Справа № 760/4516/20
про залишення апеляційної скарги без руху
04 липня 2022 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Чаку Є.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м.Києві Сороки Андрія Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, а саме: при подані апеляційної скарги апелянтом не було долучено документи про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі, який повинен бути сплачений, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, п. 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 грн.
У постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові від 13 грудня 2016 року, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 630,60 грн. (2102 х 0,2 х 150%).
Судовий збір має бути сплачений за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
У апеляційній скарзі позивач просив звільнити його від сплати судового збору.
З преамбули Закону України «Про судовий збір» вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди.
В даному випадку позивачем не зазначено жоджної підстави для звільнення його від сплати судового збору та не надав відповідні докази на підтвердження наявності таких обставин, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору наразі відсутні.
Крім того, апеляційна скарга подана з порушенням десятиденного строку встановленого ст. 286 КАС України.
Так, згідно ч.4 ст.286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було постановлено 20 жовтня 2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ознайомився з матеріалами справи та оскаржуваним рішенням суду 03 грудня 2021 року.
Отже останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 13 грудня 2021 року. Проте апеляційну скаргу надіслано до суду лише 16 червня 2022 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
В апеляційній скарзі позивач порушує питання поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначає, що не маючи певної фахової юридичної освіти, йому знадобилося більше часу, щоб підготувати захист своїх порушених прав.
Оцінивши доводи клопотання, суддя-доповідач враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас, в силу вимог п.6 ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки
Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі "Golder проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
Під такими законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання права звернення до суду.
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії").
На думку суду, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на те, що:
- у поданій апеляційній скарзі не зазначено жодних обставин, які є об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою після отримання позивачем копії оскаржуваного судового рішення, і в жодному разі не дають право особі у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення;
- обставини, на які посилається позивач більшою мірою стосуються витраченого апелянтом тривалого часу на підготовку правової позиції позивача по даній справі, з урахуванням відсутності у нього юридичної освіти, між тим які не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Враховуючи у сукупності вище наведене суд вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованою, а підстави, вказані у ній, є неповажними.
Отже, скаржнику варто надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати поважні пістави пропуску останнього.
Частиною 2 статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом частин 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк на їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 169, 296, 298, 325 КАС України, суддя
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме 5 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Недоліки можуть бути усунуті шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 630,60 грн. та обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати поважні пістави пропуску останнього.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Є.В. Чаку