04 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2636/21 пров. № А/857/2000/22
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Запотічного І.І
суддів: Довгої О.І., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року (головуючий суддя Остап'юк С.В. ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі №300/2636/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.06.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дії щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу період роботи на території Російської Федерації та зобов'язання зрахувати до страхового стажу періоди роботи на території Російської Федерації та заробітну плату на підставі довідок про заробітну плату.
Позов обґрунтовує тим, що з досягненням відповідного пенсійного віку звернувся, 04.01.2021, із заявою та відповідними документами про призначення йому пенсії за віком, однак, на момент звернення за призначенням пенсії відповідач не зарахував наявний і підтверджений трудовою книжкою та відповідними документами періоди роботи на території Російської Федерації в «Филиале Строительно-монтажное управление № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» з 24.11.2008 до 30.11.2011, з 24.10.2014 до 22.09.2015, з 10.12.2015 до 05.05.2016, з 01.11.2016 до 17.07.2017, з 04.12.2017 до 13.06.2018, з 07.12.2018 до 25.04.2019, в ООО «Инкомнефтьремонт» з 11.12.2019 до 25.09.2020 та заробітну плату за вказані періоди на підставі довідок про заробітну плату, виданих «Филиалом СМУ № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» від 29.05.2020 за №№ 1, 2, 3, 4. 5, 7, 8, 9 та 10.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Російської Федерації в «Филиале Строительно-монтажное управление № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» з 24.11.2008 до 30.11.2011, з 24.10.2014 до 22.09.2015, з 10.12.2015 до 05.05.2016, з 01.11.2016 до 17.07.2017, з 04.12.2017 до 13.06.2018, з 07.12.2018 до 25.04.2019, в ООО «Инкомнефтьремонт» з 11.12.2019 до 25.09.2020, з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих «Филиалом СМУ № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» від 29.05.2020 за №№ 1, 2, 3, 4. 5, 7, 8, 9 та 10. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на території Російської Федерації в «Филиале Строительно-монтажное управление № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» з 24.11.2008 до 30.11.2011, з 24.10.2014 до 22.09.2015, з 10.12.2015 до 05.05.2016, з 01.11.2016 до 17.07.2017, з 04.12.2017 до 13.06.2018, з 07.12.2018 до 25.04.2019, в ООО «Инкомнефтьремонт» з 11.12.2019 до 25.09.2020, з врахуванням довідок про заробітну плату, виданих «Филиалом СМУ № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» від 29.05.2020 за №№ 1, 2, 3, 4. 5, 7, 8, 9 та 10.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову. Зазначає, що долучені позивачем, до матеріалів справи довідки не підтверджують дійсності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та не є достатнім доказом для зарахування спірного періоду роботи.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
04.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою та відповідними документами за призначенням пенсії за віком.
Рішенням № 88 від 13.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивачу період навчання в музичному училищі імені ОСОБА_2 з 01.09.1979 по 23.06.1985, оскільки він перетинається з військовою службою з 06.05.1980 по 10.05.1982, а уточнююча довідка про форму навчання відсутня.
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не враховано періоди роботи на території Російської Федерації в «ООО Инкомнефтеремонт» «Энерго» з 24.11.2008 до 30.1 1.2011, з 01.12.2011 до 08.11.2012, з 10.11.2012 до 09.10.2013, з 10.10.2013 до 05.09.2014, з 24.10.2014 до 22.09.2015, з 10.12.2015 до 05.05.2016, з 01.11.2016 до 17.07.2017, з 04.12.2017 до 13.06.2018, з 07.12.2018 до 05.04.2019, та з 11.12.2019 до 25.09.2020, оскільки їх зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків компетентними органами згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в сфері пенсійного забезпечення.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України, Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постанов Кабінету Міністрів України за №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Періоди роботи позивача на території Російської Федерації в «Филиале Строительно-монтажное управление № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» з 24.11.2008 до 30.11.2011, з 24.10.2014 до 22.09.2015, з 10.12.2015 до 05.05.2016, з 01.11.2016 до 17.07.2017, з 04.12.2017 до 13.06.2018, з 07.12.2018 до 25.04.2019, в ООО «Инкомнефтьремонт» з 11.12.2019 до 25.09.2020 підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Колегія суддів зазначає, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, що висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в справі за № 688/947/17, провадження № К/9901/35103/18 встановлено, що фактично внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії періодів роботи на такому підприємстві.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи позивача на території Російської Федерації в «Филиале Строительно-монтажное управление № 1 ООО «Инкомнефтьремонт»» з 24.11.2008 до 30.11.2011, з 24.10.2014 до 22.09.2015, з 10.12.2015 до 05.05.2016, з 01.11.2016 до 17.07.2017, з 04.12.2017 до 13.06.2018, з 07.12.2018 до 25.04.2019, в ООО «Инкомнефтьремонт» з 11.12.2019 до 25.09.2020, а відтак підставно задовольнив позов.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908 гривень згідно квитанції за № 56186378 від 31.05.2021 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200 гривень згідно договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 за №26/2021 адвокатом Капаком Віталієм Михайловичем, що підтверджено квитанцією за № 17/2021 від 26.05.2021.
З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, а тому судом підставно стягнуто з відповідача в користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в сумі 908 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 2200 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 300/2636/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Р. Б. Хобор