79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" червня 2022 р. Справа № 914/3414/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.
Суддів: Бонк Т.Б.
Малех І.Б.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Львівського обласного центру зайнятості вих. №17-696/22 від 01 березня 2022 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 09 лютого 2022 року (повний текст рішення складено 10.02.2022), суддя Рим Т.Я.
у справі №914/3414/21
за позовом Львівського обласного центру зайнятості, м. Львів,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Західно-Український консалтинг Центр”, м. Львів
про стягнення 7 749,45 грн.
12.11.2021 року Львівський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Західно-Український консалтинг Центр” про стягнення коштів в сумі 7 749,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після звільнення з Товариства ОСОБА_1 звернулась до Центру зайнятості з метою набути статусу безробітної та отримувати допомогу по безробіттю. На підставі заяви та представленої трудової книжки (Товариство внесло до трудової книжки ОСОБА_1 запис про те, що датою звільнення з роботи є 24.08.2020). Центр зайнятості задовольнив подану заяву та призначив з 24.09.2020 допомогу по безробіттю. Позивач упродовж 24.09.2020-16.05.2021 виплачував звільненій працівниці Товариства допомогу по безробіттю. Під час звірки бази даних осіб, які перебувають на обліку в Центрі зайнятості, виявлено, що 24.09.2020 ОСОБА_1 ще перебувала в трудових відносинах з Товариством (це був останній день роботи). Отже, Товариство внесло до трудової книжки ОСОБА_1 недостовірні відомості про дату звільнення з роботи. Внесення таких недостовірних відомостей стало підставою для незаконного надання ОСОБА_1 статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю з 24.09.2020. Відповідно до приписів статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Товариство повинне відшкодувати Центру зайнятості заподіяну шкоду (суму незаконно виплачених коштів). Предметом позову є стягнення 7 749,45 грн. відшкодування суми незаконно виплаченої допомоги по безробіттю. Підставою позову є незаконна виплата Центром зайнятості допомоги по безробіттю з вини Товариства. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 року у справі №91/3414/21 (суддя Т.Я. Рим) відмовлено у задоволенні позову (т. 2, а.с. 214-219).
При прийнятті рішення суд виходив з того, Центр зайнятості, зареєструвавши особу безробітною та призначивши їй виплату відповідної допомоги, мав отримати дані про страховий стаж особи з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому міг перевірити дату припинення трудових відносин. Крім того, кар'єрний радник повинен був звернути увагу на розбіжності в даті внесення запису у трудову книжку та даті видачі наказу про звільнення, на підставі якого запис вносився. Дата внесення запису не може передувати даті видачі наказу та має бути останнім днем роботи. Відтак, місцевий господарський суд встановив відсутність такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправність поведінки відповідача, з огляду на що немає необхідності досліджувати інші елементи складу цивільного правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Львівський обласний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з невідповідністю висновків викладених в оскаржуваному рішенні дійсним обставинам справи. На думку скаржника, при винесенні оскаржуваного рішення суд дійшов помилкового (невірного) висновку, про те що помилка в записі дати звільнення в трудовій книжці не може бути підставою для майнової відповідальності відповідача. За результатами звірки з Пенсійним Фондом України (дані про особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування) по ОСОБА_1 виявлено факт перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Західно-Українським Консалтинг Центром» та звільненння з роботи з 24.09.2020 року, тобто під час перебування на обліку в Пустомитівській районній філії Львівського обласного центру зайнятості, як безробітної. Отже, ОСОБА_1 24.09.2020 (в останній день перебування в трудових відносинах з ТзОВ «Західно-Український Консалтинг Центр») відносилася до категорії зайнятого населення. Внесення недостовірних даних роботодавцем ТзОВ «Західно-Український Консалтинг Центр» до трудової книжки ОСОБА_1 про дату звільнення стало підставою для незаконного надання ОСОБА_1 статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю з 24.09.2020. Скаржник вказує, що на момент реєстрації ОСОБА_1 в Пустомитівській РФ ЛОЦЗ та на сьогоднішній день реєстрація безробітних здійснюється відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792. У зв'язку із введенням на території України карантинних заходів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 29.03.2020 №244 «Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», відповідно до якої на період карантину статус безробітного надається з першого дня після подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного, а також призначення виплати допомоги по безробіттю здійснюється з першого дня реєстрації безробітного. 18.12.2020 Пустомитівською РФ ЛОЦЗ було повідомлено безробітну ОСОБА_1 про розслідування страхового випадку під особистий підпис, а також у телефонному режимі із бухгалтером ТзОВ «Західно-український консалтинг центр» з'ясовано факт невідповідності зазначеної дати звільнення у трудовій книжці 24.08.2020 із фактичною датою звільнення 24.09.2020. Пустомитівською РФ ЛОЦЗ повідомлено ТзОВ «Західно український консалтинг центр» про дане порушення та встановлення факту недостовірності даних, які стали підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, що зазначені в документах ОСОБА_1 . Крім того, у відповідності до наказу Пустомитівської РФ ЛОЦЗ від 22.12.2020 №61/1361/03-20 «Про проведення перевірки з розслідування страхового випадку в роботодавця» Пустомитівською РФ ЛОЦЗ до ТзОВ «Західно-український консалтинг центр» було надіслано письмовий запит від 24.12.2020 № 1250/1361.04-20 щодо надання до 24.01.2021 інформації про період перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ТзОВ «Західно-український консалтинг центр» та отримання доходу. Жодної відповіді від відповідача на запит не отримано, жодних виправлень у трудовій книжці щодо заміни дати звільнення ОСОБА_1 з ТзОВ «Західно-український консалтинг центр» не було. Скаржник стверджує, що на особистих прийомах ОСОБА_1 спеціалісту Пустомитівської РФ ЛОЦЗ жодної заяви та документів, які б підтверджували зміни та наміри про зміни дати звільнення у трудовій книжці безробітної з ТзОВ «Західно український консалтинг центр» не подавала. У зв'язку з цим, Пустомитівською РФ ЛОЦЗ було надіслано до Львівського міського центру зайнятості лист від 23.02.2021 №127/1361/04-21 щодо здійснення перевірки достовірності даних про дату звільнення з роботи ОСОБА_1 безпосередньо в роботодавця (відповідача). Львівським міським центром зайнятості розслідування страхового випадку проведено 22.06.2021, за результатами якого оформлено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» від 22.06.2021 № 366. З огляду на наведене просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 року у справі № 914/3414/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Апеляційне провадження у справі
Згідно з ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2022 року, від 10.05.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/3414/21 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Обставини справи
Як вбачається з матеріалів даної господарської справи, наказом ТзОВ “Західно-Український консалтинг Центр” № 30-к від 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 з 24.09.2020 була звільнена з Товариства. Натомість, у трудовій книжці ОСОБА_1 вказано, що вона звільнена 24.08.2020. Слід зауважити, що в трудовій книжці міститься достовірна інформація про реквізити наказу про звільнення (т. 1, а. с. 12, 13).
24.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Пустомитівської районної філії Львівського обласного центру зайнятості із заявами про надання їй статусу безробітної та про призначення виплати допомоги по безробіттю (т. 1, а.с. 5, 6).
Пустомитівська районна філія Львівського обласного центру зайнятості, наказом № НТ200924 від 24.09.2020 надала ОСОБА_1 статус безробітної, призначила та розпочала виплату допомоги по безробіттю. Зазначені обставини підтверджуються витягом із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 ПК № 136120092400003. (т. 1, а.с. 16).
Відповідно до розрахунку суми допомоги по безробіттю, що підлягає поверненню згідно наказу Пустомитівської районної філії Львівського обласного центру зайнятості від 21.09.2021 № 40/1361/02-21, позивач з 24.09.2020 по 16.05.2021 переплатив ОСОБА_1 7 749,45 грн. (т. 1, а. с. 17).
Пустомитівською РФ ЛОЦЗ було проведено звірку бази даних осіб, котрі перебувають на обліку в центрі зайнятості з даними Пенсійного Фонду України. Відповідно до даних ПФУ про періоди зайнятості особи, виявлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Пустомитівській РФ ЛОЦЗ, як безробітна з 24.09.2020 перебувала в трудових відносинах з ТзОВ “Західно-Український консалтинг Центр” та звільнена з роботи 24.09.2020, що підтверджується актом № 366 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення», складеним 22 червня 2021 року (т. 1, а.с. 8-10).
27.09.2021 року Пустомитівською РФ ЛОЦЗ на адресу ТзОВ “Західно-Український консалтинг Центр” було надіслано повідомлення № 578/1361/02-21, в якому Центр зайнятості зокрема зазначив, що за результатами звірки, наказом Пустомитівської РФ ЛОЦЗ від 21 вересня 2021 року № 40/1361/02/21 прийнято рішення про відшкодування ТзОВ “Західно-Український консалтинг Центр” допомоги з безробіття, яка була незаконно виплачена в сумі 7 749,45 грн. Дане повідомлення отримано відповідачем 30.09.2021, однак залишено без відповіді та задоволення (т. 1, а.с. 17, 18, 19).
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Закон № 1533-ІІІ).
Згідно із пунктами 2, 6, 8 частини 1 статті 1 названого Закону суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Достовірність зазначених у документах даних перевіряється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду (ч.3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 35 Закону роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами.
Отже, пункт 2 частини 2 статті 35 Закону № 1533-ІІІ визначає, в чому може проявлятися протиправність дій роботодавця та бути підставою (за умови наявності решти елементів складу цивільного правопорушення) для відшкодування завданої шкоди.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом ТзОВ “Західно-Український консалтинг Центр” № 30-к від 23 вересня 2020 року ОСОБА_1 з 24.09.2020 була звільнена з Товариства. Водночас, у трудовій книжці ОСОБА_1 вказано, що вона звільнена 24.08.2020. Разом з тим, в трудовій книжці міститься достовірна інформація про реквізити наказу про звільнення.
24.09.2020 року ОСОБА_1 подала філії Центру зайнятості заяви про надання їй статусу безробітної та про призначення виплати допомоги по безробіттю. Філія Центру зайнятості наказом № НТ200924 від 24.09.2020 надала ОСОБА_1 статус безробітної, призначила та розпочала виплату допомоги по безробіттю.
За приписами частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 1 статті 22 названого Закону право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-ПІ у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Слід зауважити, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право користуватися в установленому порядку відомостями Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на нього функцій (ч. 1 ст. 34 Закону № 1533-ІІІ). Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач повинен був врахувати відомості з реєстру при визначенні розміру допомоги по безробіттю.
Це також підтверджується Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792. Зокрема, для взяття на облік у центрі зайнятості особи, які шукають роботу, пред'являють: паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (громадяни України), довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); інформують про освіту, досвід роботи, зайнятість або перебування у трудових відносинах (пункт 4 Порядку).
Для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної ідентифікації) до центру зайнятості, який обирає для обслуговування, пред'являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також трудову книжку… (пункт 17 Порядку).
Згідно із п. 21 Порядку для прийняття рішення про надання статусу безробітного кар'єрний радник вносить відомості з документів, зазначених у пунктах 17-19 цього Порядку, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та аналізує персональну картку особи, яка шукає роботу.
Пункт 6 Порядку визначає, що кар'єрний радник (співробітник центру зайнятості) вносить до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості отримані про особу, яка шукає роботу, персональні дані: прізвище, ім'я та по батькові; серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України або дані іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України або дані посвідки на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист; зареєстроване місце проживання чи місце перебування; число, місяць та рік народження; реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті громадянина України) та інші відомості, передбачені цим Порядком. На підставі цих даних формується персональна картка особи, яка шукає роботу. Форма персональної картки та додатки до неї затверджені Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.12.2018 № 1911.
Частина І "Періоди зайнятості" додатку 3 до Персональної карти "Періоди зайнятості та страховий стаж особи" потребує заповнення даних, які мають підтверджуватися з Державного реєстру загально-обов'язкового державного соціального страхування. Так само як і частина ІІ "Страховий стаж особи" додатку 3 до Персональної карти "Періоди зайнятості та страховий стаж особи" повинен формуватися з урахуванням відомостей, отриманих з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зокрема, з Реєстру необхідно отримати інформацію про суму сплачених страхових внесків, мінімальний страховий внесок та кількість місяців страхового стажу. Відповідні дані необхідні для визначення розміру допомоги по безробіттю.
З наведеного вбачається, що Центр зайнятості, зареєструвавши особу безробітною та призначивши їй виплату відповідної допомоги, мав отримати дані про страховий стаж особи з Реєстру, а тому міг перевірити дату припинення трудових відносин.
Крім того, кар'єрний радник повинен був звернути увагу на розбіжності в даті внесення запису у трудову книжку та даті видачі наказу про звільнення, на підставі якого запис вносився. Дата внесення запису не може передувати даті видачі наказу та має бути останнім днем роботи.
Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, суд апеляційної інстанції вважає підставним висновок місцевого господарського суду, що відповідач, як роботодавець не допустив порушення обов'язку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки помилка в записі дати звільнення в трудовій книжці не може бути підставою для його майнової відповідальності.
Роботодавець організовує ведення та заповнює трудову книжку працівника не у контексті виконання свого обов'язку перед Фондом соціального страхування від безробіття щодо подачі йому певної достовірної інформації, а з огляду на його обов'язок здійснювати облік трудової діяльності працівника відповідно до ст. 48 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин). Відтак, і відповідати за шкоду перед Фондом підстав немає, адже діяння роботодавця не є протиправним.
Таким чином, колегія суддів констатує наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 7 749,45 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 року у справі № 914/3414/21.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 року у справі №914/3414/21 необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості вих. №17-696/22 від 01 березня 2022 року залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 09.02.2022 у справі № 914/3414/21 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бонк Т.Б.
Суддя Малех І.Б.