про відмову у відкритті провадження
29 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 405/2029/22
провадження № 2-іс/340/12/22
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП та зареєстроване місце проживання не вказані)
до відповідача - ДУ “Кропивницький слідчий ізолятор” (код ЄДРПОУ 08563783, адреса: Україна, 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Куроп'ятникова, будинок 50-Б)
про скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського міськрайонного суду м. Кіровограда з позовом, у якому оскаржив рішення дисциплінарної комісії ДУ “Кропивницький слідчий ізолятор” від 04 травня 2022 року про застосування до ОСОБА_1 дициплінарного стягнення у вигляді 10 діб карцеру.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 травня 2022 року вказану адміністративну справу передано за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи “Діловодство спеціалізованого суду” вказана справа 23 червня 2022 року передана на розгляд судді Кравчук О.В.
Згідно із частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд виходить з такого.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач наразі є підсудним у кримінальному провадженні та до нього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ “Кропивницький слідчий ізолятор”. При цьому рішенням дисциплінарної комісії відповідача на позивача накладене дисциплінарне стягнення про поміщення до карцеру строком на 10 діб.
Відповідно до положень частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо, зокрема, громадянин України вважає, що його права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.
Конституція України, закріпивши право людини і громадянина на судовий захист своїх прав і свобод, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Згідно пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
У свою чергу, згідно частини другої статті 537 Кримінального процесуального Кодексу України (далі- КПК України) оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи попереднього ув'язнення здійснюється в порядку, встановленому для пункту 13-1 частини першої цієї статті.
Як вказано в частині дев'ятій статті 539 КПК розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини 1 статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, згідно з вимогами пункту 13-2 частини першої статті 537 КПК України у сув'язі з вимогами статті 539 КПК України рішення про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) підлягає вирішенню місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Суд вважає, що питання поміщення підсудного до карцеру статтею 537 КПК України за характером, суттю дисциплінарного стягнення та порядку його накладення, подібне поміщенню особи до приміщення камерного типу (одиночної камери), зазначене в пункті 13-2 частини першої статті 537 КПК України.
Відповідно до положень частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Тобто, КПК встановлено, що в порядку адміністративного судочинства вирішуються справи про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань (п.13-1), проте, оскаржувана постанова про поміщення підсудного у карцер, на переконання суду, під дію даного пункту не підпадає, оскільки вона окремо передбачена п. 13-2, що виключає можливість її оскарження в порядку КАС України.
Згідно з пукнтом 2 частини другої статті 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини 1 статті 537 цього Кодексу;
Беручи до уваги викладене вище, а також те, що рішення дисциплінарної комісії про накладення стягнення у вигляді поміщення підсудного у карцер пов'язане з правовим статусом підсудного, гарантіями захисту його прав, законних інтересів та обов'язків, враховуючи особливий порядок застосування до осіб дисциплінарних стягнень при виконанні вироків суду, положення ст. ст. 132, 134 КВК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, які такий порядок визначають, суд дійшов висновку, що даний спір має вирішуватись виключно в порядку, що визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 5, 7, 19, 170, 171, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суддя
Відмовити у відкритті адміністративного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП та зареєстроване місце проживання не вказані) до відповідача - ДУ “Кропивницький слідчий ізолятор” (код ЄДРПОУ 08563783, адреса: Україна, 25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Куроп'ятникова, будинок 50-Б) про скасування рішення.
Повідомити позивача, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку, що встановлений Кримінальним процесуальним Кодексом України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Копію ухвали надіслати позивачеві разом з позовної заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук