04 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3907/22
Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі № 420/3907/22 за позовом ОСОБА_1 до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
18.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не виключення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників внесених у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження № 55227667;
- зобов'язати Подільський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити відомості про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників внесених у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження № 55227667.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у нього немає заборгованості за виконавчим документом. Після повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_1 перестав бути боржником у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження». З урахуванням наведеного, на думку позивача, до спірних правовідносин мають бути застосовані наслідки ч.7 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами Подільським міжрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що відомості відносно ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників державним виконавцем внесено цілком правомірно. Також, відповідач зазначав, що на момент завершення виконавчого провадження позивач не перестав бути боржником в розумінні ст.15 Закону України «Про виконавче провадження». Також, відповідач наголошував на тому, що виконавчий документ було повернуто стягувачу з правом повторного пред'явлення його до виконання, а відомості про боржника залишилися в Єдиному реєстрі боржників. За таких обставин, у державного виконавця не було законодавчо передбачених підстав для виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі №420/3907/22 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавчо передбачених підстав для виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників немає.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено про ухвалення окружним адміністративним судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, на думку скаржника, є достатнім для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що скасування в судовому порядку постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №65 від 26.09.2017р. не має сенсу, оскільки вказаний виконавчий документ втратив чинність. На думку скаржника, жодних правових підстав для стягнення грошових коштів та арешту майна, у межах виконавчого провадження №55227667, немає. Решта доводів апеляційної скарги дублює зміст позовної заяви (а.с.30-36, а.с.64-71).
Згідно із поданим Подільським міжрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до апеляційного суду відзивом на апеляційну скаргу, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі №420/3907/22 є цілком обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності із нормами матеріального та процесуального права.
28.06.2022р. до П'ятого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, аргументи якої зводяться до того, що наявні в Єдиному реєстрі боржників відомостей щодо нього підлягають вилученню із такого реєстру з огляду на їх безпідставність та протиправність.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 26.09.2017р. Головним управління Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову №65 про накладення на ОСОБА_1 стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
22.11.2017р. Головним управління Держпродспоживслужби в Одеській області на адресу Подільського міжрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області надіслано заяву щодо здійснення примусового виконання постанови №65 від 26.09.2017р.
З матеріалів справи убачається, що 23.11.2017р. державним виконавцем Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семенюк А.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55227667.
У подальшому, державним виконавцем Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семенюк А.Б. винесено постанову від 14.09.2018р. про арешт майна боржника ВП №55227667, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 .
Апеляційним судом з'ясовано, що 27.12.2019р. державним виконавцем Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Семенюк А.Б. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Означений акт індивідуальної дії державним виконавцем прийнято з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
17.12.2020р. начальником Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Яворським Г.В. винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження АСВП №55227667.
Вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень: дії державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Нікітюк А.Б. при виконанні виконавчого провадження в АСВП №55227667 з виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №65 від 26.09.2017р. визнано такими, що проведені з частковим порушенням норм ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»; скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.12.2019р.; наказано винести постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 9504грн., про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 269грн., внести дані до державного реєстру обтяжень щодо накладення арешту на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .
У зв'язку з чим, 17.12.2020р. державним виконавцем було винесено постанови про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про арешт нерухомого майна боржника.
18.12.2020р. на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №55227667.
У подальшому, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2021р. у справі №420/605/21, державним виконавцем 01.03.2021р. винесено постанови:
- щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.12.2020р.;
- щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17.12.2020р.;
- щодо скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.12.2020р.
Також, 12.03.2020р. державним виконавцем винесено постанову щодо вилучення з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження за номером: 39778595 від 18.12.2020р., накладеного Подільським МВДВС ПМУМЮ (м.Одеса) за постановою про арешт майна боржника від 14.09.2018р. серії та номер: 23370/30-43.
15.03.2021р. на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №55227667.
Колегією суддів установлено, що у зв'язку з не виключенням з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , останній 07.02.2022р. звернувся до в.о. начальника Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із запитом щодо вчинення дій, спрямованих на виключення таких відомостей з Єдиного реєстру боржників.
За наслідками розгляду вищеозначеного звернення, Подільським міжрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) адресата було повідомлено (лист від 11.02.2022р. №4304/21.21-32) про неможливість виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно ОСОБА_1 , оскільки виконавче провадження завершено на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
Не виключення Подільським міжрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно ОСОБА_1 , послугувало підставою для звернення позивача за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно із Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5, автоматизована система виконавчого провадження - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Отже, частиною сьомою статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», а також пунктом 6 Розділу Х Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2432/5, визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Реалізація іншого механізму наповнення Єдиного реєстру боржників та/або вилучення з нього інформації може бути впроваджена лише за умови внесення відповідних змін до вищевказаних нормативно-правових актів.
Як установлено колегією суддів та убачається з наявних у матеріалах справи документів, державним виконавцем постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.03.2021р. ВП №55227667 винесено на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, за наслідками системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, апеляційним судом з'ясовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються.
До того ж, колегія суддів акцентує увагу на тому, що аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що у разі відкриття виконавчого провадження відомості стосовно боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників, а статус боржника у особи зберігається до виконання в повному обсязі виконавчого документа.
Так, апеляційним судом установлено, що у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 26.09.2017р. №65, до Єдиного реєстру боржників внесено відомості стосовно ОСОБА_1 .
Водночас, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
У контексті вирішення даного спору слід також відмітити, що жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконано вимоги виконавчого документа - постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 26.09.2017р. №65, матеріали справи не містять.
До того ж, у матеріалах справи також немає жодного доказу на підтвердження скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 26.09.2017р. №65 або втрати нею чинності.
Таким чином, станом на момент повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_1 , у розумінні положень статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», мав статус боржника.
З урахуванням означеного, суд апеляційної інстанції констатує, що у Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було законодавчо передбачених підстав для виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно ОСОБА_1 .
Протиправна бездіяльністю суб'єкта владних повноважень - це його зовнішня форма поведінки, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин з боку Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було протиправної бездіяльності, оскільки в силу законодавчих приписів у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються.
Беручи до уваги наведене, апеляційний суд уважає правильним висновок окружного адміністративного суду, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
При цьому, у контексті спірних правовідносин, є необґрунтованими посилання позивача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2021р. у справі №420/13803/20, від 11.02.2021р. у справі №420/605/21, оскільки означені судові акти не стосуються питання виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
Колегією суддів також відхиляються доводи скаржника стосовно строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, з огляду на те, що у межах даного спору постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 26.09.2017р. №65 було повернуто стягувачу, зокрема, на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У даному випадку державним виконавцем не закінчувалось виконавче провадження з підстав пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому вказана обставина не впливає на зміст спірних правовідносин.
Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і твердження позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому немає підстав для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі № 420/3907/22 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.