тобто, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, на останнього покладається обов'язок доказування того, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не спростовано факту завдання шкоди.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності факту порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Ужанський національний природний парк оскаржив таке в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи статей 120,202 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розглянуто справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Апелянт вказує, що Ужанський національний природний парк не отримував з Господарського суду Закарпатської області поштові відправлення, в яких містилися судові повідомлення (виклики) у господарській справі №907/784/18 та вважає, що такі надсилатися на помилкову адресу.
Крім того, апелянт зазначає, що про наявність у провадженні Господарського суду Закарпатської області господарської справи №907/784/18, Ужанський національний природний парк дізнався 17.11.2021, у зв'язку з чим за підписом керівника Сойма А.Д. на електронну адресу суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, натомість таке судом було залишено без задоволення.
Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції визнано уповноваженим представником відповідача у розгляді справи №907/784/18 Бирковича О.І., однак відповідач не уповноважував адвоката Бирковича О.І. на представництво інтересів Ужанського національного природного парку.
З огляду на вищенаведене, апелянти просять скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2021 у справі №907/784/18 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з твердженнями, наведеними у апеляційній скарзі та зазначає, що впродовж судового розгляду відповідач систематично не забезпечував участь уповноваженого представника у судові засідання. За клопотанням відповідача судові засідання неодноразово відкладалися
Позивач звертає увагу суду на те, що провадження у справі було розпочато ще у 2018 році. У зв'язку з чим, згідно з приписами ст.. 165 ГПК України, суд вправі вирішувати справу за наявними матеріалами.
Позивач зазначає, що відповідачем так і не було подано відзиву на позовну заяву та вчинялись дії, що свідчили про всіляке затягування провадження у справі.
На переконання позивача, апелянтом не подано доказів, які б підтвердили мотиви апеляційної скарги та спростували правомірність висновків суду першої інстанції.
З огляду на вищенаведене, позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2021 у справі №907/784/18 залишити без змін.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужанського національного природного парку б/н від 05.01.2022 (вх. № 01-05/146/22 від 10.01.2022) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2021 у справі №907/784/18, ухвалено здійснювати розгляд справи №907/784/18 в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін справи.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області у період із 13.08.2018 року по 23.08.2018 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Ужанського НПП, про що складено відповідний акт № 155/04 від 23.08.2018 року.
Вказаним актом було зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення природоохоронного законодавства України, зокрема, встановлено наявність пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, факти незаконної рубки дерев, незаконної рубки сухостійних дерев та незаконної рубки вітровальних дерев.
Враховуючи складений 23.08.2018 року акт перевірки, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, незаконної рубки дерев, незаконної рубки сухостійних дерев та незаконної рубки вітровальних дерев, який складає 66 412 грн. 50 коп.
Несплата відповідачем збитків у вищезазначеному розмірі, що нараховані Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області за результатами проведеної перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, стала підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення 66 412 грн. 50 коп. збитків із відповідача в примусовому порядку до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища на рахунки територіальних громад, на території яких виявлені порушення, зафіксовані в акті № 155/04 від 23.08.2018 року.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а саме на відповідача.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
За результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області складено акт № 155/04 від 23.08.2018, в якому зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення природоохоронного законодавства України, зокрема, встановлено наявність пошкодження дерев до ступеня припинення росту, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту, факти незаконної рубки дерев, незаконної рубки сухостійних дерев та незаконної рубки вітровальних дерев, що є порушенням приписів Лісового кодексу України.
Проаналізувавши акт № 155/04 від 23.08.2018, суд апеляційної інстанції зазначає, що останній містить відомості, зазначені у пунктах 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". В акті зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже, акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Крім того, питання законності та правомірності здійсненої позивачем планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період із 13 по 23 серпня 2018 року було предметом судового розгляду в межах адміністративної справи № 0740/1081/18 за позовом Ужанського національного природного парку до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання дій протиправними. Так, у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року, яке залишене в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 року, встановлено, що Державна екологічна інспекція у Закарпатській області як суб'єкт владних повноважень належним чином довела правомірність дій щодо проведення перевірки, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що заявлені Ужанським національним природним парком позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, оскільки відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції було порушено приписи ст. 120, 202 ГПК України, справа була розглянута за відсутності відповідача, Ужанський національний природний парк був неналежним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, поштові конверти (ухвали суду, рішення) були надіслані відповідачу за адресами: Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 54 та Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Незалежності, 7. Вказані поштові відправлення були отримані представниками Ужанського національного природного парку, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг визначає Закон України "Про поштовий зв'язок", статтею 2 якого передбачено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Однією з основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку є, зокрема, забезпечення надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості (стаття 3 Закону України "Про поштовий зв'язок").
Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" № 270 від 05 квітня 2009 року (далі - Правила), національний оператор поштового зв'язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв'язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв'язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих.
В даному разі адресатом виступає юридична особа, у зв'язку з чим застосуванню підлягає пункту 99-2 Правил, який визначає, що рекомендовані поштові відправлення адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку закріплена пунктом 129 Правил.
Водночас, порядок приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень визначає Порядок пересилання поштових відправлень (далі - Порядок), затверджений наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 211 від 12 травня 2006 року, дія якого, згідно з пунктом 2 поширюється на національного оператора поштового зв'язку, виконання функцій якого покладене на Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" (теперішнє найменування юридичної особи Акціонерне товариство "Укрпошта").
Положеннями Порядку передбачено, зокрема, здійснення обробки та вручення вхідної письмової кореспонденції в доставних відділеннях поштового зв'язку, не оснащених та оснащених автоматизовним робочим місцем відділення зв'язку (пункти 3.1.6 та 3.1.7 відповідно).
Відповідно до пункту 3.1.6.5 Порядку рекомендовані поштові відправлення, урядові відправлення (прості та рекомендовані), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, всі повторні повідомлення записуються до книги ф. 8. Книги ф. 8 ведуться за кожною доставною дільницею та окремо на відправлення, що підлягають видачі безпосередньо у відділенні поштового зв'язку. У книзі ф. 8 нумерація запису поштових відправлень, що видаються в доставку, ведеться щодня, а тих, що видаються в об'єктах поштового зв'язку, - протягом місяця. У другій графі книги ф. 8 при запису рекомендованих відправлень із повідомленнями про вручення додатково вказується "Повід." при запису рекомендованих листів і поштових карток з відміткою "Вручити особисто" -"В/особ.", рекомендованих листів з відміткою "Судова повістка" - "Суд. пов." При надходженні повернених або досланих рекомендованих відправлень у четвертій графі зазначаються відповідно літери "П" і "Д", вказується місце приймання та звідки повернене або дослане рекомендоване відправлення.
Так, згідно з пунктами 3.1.6.11, 3.1.6.15 Порядку в одержанні рекомендованих поштових відправлень одержувач розписується в книзі ф. 8 та вказує своє прізвище.
Після кожної доставки листоноша звітує про вручення поштових відправлень. При цьому він здає працівнику, який контролює роботу листоноші, невручені поштові відправлення з довідками ф. 20, а також гроші за надані послуги споживачам вдома.
За положеннями пункту 3.1.6.16 Порядку працівник, який контролює роботу листонош, зобов'язаний: а) перевірити в книзі ф. 8 (реєстрі ф. 11) наявність розписок адресатів; б) перевірити наявність відміток у книзі ф. 8 та на відправленні щодо вкладання ф. 22а до абонскриньки; в) зробити відмітку в останній графі книги ф. 8 про причину невручення згідно з довідкою ф. 20; г) перевірити правильність оформлення повідомлень про вручення поштових відправлень із відміткою "Вручити особисто"; ґ) одержати рекомендовані відправлення, прийняті листоношею на доставній дільниці; д) прийняти письмову кореспонденцію, вийняту із поштових скриньок. Після перевірки особа, яка здійснює контроль, розписується в книзі ф. 8 (реєстрі ф. 11).
Крім того, слід зазначити, що відповідно до наявної на веб-сайті Опендатабот Історії змін реєстраційної інформації 25.08.2021 відбулася зміна адреси: «Було - Україна, 89000, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вулиця Незалежності, будинок 7» та «Стало - Україна, 89000, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вул.Шевченка, будинок 27».
Під час розгляду справи №907/784/18 у суді першої інстанції, представники Ужанського національного природного парку у своїх заявах зазначають адресу відповідача - Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вулиця Незалежності, будинок 7, на яку судом першої інстанції надсилалися процесуальні документи.
Також, адреса відповідача - Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, селище міського типу Великий Березний, вулиця Незалежності, будинок 7 була зазначена Ужанським національним природним парком під час розгляду справи №0740/1081/18 в Закарпатському окружному адміністративному суді та Восьмому апеляційному адміністративному суді, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рішення, постанови та апеляційної скарги по справі №0704/1081/18.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що, дійсно, юридичною адресою Ужанського національного природного парку є смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 27, однак, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень, адресованих відповідачу, та відсутні докази неналежного виконання працівниками відділення поштового зв'язку покладених на них службових обов'язків по доставці поштових відправлень, адресованих відповідачу у даній справі (звернення до ПАТ «Укрпошта» з скаргами, листами, тощо), то у суду відсутні підстави вважати, що відділення поштового зв'язку під час скерування поштових відправлень діяло не у спосіб, визначений нормами права, які регламентують діяльність організації поштового зв'язку. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доводи скаржника про те, що йому не було відомо про час, дату та місце розгляду справи, безпідставними та необґрунтованими.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно визнано уповноваженим представником у розгляді справи № 907/784/18 Бирковича О.І., оскільки відповідач не уповноважував адвоката Бирковича О.І. на представництво інтересів Ужанського національного природного парку, апеляційний господарський суд не бере до уваги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Биркович Олександр Іванович представляв інтереси Ужанського національного природного парку на підставі ордеру серія КС № 628024 від 30.04.2020 та долучив свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 764510 від 19.04.2019. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції адвокат Биркович О.І. неоноразово подавав заяви, клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин, і жодного разу не був присутнім в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, встановивши, що в матеріалах справи є достатньо доказів, дійшов висновку про прийняття рішення на підставі наявних матеріалів в справі.
Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвоката має кожен, кому відомі факти поведінки адвоката, які можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Однак, скаржником не долучено доказів звернення останнього зі скаргою на дії адвоката Бирковича О.І. до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, а також те, що на території України запроваджено воєнний стан, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку б/н від 05.01.2022 (вх. № 01-05/146/22 від 10.01.2022) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.11.2021 у справі №907/784/18 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.
Судді Кордюк Г.Т.
Кравчук Н.М.