29 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/274/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра", вул. В. Пермська, 8ж, м. Кропивницький,25006
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення:
-№00059470705 від 29.12.2021р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2 000 000 грн.
-№00059490705 від 29.12.2021р. про застосування штрафних санкцій на загальну суму 40 000 грн.
Ухвалою суду від 18.01.2022року справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні (а.с.35-36).
Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві та письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи (а.с.41-45,101-106).
Ухвалою суду від 17.02.2022 року закрито підготовче провадження в справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечив.
Відповідно до усної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання 19.05.2022 року, подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач зареєстровано в якості юридичної особи 08.01.2022 року, є сільськогосподарським товаровиробником, основний вид діяльності - допоміжна діяльність у рослинництві.
Посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку ТОВ "Агрогрупа Деметра". За результатом перевірки складено акт фактичної перевірки №10598/16/31/РРО/39046346 від 07.12.2021(а.с.22-29).
Перевіркою встановлено порушення абз. 1,4,6 пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України в частині відсутності реєстрації акцизного складу в Системі електронного адміністрування реалізації пального, відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірів - лічильників.
Висновки акту фактичної перевірки стали підставою для винесення:
податкового повідомлення-рішення №00059490705 від 29.12.2021, яким до товариства за порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України застосовано штрафні санкції в розмірі 40000 грн.
податкового повідомлення-рішення №00059470705 від 29.12.2021, яким до товариства за порушення пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України застосовано штрафні санкції в розмірі 2000000грн.
Позивач вважає вищезазначені рішення протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Приписами пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Приписи пп. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп.80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями Податкового кодексу України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва); а роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Відповідно до частини 8 статті 15 того ж Закону, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (частина 10 статті 15 Закону №481/95-ВР).
Згідно пункту 7 частини 1статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
За визначенням, наведеним у підпункті14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.
Згідно з пп.14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
Відповідно до пп.14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Підпунктом14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Тобто акцизний склад - це приміщення або територія, де відбувається провадження діяльності, зокрема, з вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
При цьому, не є акцизним складом приміщення або територія, де показник загальної місткості ємностей не перевищує 200 кубічних метрів, а обсяг отриманого власником або користувачем такого приміщення або території (суб'єктом господарювання) протягом календарного року пального не перевищує 1000 кубічних метрів, за умови, що пальне використовується особою виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки без реалізації пального або зберігання пального на користь третіх осіб.
В силу пункту «б» абз.6 пп.230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Відповідно до пункту 128-1.2 статті 128-1 Податкового кодексу України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Судом встановлено, що позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 02.09.2021 №16200414202100095 з терміном дії з 22.03.2021 року по 22.03.2026 року.
Разом з тим, під час перевірки встановлено, що протягом 2020 року товариство отримало 1574776,58 л пального, за період з 01.01.2021 по 06.12.2021 - 1306558,44 л. Вказане підтверджується даними Системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Згідно з наявною інформацією постачальниками пального на ТОВ "Агрогрупа Деметра" є ТОВ «УНК», ТОВ «Нафтобізнес Контракт» та ТОВ «Сайтлімс».
Перевіркою встановлено, що за місцем зберігання та (або) відпуску пального за адресою - Полтавська область, Миргородський район, с. Остапівка, вул. Шевченка,43, з 01.01.2021 по 17.11.2021 ТОВ "Агрогрупа Деметра" отриманого пального 334555,80 л (а.с.26).
Обставина, щодо придбання вказаної кількості пального позивачем не заперечується.
В той же час, положення пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України не передбачають розмежування по надходженню пального на кожне окреме приміщення або територію, а визначають виключно загальний обсяг отриманого пального суб'єктом господарювання протягом календарного року.
Таким чином, враховуючи, що загальний обсяг отриманого позивачем пального за 2021 (в межах календарного року) становить 334555,80 л, що перевищує 1000 кубічних метрів, останній є розпорядником акцизного складу, який мав його зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Оскільки позивач не провів реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, до нього підлягають застосуванню положення пункту 128-1.2 статті 128-2 ПК України в частині накладення штрафу в розмірі 2000000 гривень.
При цьому, суд бере до уваги доводи представника позивача, що фактична перевірка щодо позивача була призначена з посиланням на пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, згідно з яким фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, визначальним для призначення фактичної перевірки платника податків з наведених вище підстав є наявність у контролюючого органу або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення таким платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеними в постанові від 21 січня 2021 року у справі №460/1239/19 (провадження № К/9901/31029/19), не зазначення конкретної підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Таким чином, суд зауважує, що з метою надання оцінки правомірності чи неправомірності наказу про призначення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, дослідженню підлягають обставини, які фактично стали підставою для призначення такої перевірки, а саме наявність у контролюючого органу чи отримання останнім у встановленому законом порядку інформації про порушення платником законодавства.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області отримано лист ДПС України № 23046/7/99-00-07-05-03-07 від 11.10.2021р., в якому зазначено, що ДПС проведено аналіз інформації, яка міститься в ІТС «Податковий блок», Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, Єдиному реєстрі акцизних накладних, Єдиному державному реєстрі суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та виявлено 214 суб'єктів господарювання, які отримували від постачальників у 2020 та 2021 роках пальне з доставкою, через пересувні акцизні склади продавця на 401 місце зберігання пального, у обсязі, що перевищує 1000 кубічних метрів, а для суб'єктів господарювання - платників єдиного податку четвертої групи - 10000 кубічних метрів, при цьому отримували ліцензії на право зберігання пального в органах ДПС, але такі приміщення або території (акцизні склади) не зареєстрували в Системі електронного адміністрування реалізації пального.
Відтак, вказаним листом ГУ ДПС у Кіровоградській області зобов'язано провести фактичні перевірки платників податків, за адресами місць зберігання пального, зазначених у додатку до листа Державної податкової служби України № 23046/7/99-00-07-05-03-07, в тому числі ТОВ "Агрогрупа Деметра".
Вищезазначений лист та повідомлена у ньому інформація стали фактичною підставою для призначення перевірки щодо позивача.
Пунктом 80.2. Податкового кодексу України передбачено що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Отже, під час розгляду справи шляхом надання належних і допустимих доказів контролюючий орган довів наявність підстав для проведення перевірки ТОВ "Агрогрупа Деметра" відповідно до вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Водночас, на думку суду, відсутність в оскаржуваному наказі посилання на отриману інформацію про можливі порушення платником податків чинного податкового законодавства хоча і є недоліком рішення контролюючого органу, однак такий недолік сам по собі не може бути самостійною підставою для висновку про незаконність перевірки та скасування з цих мотивів наслідків її проведення.
Суд також відхиляє посилання позивача на неналежне визначення в акті перевірки підстав для її проведення в частині зазначення, що перевірка проведена на підставі ПК України без конкретизації відповідних статей, оскільки підстави проведення перевірки зазначаються саме в наказі на її проведення, а окремі недоліки акту, складеного за результатами правомірно проведеної фактичної перевірки, жодним чином не спростовує висновків такої перевірки та не може мати наслідком уникнення платником податків встановленої законодавством відповідальності за виявлені порушення.
Щодо посилання у представника позивача на те, що наказ на проведення перевірки не був вручений належній особі, то суд зазначає наступне.
Так, за правилами п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
З вказаних норм слідує, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що перевірка була проведена з відома агронома ОСОБА_1 , який є посадовою особою платника податків, що підтверджується його підписом у направленні на перевірку від 26.11.2021.
Також з копії наказу від 26.11.2021 №2951-п "Про проведення фактичної перевірки" вбачається його отримання вище вказаним представником позивача.
Правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки представник позивача не скористався.
У той же час, посадова особа товариства підписав акт фактичної перевірки від 07.12.2021 року №10598/16/31/рро/39046346, жодних зауважень не мав (а.с.49).
За встановлених обставин та досліджених матеріалів справи суд не вбачає в діях відповідача обґрунтованої протиправності прийнятого податковим органом наказу про проведення фактичної перевірки, а також порушення прав позивача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку що податкові повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме здійснення господарської діяльності із отримання та використання пального без реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ), прийнято правомірно, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України. суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко