22 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/877/21 пров. № А/857/23/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року про відмову у винесенні додаткового судового рішення у справі № 300/877/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій ревізорів-інспекторів, визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,-
суддя в 1-й інстанції - Микитин Н.М.,
час ухвалення рішення - 16.12.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 20.12.2021 року,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 15 жовтня 2020 року №1216; визнати протиправними дії головних державних ревізор-інспекторів відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Шиян Ірини Тимофіївни та Вірстюка Миколи Володимировича щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Перфект Пак" за період квітень-серпень 2020 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №003901/0701, №003903/0701 та №003904/0701 від 01 грудня 2020 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року в позові відмовлено.
09 листопада 2021 року до Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРФЕКТ ПАК”, в інтересах якого діє Тепак Л. П., згідно з якою останній просив суд стягнути витрати на правову допомогу у справі №300/877/21 у розмірі 20000,00 грн. Заява мотивована тим, що у судовому засіданні 05 листопада 2021 року представником позивача зроблено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в ухваленні додаткового судового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що у цій справі містяться копії договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги, замовлення, акту про надання правничої допомоги та платіжних доручень. Вказує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах. Звертає увагу, що під час розгляду справи адвокатом проаналізовано великий обсяг документів, які підлягали використанню як докази та сформовані значні в об'ємі судові матеріали. Також зазначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений час адвокатом. Таким чином, понесені судові витрати відповідають критеріям, визначеним ч.5 ст.134 КАС України та є належним чином документально підтвердженими та доведеними.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, тому відповідно до вимог ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, не підлягають відшкодуванню, як наслідок, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не має. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.
Представники позивача (апелянта) - Тепак Л.П., Шунтов О.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Вважають, що є достатньо підстав для задоволення позову, а тому, як наслідок, є підстави для стягнення витрат на правничу допомогу. Просять скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Представники відповідача - Бабій Т.С., Мелінишин С.Б. у судовому засіданні не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у задоволенні вимог позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРФЕКТ ПАК” відмовлено в повному обсязі, а тому заява представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №300/877/21 є необґрунтованою, безпідставною та не підлягає задоволенню.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України” заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачу надавалася на підставі договору №010МТА/ІФ-21 про надання правової допомоги від 09 березня 2021 року (далі - Договір) з адвокатським об'єднанням «МТА ПАРТНЕРИ».
Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. вказаного Договору об'єднання зобов'язується надати клієнту юридичні послуги на умовах передбачених цих Договором та Замовленнями, які є невід'ємними додатками до цього договору, а клієнт зобов'язується здійснювати оплату отриманих юридичних послуг в розмірі та в строки, що обумовлені цим Договором та Замовленням. Види та вимоги до юридичних послуг, які надаються Клієнту вказуються в Замовленні на надання таких послуг (том 1, а.с.238).
Згідно з п.2 Замовлення вартість послуг адвоката буде розраховано на основі часу, витраченого на надання правничої допомоги, виходячи із вартості 1000,00 (одна тисяча) гривень за 1 годину, без ПДВ (том 3, а.с.107).
На підтвердження реальності понесених витрат на адвокатські послуги представником позивача надано: копію Замовлення №1 до Договору; копію акту №010МТА/ІФ-21 про надання правничої допомоги від 04 листопада 2021 року; копію платіжного доручення від 25 серпня 2021 року №1666; копію платіжного доручення від 04 листопада 2021 року №2674.
Зі змісту Акту №010МТА/ІФ-21 про надання правничої допомоги від 04 листопада 2021 року вбачається, що адвокатом Тепак Л.П. надано правничу допомогу, а саме:
1) проведення консультацій з Клієнтом з метою з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих Клієнтом документів, підготовка правової позиції, стратегії та тактика захисту, аналіз судової практики з аналогічних спорів - 8 год, (8000,00 грн);
2) підготовка додаткових письмових пояснень - 8 год, (8000,00 грн);
3) участь у судових засіданнях - 4 год - 4000,00. Всього - 20000,00 грн (том 3, а.с.108).
Також матеріалами справи стверджується, що 14 грудня 2021 року відповідач подав заяву щодо заявлених витрат на правничу допомогу, в якій зазначив, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді апеляційної скарги позивача на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 300/877/21, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №003901/0701, №003903/0701 та №003904/0701 від 01 грудня 2020 року визнано підставними та прийнято нову постанову в цій частині, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2020 року: №003901/0701, №003903/0701, №003904/0701. Таким чином, позовні вимоги задоволено частково.
Тому з врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що є підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, а також враховуючи заперечення протилежної сторони.
Крім того, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши подані представником позивача докази у підтвердження понесених витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 20000,00 грн є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, частковості задоволення позовних вимог, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів вважає, що необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 7000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів вважає частково підставними та обґрунтованими, враховуючи наведені вище мотиви.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.132, 134, 139, 143, 242, 252, 295, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року про відмову у винесенні додаткового судового рішення у справі № 300/877/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект Пак" (код ЄДРПОУ 37711540) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 04 липня 2022 року.