П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7070/21
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ № 11070-10918/П.-02/8-1500/20 щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної пенсії; зобов'язати ГУПФУ здійснити перерахунок пенсії за вислугою років з розрахунку 90% від суми місячного грошового забезпечення за посадою (заступник прокурора Роздільнянського району Одеської області) згідно довідки Одеської обласної прокуратури від 19.10.2020 №78, без обмеження максимального розміру та з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01.01.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу 04.09.2001 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789 у розмірі 90 % від суми середньомісячного заробітку.
06.11.2020 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до довідки Одеської обласної прокуратури від 19.10.2020 №78.
Листом від 23.11.2020 № 11070-10918/П-02/8-1500/20 ГУПФУ повідомлено позивача, що наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур" 11.09.2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур, з зазначеної дати здійснюється оплата праці прокурорів обласних прокуратур та спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур) відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру" та надаються довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії. Враховуючи вищезазначене, для перерахунку пенсії з 01.10.2020 року необхідно звернутись до Роздільнянського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) та надати довідку про заробітну плату станом на 11.09.2020 року або надіслати поштою (заповненні бланк заяви та оригінал довідки). Зазначено, що в долученій до звернення довідці від 19.10.2020 року №78 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) зазначений станом на 06.09.2017 року, тому оригінал довідки повернуто позивачу.
Не погодившись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом, в результаті розгляду якого рішенням ООАС від 27.01.21 № 420/14016/20 визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ від 23.112020 року №11070-10918/П-02/8-1500/20 про відмову у проведенні перерахунку призначеної пенсії за вислугу років з більш високого заробітку; зобов'язано ГУПФУ провести перерахунок раніше призначеної та виплату позивачу пенсії за вислугою років з розрахунку 90% від суми місячного грошового забезпечення за відповідною посадою (заступника прокурора Роздільнянського району Одеської області), згідно довідки Одеської обласної прокуратури від 19.10.2020 року за №78, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01 січня 2020 року.
На підставі заяви позивача від 25.03.21 року №593 та на виконання вищезазначеного судового рішення ГУПФУ здійснено позивачу перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.20 року з врахуванням обмеження максимального розміру: з 01.04.21 року - 17690 грн..
Проведення перерахунку пенсії із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок ГУПФУ пенсії із обмеженням граничного розміру пенсії є законним і обґрунтованим та не призвів до зменшення розміру пенсії, оскільки за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист. Інший підхід безумовно призводить до дискримінації відносно інших груп пенсіонерів, які набули відповідне право на пенсію після запроваджених обмежень граничного розміру, що ставить їх у нерівне становище.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Так, з прохальної частини позову вбачається, що позивачем було вказано, в тому числі, вимогу зобов'язати ГУПФУ здійснити перерахунок пенсії за вислугою років з розрахунку 90% від суми місячного грошового забезпечення за посадою, яка, як вбачається зі справи, вже була досліджена та вирішена судом 27.01.21 року у справі №420/14016/20.
Разом з тим, в обгрунтування позову по даній справі позивачем було зазначено (а.с.4 зворотній бік), що позовна вимога щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром судом по справі №420/14016/20 кваліфікована як така, що заявлена передчасно та на майбутнє, а тому задоволенню не підлягала. Також позивач вказав, що рішення ГУПФУ № 11070-10918/П.-02/8-1500/20 щодо відмови в проведенні перерахунку призначеної пенсії без обмеження максимальним розміром є протиправним.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що по даній справі №420/7070/21 спірним питанням є виключно наявність/відсутність підстав для перерахунку призначеної пенсії без обмеження максимальним розміром, якому (питанню) суд першої інстанції і надав оцінку.
Положеннями ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Станом на час призначення позивачу пенсії діяльність органів прокуратури була регламентована Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, статтею 50-1 якої було врегульовано питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури.
15.07.2015 року набрав чинності новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі Закон №1697-VII), відповідно до розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 року.
З аналізу положень Закону №1697-VII вбачається, що з набранням ним чинності пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86.
Відповідно до абз.6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи, що станом на час проведення позивачу перерахунку пенсії на підставі рішення суду вказані положення абз.6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII неконституційними у встановленому Законом порядку не визнавались, а тому були чинними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами.
При цьому, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Також, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Отже, ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
Колегія суддів зазначає, що дійсно виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас, розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
Однак, вказане обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Тому, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними дій, рішення, зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Наведені висновки також узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року справа №580/5962/20.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.