П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3939/22
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Коваля М.П.,
судді - Кравця О.О.,
судді - Зуєвої Л.Є.,
розглянувши питання про повернення апеляційної скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛІБІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛІБІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 5954,40 грн. та доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій апеляційної скарги.
Разом з тим, недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року, усунені не були. При цьому, копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом була отримана 21.06.2022 року, тобто строк на усунення недоліків сплинув 01.07.2022 року
28 червня 2022 року до канцелярії П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору або продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. В обґрунтування зазначено клопотання апелянт посилається на введення на території України воєнного стану, практику ЄСПЛ та відсутність відповідних бюджетних асигнувань.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, вичерпний перелік умов, згідно вимог ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», не містить таких підстав для відстрочення сплати судового збору, як відсутність можливості сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування та бюджетних асигнувань. При цьому, жодних доказів повідомлених суду обставин відсутності фінансування до суду не надано.
До того ж, суд вважає недоречними посилання апелянта на практику ЄСПЛ, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов'язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року (справа № 9901/511/19).
Щодо посилань апелянта на введення воєнного стану колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства. При цьому, станом на момент винесення зазначеної ухвали, суб'єкт владних повноважень, який є учасником адміністративної справи, відновив свою роботу та здійснює свої функції, в тому числі при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на виконання делегованих повноважень.
Згідно з позицією, сформованою, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «CASE OF KREUZ v. POLAND», заява № 28249/95, «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
За викладених обставин, враховуючи, що апелянтом не обґрунтовано підстави для відстрочення апелянту сплати судового збору згідно вимог ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір», заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Що стосується заявленого апелянтом клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У ч. 1, 3, 6 ст. 121 КАС України закріплено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду. Про продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, який встановив строк.
Разом з тим, застосування наведених законодавчих приписів повинно здійснюватися судом з урахуванням розумних строків розгляду справи, регламентований КАС України. У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
При цьому, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
При цьому, повідомлені суду обставини, зокрема про відсутність коштів та скорочення видатків взагалі не можуть виступати поважними причинами для продовження встановленого судом строку, оскільки згідно висновків ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» та «Лелас проти Хорватії», у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (заява №11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що подальше продовження апелянту строку на усунення недоліків його скарги призведе до затягування судового розгляду та до правової невизначеності учасників цієї справи, а тому в задоволенні клопотання апелянта слід відмовити.
Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі наведеного, зважаючи на те, що скаржником не виконано вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, при наявності у останнього достатнього часу для виконання вимог ухвали та усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити особі, яка подавала апеляційну скаргу, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
Колегія суддів зазначає, що повернення судом апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду апеляційної інстанції з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано частиною другою статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 243, 248, 250, 298, 325, 328, 329 КАС України, -
У задоволенні клопотань Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору та про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛІБІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови - повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва