м. Вінниця
04 липня 2022 р. Справа № 120/570/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Вінницької області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Вінницької області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті постанови від 29.11.2021 №305390 не враховано, що транспортним засобом здійснено перевезення зерна кукурудзи, тобто сипучого вантажу, який є рухомим під час переміщення транспортного засобу. Також сторона позивача зауважує, що на момент проведення габаритно-вагового контролю була відсутня методика зважування сипучих вантажів, що унеможливлює встановлення факту порушення вагових параметрів при перевезенні сипучого вантажу. Окрім того, всупереч пунктам 23, 24 Порядку №879 від 27.06.2007, які надають водієві можливість привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, посадовими особами Укратнасбезпеки не надано можливості водієві розподілити вантаж рівномірно по осям. При цьому, ФОП ОСОБА_1 наголошує, що перевищення габаритного-вагових параметрів зафіксовано лише на одній осі, а загальна маса транспортного засобу - 40,250 т., враховую похибку 2%, є нормативно допустимою.
З огляду на зазначене, сторона позивача вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 21.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, даною ухвалою вирішено витребувати у Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Вінницької області всі належним чином засвідченні копії документів, які стали підставою для прийняття постанови № 293874 від 21.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
01.03.2022 представником відповідачів подано до суду відзив, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову. Свою позицію мотивує тим, що посадовими особами Подільського Управління Укртрансбезпеки було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Так, під час зважування транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 , та причепу KASSBOHRER реєстраційний номер НОМЕР_3 встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь - 12,300 т при нормативно допустимому - 11 т. За результатами проведеної перевірки посадовими особами складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №305687 від 29.11.2021, акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №0056540 від 29.11.2021 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0052040 від 29.11.2021.
Окрім того, представник відповідача вказує, що 21.12.2021 проводився розгляд справи стосовно акту № 305687 від 29.11.2021 та зафіксованих матеріалів габаритно-вагового контролю. Однак, на даний розгляд ОСОБА_1 не прибув жодних пояснень щодо спростування зафіксованого порушення не надав. Відтак, в результаті розгляду справи за рішенням заступника начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки прийняте рішення про винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №293874 від 21.12.2021, за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування своїх заперечень відповідач також наголошує, що жодним законодавчим чи нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Відповідач переконаний, що водій, який здійснює перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватися встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
З огляду на викладене, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 29.11.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 286 км + 274 м посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN 19,403, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом KASSBOHRER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 та використовується перевізником ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 29.11.2021 №305687 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого під час перевірки виявлено перевезення вантажу згідно з ТТН №1033-5278 від 29.11.2021 з перевищенням встановлених вагових параметрів на 11,82 % без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженим органом, чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2021. № 1306, відповідальність за що передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Окрім того, за результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 29.11.2021 №0056540, в якому зафіксовано, що повна маса транспортного засобу становить - 40,250 т. при нормативно допустимій 40 т. та осьові навантаження: 6,80 т. при нормативно допустимому 11 т.; 12,30 т. при нормативно допустимому 11 т.; 21,15 т. при нормативно допустимому 22 т.
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0052040 від 29.11.2021 встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь - 6,800 т; 2 вісь - 12,300 т; 3 вісь - 6,450 т; 4 вісь - 5,250 т; 5 вісь - 9,450 т; повна маса транспортного засобу - 40,250 т.
21.12.2021 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт заступник начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Іван Прохоренко виніс постанову №293874 про застосування адміністративного-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
За змістом п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 11 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з абзазом 15 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).
Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).
Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи - Укртрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються відповідні адміністративно-господарські штрафи.
Як видно із матеріалів справи, позивач здійснював перевезення вантажу великоваговим транспортним засобом, загальна маса якого становила 40,250 т з перевищення навантаження на одиночну вісь - 12,300 т при нормі 11 т. Наведене y відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становить 11,82%, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та талоном зважування від 29.11.2021.
Водночас, позивач вказує про відсутність методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології для зважування вантажів та вважає, що наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про застування до нього адміністративно-господарського штрафу.
З приводу таких доводів позивача, суд зазначає, що в розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 і від 27.06. 2007 №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.
З огляду на виключення пункту 19 Порядку №879 наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок.
Відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв'язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.
Щодо посилань позивача на той факт, що здійснювалося перевезення сипучого вантажу (зерно кукурудзи), то суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила № 363) завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України не визначено особливостей при встановлені вагових обмежень для навантаження на вісь транспортного засобу, в залежності від виду вантажу (сипучий, неподільний тощо).
Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Пунктом 8.20 Глави 8 № 363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.
Так, згідно з вимогами чинним законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Відтак, переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу.
Крім того, суд зазначає, що оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, то така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.
При цьому, суд зазначає, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).
Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.
При цьому, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи ФОП ОСОБА_1 з приводу того, що підлягає врахування той факт, що перевищення габаритно-вагових параметрів встановлено лише на одній осі, у той час як навантаження на дві інших є в нормативно допустимих межах. Суд відхиляє такі доводи, адже встановлення перевищення габаритно-вагових параметрів хоча б на одній з осей є достатньою підставою для притягнення перевізника до відповідальності.
З приводу твердження позивача про те, що посадовими особами Укртарнсбезпеки в порушення вимог п. 23-24 Порядку №879 не надано можливості привести у відповідність габаритно-вагові параметри шляхом розподілу вантажу рівномірно по осям, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п. 24 Порядку №879).
З аналізу вищезазначених приписів Порядку випливає, що приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами є правом власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи. При цьому, здійснення часткового розвантаження вантажу, його перевантаження на інший транспортний засіб спрямовано на недопущення перевізником подальшого порушення габаритно-вагових норм до моменту доставки такого вантажу до місця призначення.
Водночас, суд звертає увагу, що навіть за умови усунення водієм (перевізником) навантаження на вісь, шляхом розподілу вантажу після проведеного зважування та, відповідно, відображення у талоні зважування навантаження у межах нормативно допустимого, не спростовує факту того, що під час первинно проведеного габаритно-вагового контролю працівниками Укртрансбезпеки виявлено порушення позивачем статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
На підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документів про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 21.12.2021 за №293874 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 7-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки Вінницької області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036).
Рішення в повному обсязі сформовано: 04.07.2022.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна