м. Вінниця
04 липня 2022 р. Справа № 120/3598/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач ), яким просив:
- визнати протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсі, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159;
- зобов'язати здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсі, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він перебуває на пенсійному обліку в ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
В подальшому, позивачу здійснено перерахунок та виплату пенсії, донараховано з січня 2016 р. по березень 2018 р. кошти в сумі 17759, 79 грн.
Однак, управлінням не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. У зв'язку із чим, позивач звернувся із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату доходів, за наслідком розгляду якої отримав відмову.
На думку позивача, така відмова є неправомірною, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 02.05.2022 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.05.2022 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що відсутні підстави для виплати компенсації, оскільки пенсія в новому розмірі ще не виплачена.
27.06.2022 р. надійшов відзив із доповненнями, в якому вказано, що в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. позивачу нараховано 20 741,30 грн., яка виплачена в червні 2021 року.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-Х1І “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
Так, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2018 року здійснено перерахування пенсії з 01.01.2016 р. по 01.03.2018 р. Однак, не виплачено різницю між фактично перерахованою та отриманою пенсією за даний період, що склала 20 741,30 грн.
13.04.2022 р. ОСОБА_2 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою, в якій просив розрахувати, нарахувати та виплатити з 01.01.2016 р. компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії.
Листом від 15.04.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про те, що підстави для проведення виплати компенсації за втрату частини доходів відсутні.
Не погоджуючись з такою позицією органу пенсійного фонду та вважаючи, що має право на компенсацію, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Стаття 3 цього Закону визначає, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (ст. 7 Закону № 2050-ІІІ).
Аналогічні норми нарахування та виплати компенсації визначенні Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації згаданого Закону та затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 21.01.2001 р. № 159 (далі Порядок).
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Із вищенаведеного видно, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд також вказує й на те, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 569/7903/16-ц.
Як встановлено, судом на виконання постанови №103 позивачеві здійснено нарахування пенсії в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., різниця якої між нарахованою та виплаченою склала 20 741,30 грн. Дана заборгованість виплачена ОСОБА_1 01.06.2021 року, про що зазначає сам відповідач та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, беручи до уваги, що пенсія перерахована та виплачена на підставі постанови КМУ №103, однак із порушенням строків виплати встановлених законом, та керуючись процитованими вище НПА, суд доходить висновку, що позивач має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.
Відтак, бездіяльність щодо невиплати є протиправною, як наслідок, слід зобов'язати перерахувати та виплатити компенсацію.
При вирішені цього спору суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 992,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню повністю.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Зобов'язати Головне правління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір 992, 40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні гривень 40 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст рішення сформовано: 04.07.2022 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна