Справа № 759/22390/21 Суддя (судді) першої інстанції: Петренко Н.О.
21 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військового комісара Святошинського районного у місті Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військового комісара Святошинського району у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військового комісара Святошинського району у м. Києві ТЦК та СП підполковника Яковчука Є.Ю. (далі - відповідач) в якому просив визнати дії військового комісара Святошинського району у м. Києві ТЦК та СП підполковника Яковчука Є.Ю., щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП протиправними; постанову про накладення на ОСОБА_1 стягнення (штрафу) у розмірі 850,00 грн. скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 10 січня 2022 року позов було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.08.2021 року військовим комісаром Святошинського району у м. Києві ТЦК та СП підполковником Яковчуком Є.Ю. було винесено постанову № 355 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи дії військового комісара протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
У відповідності до положень статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрату їх з необережності, про неявку на виклик у військовий комісаріат, про неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць, про прийняття на роботу військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, про незабезпечення сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, про несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати, про неподання відомостей про військовозобов'язаних і призовників (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач порушив норми статті 210 КУпАП.
Статтею 210 КУпАП встановлено, адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Згідно з частиною 1 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військово зобов'язаними, резервістами правил військового обліку-тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини 2 статті 210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 8 частини 1 додатку № 1 «Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військово зобов'язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016року №921 призовники і військовозобов'язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Відповідно до абзацу 10 частини 1 додатку № 1 «Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військово зобов'язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016року №921 призовники і військовозобов'язані повинні подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) військових комісаріатів документи, що підтверджують право призовників на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст.17 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються: у закладах загальної середньої освіти III ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу; у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти; у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти; у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання; в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва. Відстрочка від призову на строкову військову службу також надається громадянам України, які проходять військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу при вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Така відстрочка надається на весь період проведення військової підготовки та на строк, що триває від завершення такої підготовки до присвоєння громадянину України первинного військового звання офіцерського складу, але не довше ніж до кінця поточного року після завершення підготовки.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову винесено за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, у якому в порушення вимог статті 256 КУпАП не зазначено місце, час вчинення правопорушення і суть правопорушення, а саме не вказано, які дії вчинив правопорушник.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 08.12.2020 року Київським міським військовим комісаріатом було отримано від матері позивача довідку від 28.10.2020 року з нотаріально засвідченим перекладом довідки про навчання для надання відстрочки від призову на строкову службу на підставі ст. 17 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Нею ж на адресу військового комісару Святошинського району у м. Києві Яковчука Є.Ю. було направлено рекомендованим повідомленням повторно довідку з довіреністю для надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на строкову службу на підставі ст. 17 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому, у своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що призовник ОСОБА_1 не з'являвся на виклик по повістках до Святошинського РТЦК та СП хоча був повідомлений належним чином. Також, вказує про те що 23.09.2021 року ОСОБА_1 було вручено бойову повістку з датою відправки у війська 05.11.2021. На виклик за повісткою ОСОБА_1 вкотре не з'явився.
Колегія суддів вважає наведені доводи такими, що виходять за межі позовних вимог та не можуть стосуватись даної справи як і не можуть бути підставою для винесення спірної постанови, з огляду на те, що повістки на які посилається апелянт були на 22.09.2021 та на 05.11.2021, в той час коли спірна постанова була винесена задовго до вказаних повісток про виклик призовника ОСОБА_1 - 26.08.2021.
Враховуючи, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил військового обліку, оскаржувана постанова про застосування до позивача штрафу підлягає скасуванню.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду 15 березня 2019 року по справі №601/788/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, посилання апелянта на невідповідність встановлених судом обставин, та неповне з'ясування обставин справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен був довести правомірність прийнятого ним рішення та надати суду всі наявні у нього докази в підтвердження обґрунтованості прийняття такого рішення.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 210 КУпАП, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу військового комісара Святошинського районного у місті Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 10 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко