01 липня 2022 року м. Кропивницький справа №340/2120/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кіровоградської області (25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 102)
провизнання протиправною та скасування постанови, -
І. Зміст позовних вимог.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кіровоградської області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №311274 від 22.12.2021 року про накладення адміністративно - господарського штрафу.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником транспортного засобу на праві власності, однак, станом на момент проведення габаритно-вагового контролю транспортний засіб перебував у фактичному користуванні ТОВ «ОТК САМАРА», на підставі Договору найму транспортних засобів з екіпажем №02-21 від 04 жовтня 2021 року, а тому позивач не є перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт».
Представник відповідачів скористався своїм правом на надання письмового відзиву до суду, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, наголошено на правомірності дій відповідача та вказано, що штраф застосовано за вчинення порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Також, вказав на пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Вказана ухвала надіслана учасникам справи за правилами визначеними КАС України, та ними отримана, що посвідчується відповідними повідомленнями про вручення судової кореспонденції.
27.05.2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 року витребувавано у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підтвердження оплати за надані товари/послуги відповідно до Договору найму транспортних засобів з екіпажем №02-21 від 04 жовтня 2021 року оригінали виписок банку про рух коштів на рахунку.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.
20.10.2021 року контролюючими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на а/д М-05 Київ-Одеса км 452+811, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.
Того ж дня, для проведення контролю був зупинений транспортний засіб марки ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Так, під час здійснення перевірки водій ОСОБА_2 надав державному інспектору власноруч заповнену товарно-транспортну накладну.
Відповідно до наданої ТТН автомобільним перевізником зазначено ПП ОСОБА_3 . Разом з ТТН водій надав договір позички №1 від 01.10.21 року, відповідно до якою транспортний засіб використовується ФОП ОСОБА_1 для цілей перевезення вантажу.
Водій ОСОБА_2 для здійснення контролю не надав державним інспекторам належним чином оформлену товарно-транспортну накладну або інший документ на вантаж та страховий поліс водія від нещасних випадків.
В зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, державними інспекторами було складено Акт №317290 від 20.10.2021р.
Водій зі змістом акту №317290 від 20.10.2021 був ознайомлений та надав пояснення.
Повідомлення про розгляд справи, яким позивача було запрошено прибути па розгляд 08.12.2021 року та було направлено останньому рекомендованим листом, як передбачено Порядком №1567.
На розгляд справи з'явився представник позивача Дроздовський С.В. За його письмовим клопотанням було відкладено розгляд справи на 22.12.2021 року.
22.12.2021 року за результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311274 від 22.12.2021 року за порушення абзацу З частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду із даним позовом, за захистом порушеного, на її думку права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
При вирішенні даного спору судом враховуються наступні фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.04.2019 року зареєстрований як фізична особа - підприємець.
При цьому, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 транспортний засіб марки ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_4 .
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються: Законами України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про автомобільні дороги» та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, (надалі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до підпунктів 1 пункту 1 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
З оскаржуваної постанови вбачається, що адміністративно-господарська санкція застосована до позивача у зв'язку з відсутністю у водія на час перевезення вантажу та на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону (товарно-транспортної накладної або інший документ на вантаж та страховий поліс водія від нещасних випадків), відповідальність за що передбачена абзацом З частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 вказаного Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
З аналізу наведеного вбачається, що у разі надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких встановленим чинним законодавством, до автомобільних перевізників застосовуються відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що транспортний засіб, який став об'єктом перевірки, а саме: автомобіль марки ДАФ, державний номерний знак НОМЕР_2 , був використаний не позивачем, а перевізником ТОВ «ОТК САМАРА».
Так, судом з матеріалів справи встановлено, що на між ФОП ОСОБА_1 (наймодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТК САМАРА» (наймач) укладено договір найму транспортних засобів з екіпажем №02-21 від 04 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.1.1. Розділу 1 Договору наймодавець, передає, а Наймач приймає в найм транспортний засіб - вантажний автомобіль, Марка: DAF, Тип: спеціалізований вантажний, сідловий тягач - Е, державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску: 2008, колір: білий, свідоцтво про реєстрацію права власності: НОМЕР_3 та напівпричеп, Марка: НОМЕР_4 , модель: SN 24, тип: спеціалізований н/причеп контейнеровоз-С, державний реєстраційний номер: НОМЕР_5 , рік випуску: 1997, колір: червоний, свідоцтво про реєстрацію права власності: НОМЕР_6 .
У свою чергу, розділом 3 Договору визначено розмір та строки оплати за оренду транспортного засобу.
3.1. Розмір плати за оренду ТЗ встановлюється у розмірі 14 000,00 грн. ( чотирнадцять тисяч грн. 00 коп.) за місяць користування Об'єктами найму.
3.2. Сума плати за послуги найму включає у себе розмір винагороди екіпажу. Розмір винагороди члену (членам) екіпажу визначається та виплачується Орендодавцем.
3.3. Сторони домовились, що звітним періодом для нарахування та сплати за користування Об'єктом найму є місяць.
3.4. Плата за послуги найму ТЗ сплачується щомісячно, протягом 10 днів, що настають за останнім календарним днем поточного періоду у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Наймодавця або вносяться до каси Наймодавця у готівковій формі.
3.5. Розмір плати може бути переглянуто на вимогу однієї із Сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках передбачених законодавством України, про що, друга Сторона сповіщається за десять днів. Рішення про зміну орендної плати оформляється відповідним документом.
На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем надано суду: копія договору найму транспортних засобів з екіпажем № 02-21 від 04.10.2021 року; копія свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; копія акту приймання-передачі транспортних засобів за Договором найму з екпажем від 04.10.2021 року №02-21; копія товарно-транспортної накладної №00019-2 від 19.10.2021 року; копія договору на перевезення вантажу від 18.10.2021 року; копія Акту виконаних робіт по перевезенню вантажів від 21.10.2021 року та копії прибуткових касових ордерів №11 від 04.11.2021 року, №12 від 05.11.2021 року.
Враховуючи зазначений факт, суд приходить до висновку, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф не до перевізника, а до позичальника транспортного засобу та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм суд приходить до висновку, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник, а не власник транспортних засобів у випадку, коли власники не використовують транспортний засіб, а у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху України лише володіють майновими правами на транспортний засіб.
Таким чином, із наведених вище норм законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону покладається виключно на автомобільних перевізників.
Водночас, норми Закону України «Про автомобільний транспорт» не ототожнюють поняття "власник транспортного засобу" та "автомобільний перевізник", оскільки власник автомобіля за певних умов може бути автомобільним перевізником, проте, у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не його власник, відповідальність за Законом останній не несе.
Відповідно до наведених норм, та встановлених фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що позивач не є у даних спірних правовідносинах автомобільним перевізником та належним суб'єктом відповідальності за вчинене правопорушення, так як транспортний засіб позивачем був наданий в найм для перевезення ТОВ «ОТК САМАРА», відповідно до договору найму з екпажем від 04.10.2021 року №02-21 та первинними документами складеними на виконання умов договору, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, позивач не є перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а посадові особи відповідача 1 та 2 діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.
Разом з тим, досліджуючи спірні правовідносини з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не дотримано вимог ст. 268 КУпАП, а саме особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідач не взяв до уваги, документальні докази, не надав їм належну оцінку та не встановив дійсного перевізника.
Суд зазначає, що доказами у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність порушення, винність відповідного суб'єкта господарювання у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Таким чином, суд вважає, що за наявності вказаних обставин у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №311274 від 22.12.2021 року.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №222022 від 06.10.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. є протиправною та належить до скасування.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи містяться докази щодо понесення позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
Відтак, з огляду здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 992,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кіровоградської області №311274 від 22.12.2021 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кіровоградської області (25004, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 102).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук