Справа № 620/11653/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
01 липня 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі ніж передбачено законодавством - 56 відсотків від суддівської винагороди з 22.04.2021;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувати ОСОБА_1 , в повному обсязі, до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
- час проходження строкової військової служби: 31.10.1983 - 01.07.1989 - строкова військова служба, а саме: 31.10.1983-17.05.1984 курсант у в/ч НОМЕР_1; 17.05.1984 - 06.08.1984 командир відділення у в/ч НОМЕР_2; 06.08.1984 - 01.07.1989 курсант військового Червонопрапорного інституту), що становить 2 роки;
- час роботи на посадах слідчого та прокурора: 01.07.1989 - 01.06.1993 року - на посадах слідчого, слідчого-начальника пересувної криміналістичної лабораторії, старшого слідчого 47 військової прокуратури, що становить 3 роки 11 місяців 1 день; 01.06.1993 - 14.12.1993 - на посадах старшого слідчого, помічника військового прокурора Військової прокуратури Чернігівського гарнізону, що становить 6 місяців 13 днів; 14.12.1993 - 08.02.1995 - на посаді заступника військового прокурора військової прокуратури Київського гарнізону, що становить 1 рік 1 місяць 23 дні.
- період після звільнення з військової служби в запас та виключення зі списків особового складу військового місцевого суду до обрання на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду: 06.10.2007 по 20.09.2010, що становить 2 роки 11 місяців 15 днів;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.04.2021, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 76 відсотків винагороди судді за повних 33 роки стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.04.2021, з урахуванням раніше проведених виплат та здійснювати в подальшому вказану виплату.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 відсотків від суддівської винагороди з 22.04.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: час проходження строкової військової служби: 31.10.1983 - 01.07.1989 - строкова військова служба, а саме: 31.10.1983-17.05.1984 курсант у в/ч НОМЕР_1; 17.05.1984 - 06.08.1984 командир відділення у в/ч НОМЕР_2; 06.08.1984 - 01.07.1989 курсант військового Червонопрапорного інституту), що становить 2 роки; час роботи на посадах слідчого та прокурора: 01.07.1989 - 01.06.1993 року - на посадах слідчого, слідчого-начальника пересувної криміналістичної лабораторії, старшого слідчого 47 військової прокуратури, що становить 3 роки 11 місяців 1 день; 01.06.1993 - 14.12.1993 - на посадах старшого слідчого, помічника військового прокурора Військової прокуратури Чернігівського гарнізону, що становить 6 місяців 13 днів; 14.12.1993 - 08.02.1995 - на посаді заступника військового прокурора військової прокуратури Київського гарнізону, що становить 1 рік 1 місяць 23 дні; період після звільнення з військової служби в запас та виключення зі списків особового складу військового місцевого суду до обрання на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду: 06.10.2007 по 20.09.2010, що становить 2 роки 11 місяців 15 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.04.2021, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 76 відсотків винагороди судді за повних 33 роки стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.04.2021, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати спірне рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта мотивовані зокрема тим, що судом не враховано, що застосування ст. 137 Закону № 1402 при обчисленні збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не передбачено. Крім того, вказано, що оскільки відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується за роки виключно на посаді судді, а тому інші період проходження строкової військової служби, періоди роботи на посадах слідчого, помічника та заступника прокурора не підлягають врахуванню як суддівський стаж.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 08.02.1995 по 01.12.1998 працював на посаді судді військового суду Чернігівського гарнізону; у період з 01.12.1998 по 26.07.1999 - суддею військового суду Дарницького гарнізону; у період з 26.07.1999 по 05.10.2007 - суддею, головою військового місцевого суду Чернігівського гарнізону (військового суду Чернігівського гарнізону).
З 06.10.2007 по 20.09.2010 - період після звільнення з військової служби у запас та виключення зі списків особового складу військового місцевого суду до обрання на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду.
У період з 21.09.2010 по 01.10.2018 позивач працював суддею Київського апеляційного адміністративного суду та у період з 02.10.2018 по 21.04.2021 - суддею Шостого апеляційного адміністративного суду.
19.03.2021 позивачем подано до Вищої ради правосуддя заяву про звільнення з посади судді у відставку відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 126 Конституції України.
08.04.2021 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 796/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку".
Відповідно до наказу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2021 № 30 к/гс "Про відрахування судді ОСОБА_1 із штату Шостого апеляційного адміністративного суду" позивача відраховано із штату вказаного суду 21.04.2021 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
В подальшому, 26.04.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додано пакет документів, згідно розписки-повідомлення, в тому числі, копію рішення Вищої ради правосуддя від 08.04.2021 № 796/0/15-21 та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якого станом на 21.04.2021 загальний стаж позивача становить 33 роки 9 місяців та 21 день.
За результатом розгляду вказаної заяви про призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.04.2021 та доданих до неї документів, позивачу, відповідно до рішення № 254150014914 від 11.05.2021 з 22.04.2021 призначено щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач 06.07.2021 звернувся до відповідача з відповідним зверненням, однак листом від 06.08.2021 отримав відповідь, в якій зазначено про правомірність дій ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Вважаючи протиправними висновки відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, часу роботи на посадах слідчого та прокурора, а також періоду проходження строкової військової служби.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (Закон України № 1402) визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч. 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
08.04.2021 Вища рада правосуддя прийняла рішення № 796/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку", у якому зазначено, що додані ОСОБА_1 до заяви про відставку документи свідчать, що останній має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі ст.ст. 116, 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів.
Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень України "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у тому числі, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до розрахунку стажу судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, що проведений станом на 21.04.2021 Шостим апеляційним адміністративним судом (складений на день видання наказу про відрахування зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку) всього стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 33 роки 09 місяців 21 день.
За приписами ст.ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008.
Також, у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3- рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2. абз. 2 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України "Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку" від 13.03.2015 № 20.
Відтак, неправомірним є позбавлення судді, набутого статусу (статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності.
Колегія суддів погоджується з тим, що законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді вперше, після обрання останнього на посаду судді безстроково, та на час роботи позивача на посаді судді 10 років і на момент виходу у відставку, зокрема і Законом України "Про судоустрій і статус суддів", передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.
Вказане підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 № 1798-VLU, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)" і у рішенні ВРП від 08.04.2021 про звільнення у зв'язку з виходом у відставку міститься посилання також на абз.4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України " Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя", що дає підстави для врахування при обчисленні позивачу стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці порядку визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день призначення (обрання) позивача на посаду судді.
При цьому, згідно положень чинного законодавства України, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/1 7, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 у справі № 686/10100/15-а та від 09.11.2018 у справі № 559/443/17.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
На момент виходу позивача у відставку Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (з наступними змінами і доповненнями) був чинним.
Відповідно до ст. 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, мас право подати заяву про відставку.
Згідно зі ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із змінами, внесеними Законом України 12.07.2018 № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання шості цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пунктом 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (редакція до 29.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" (№ 2862-ХІІ від 15.12.1992) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір місячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (із змінами внесеними згідно з Указом Президента України від 14.11.1995 №1038/95), виданим відповідно до ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України, було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до пункту 1 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, яка набрала чинності з 01.03.2008 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" шляхом доповнення її пункту 3-1 новим абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".
Отже, нормативні положення зазначених законодавчих актів є спеціальними щодо врегулювання порядку звільнення судді з посади та наявності необхідних умов для звільнення судді у відставку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження строкової військової служби підтверджується військовим квитком, послужним списком та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 № 14, згідно яких у період: 31.10.1983 - 01.07.1989 позивач проходив строкову військову службу: 31.10.1983 - 17.05.1984 курсант у в/ч НОМЕР_1; 17.05.1984 - 06.08.1984 командир відділення у в/ч НОМЕР_2; 06.08.1984 - 01.07.1989 курсант військового Червонопрапорного інституту (відповідно до ст. 13 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12 жовтня 1967 року № 1950-VII зараховується як 2 роки строкової військової служби).
В свою чергу робота на посадах слідчого та прокурора підтверджується послужним списком, трудовою книжкою та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 № 14, згідно яких у періоди: 01.07.1989 - 01.06.1993 позивач працював на посадах слідчого, слідчого-начальника пересувної криміналістичної лабораторії, старшого слідчого 47 військової прокуратури (3 роки 11 місяців 1 день); 01.06.1993 - 14.12.1993 позивач працював на посадах старшого слідчого, помічника військового прокурора Військової прокуратури Чернігівського гарнізону (6 місяців 13 днів); 14.12.1993 - 08.02.1995 позивач працював на посаді заступника військового прокурора військової прокуратури Київського гарнізону (1 рік 1 місяць 23 дні).
Таким чином законодавством, яке діяло на момент призначення позивача на посаду судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, часу роботи на посадах слідчого та прокурора, а також періоду проходження строкової військової служби.
Як наслідок врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Щодо періоду після звільнення з військової служби в запас та виключення зі списків особового складу військового місцевого суду до обрання на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду (з 06.10.2007 по 20.09.2010, а саме 2 роки 11 місяців 15 днів), суд зазначає наступне.
Як встановлено судом постановою Верховної Ради України "Про обрання та увільнення з посад суддів військових судів" №302/94-ВР від 20.12.1994 позивач обраний на посаду судді військового суду Чернігівського гарнізону.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 02.03.2000 №1496-111 - обраний на посаду судді військового суду Чернігівського гарнізону безстроково.
Указом Президента України "Про призначення голів, заступників голів судів, звільнення заступників голів судів та переведення суддів" від 19.09.2000 №1075/2000 позивач призначений головою військового суду Чернігівського гарнізону.
Указом Президента України "Про ліквідацію окремих військових апеляційних та військових місцевих судів, внесення змін до мережі і кількісного складу суддів військових апеляційних та військових місцевих судів" від 06.07.2006 №599/2006 військовий суд Чернігівського гарнізону був ліквідований.
Наказом Міністерства оборони України від 02.10.2007 №915 позивача, полковника юстиції, голову військового місцевого суду Чернігівського гарнізону, звільнено з військової служби у запас.
Відповідно до наказу військового місцевого суду Київського гарнізону від 05.10.2007 №52-п ОСОБА_1 вважається таким, що здав справи і посаду голови військового місцевого суду Чернігівського гарнізону з 05.10.2007 та виключений із списків особового складу військового місцевого суду Київського гарнізону.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 09.09.2010 №2513-VI позивач обраний безстроково на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду.
Наказом Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 №236 позивач зарахований до штату Київського апеляційного адміністративного суду.
Пунктом 11 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
Під визначенням "інших працівників", яким законом передбачені такі ж пільги слід розуміти роботу на посадах державних службовців та службовців, що працювали і працюють в державних органах, розрахунок стажу роботи яких здійснюється відповідно до Закону України "Про державну службу" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби".
Враховуючи, що позивач був обраний на посаду судді військового суду Чернігівського гарнізону 02.03.2000 безстроково, а після ліквідації суду не був звільнений з посади судді, тому період з 06.10.2007 по 20.09.2010 зараховується до стажу роботи судді, що дає право на виплату щомісячної доплати за вислугу років.
За вказаного нормативного регулювання та обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить, а посилання в ній спростовуються викладеним вище.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко