01 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/15972/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкової вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області), в якому просила скасувати податкову вимогу від 07 вересня 2021 року №0023613-1303-0321 на суму 55 203,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24 вересня 2021 року позивач отримала податкову вимогу від 07 вересня 2021 року №0023613-1303-0321 на суму 55 203,84 грн, в якій не зазначено за який період стягується податок та в який бюджет слід його сплатити.
Вважає, що названа податкова вимога надіслана передчасно.
Так, згідно статті 59.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова вимога надсилається коли у плат ника податків виник податковий борг.
Із статті 14.1.152 ПК України вбачається, що податковий борг має бути підтверджений відповідними документами.
Відповідно до статті 14.1.156 ПК України таким документом є податкове повідомлення-рішення, де контролюючий орган повідомляє про обов'язок плат ника податків сплатити суму грошового зобов'язання.
На підставі статті 59.3 ПК України податкова вимога надсилається не ра ніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно із статтею 266.7.2. ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1. пункту 266.7.(порядок обчислення суми податку) цієї статті та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом до 1 липня, що настає за базовим податковим періо дом.
ОСОБА_1 стверджує, що податкове повідомлення-рішення контролюючим органом вручено не було.
Виходячи з наведеного, податкова вимога може бути надіслана контролюючим органом лише після вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення. А тому спірна податкова вимога під лягає скасуванню.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти адміністративного позову з тих підстав, що відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких була сформована оскаржувана податкова вимога, були вручені платнику податків особисто.
Відповідно до пункту 59.1. у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову.
Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи проводити за участі представника.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов з достатніми доказами, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням
Дослідивши письмові докази по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення форми Ф №0204378-2405-0321 від 12 квітня 2021 року на суму 4 019,86 грн та форми Ф №0204379-2405-0321 від 12 квітня 2021 року на суму 51 167,21 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченими фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу рекомендованим повідомленням про вручення, однак такі не оскаржувались позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку і залишаються ним не сплаченим в повному обсязі, відтак, є узгодженим.
24 вересня 2021 року позивачу вручено податкову вимогу Головного управління ДПС у Волинській області від 07 вересня 2021 року №0023613-1303-0321 із загальною сумою боргу станом на 06 вересня 2021 року 55 203,84 грн.
Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернувся до суду із вказаним позовом про її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно статті 57 пункту 57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення форми Ф №0204378-2405-0321 від 12 квітня 2021 року на суму 4 019,86 грн та форми Ф №0204379-2405-0321 від 12 квітня 2021 року на суму 51 167,21 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченими фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення надіслано позивачу рекомендованим повідомленням про вручення, які вручено 28 квітня 2021 року, однак такі не оскаржувались позивачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку і залишаються ним не сплаченим в повному обсязі, відтак, є узгодженим.
Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу було надіслано відповідачу податкову вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 07 вересня 2021 року форми «Ф» №0023613-1303-0321 із загальною сумою боргу станом на 06 вересня 2021 року 55 203,84, яка отримана позивачем 24 вересня 2021 року, що підтверджується копіює поштового повідомлення про вручення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області правомірно сформовано податкову вимогу від 27 травня 2019 року форми «Ф» № 152620-52, оскільки позивачем не оскаржувались податкові повідомлення рішення на підставі яких сформовано оскаржувану податкову вимогу, а відтак сума є узгодженою.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкової вимоги, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер