29 червня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши матеріали кримінального провадження №12021153110000270 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 січня 2022 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Первомайська Миколаївської області, з повною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України;
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить вирок суду в частині призначення покарання, змінити. Призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. Відмовити частково в задоволенні цивільного позову, а саме стягнути на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4455,33грн, понесених витрат, пов'язаних з діагностикою, придбанням лікарських засобів, медичних препаратів та необхідних супутніх товарів при лікуванні, в інший частині заявлених позовних вимог відмовити.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України і призначено йому покарання у виді 180 (ста восьмидесяти) годин громадських робіт.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_8 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 8655,33 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 15000,00 грн., а всього стягнуто 23655 (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 33 коп. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник виклавши свою версію подій, зауважує, що ОСОБА_6 з потерпілим неприязних відносин не мав, конфлікт був спровокований саме потерпілим ОСОБА_8 . Вважає, що судом не вірно було встановлено характер дій ОСОБА_6 вчиненого ним кримінального проступку, оскільки з показів наданих обвинуваченим, свідками та відеозаписом переглянутим в судовому засіданні, все свідчить про відсутність умисних дій ОСОБА_6 направлених на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , кримінальний проступок вчинений ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин
Не погоджується апелянт із долученим доказом, на підтвердження стягнення матеріальної шкоди, а саме довідкою сервісного центру про відшкодування вартості ремонту мобільного телефону марки «IPhon7» в розмірі 1700грн., вказує, що зазначений доказ наданий в порушенням строку визначеного законом, на подачу доказів. Щодо визначення розміру суми, яку необхідно стягнути з обвинуваченого у рахунок заподіяної потерпілому моральної шкоди, суд констатував, що вона є безумовною, натомість сторона захисту звертає увагу, що суд не оцінив майновий стан обвинуваченого те що він має мінливий заробіток, має на утриманні неповнолітню доньку. Крім того, сторона захисту зауважує, що обвинувачений періодично працює за межами Миколаївської області, а тому це ускладнює виконання призначеного судом покарання.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 02.05.2021 близько 00.53 год, ОСОБА_6 , приїхав на автомобілі служби таксі до магазину "Продукти-251" ТОВ "АТБ-Маркет", що знаходиться за адресою в с. Мигія Первомайського району Миколаївської області по вул. Первомайській, 141, де серед інших громадян біля входу побачив ОСОБА_8 , з яким перебував у тривалих неприязних відносинах, та маючи прямий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 . Вийшовши із автомобіля ОСОБА_6 підійшов до потерпілого ОСОБА_8 умисно наніс кулаком правої руки удар в область обличчя ОСОБА_8 , після чого між ними виникла штовханина, в ході якої обидва опинилися на землі. В подальшому ОСОБА_6 продовжив наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , а саме коли останній знаходився в положенні лежачи на землі, ОСОБА_6 тримаючи ОСОБА_8 за одяг у верхній частині, різко піднімав та опускав його на землю, а також наносив чисельні удари кулаками обох рук в область голови, кінцівок та тулуба ОСОБА_8 , внаслідок чого потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_6 , коли потерпілий підвівся на ноги та знаходився біля ОСОБА_6 з боку від входу до магазину, останній наніс кулаком правої руки два удари в область лівого вуха потерпілого.
Вказаними кримінально-протиправними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді численних саден обличчя, тулуба, кінцівок, струс головного мозку, синці шиї, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Висновок суду, щодо доведеності винуватостів ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винуватість у вчинені вказаного злочину.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 125 КК України є правильною і апелянтом не оспорюється. А тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 з потерпілим неприязних відносин не мав, спростовуються показами самого обвинуваченого, яким в суді першої інстанції пояснив, що дійсно між ним та потерпілим склалися неприязні стосунки, оскільки останній, проживаючи з його колишньою знайомою дівчиною, отримавши вільний доступ до його персональних даних, взяв кредит на її ім'я та обіцяв погасити заборгованість, однак його так і не погасив.
За такого, судом вірно було встановлено характер дій ОСОБА_6 вчиненого ним кримінального проступку,
Щодо призначеного покарання, апеляційний суд зазначає, що згідно роз'яснень, викладених у п.п.1,2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону в повному обсязі, належним чином мотивував своє рішення щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 вид та розмір покарання, у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України, врахував обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним проступку, який відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання скарг на нього від мешканців будинку не надходило, непрацюючий, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи, яка пом'якшує відповідальність обвинуваченого, а саме щире каяття, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у виді 180 годин громадських робіт.
На думку апеляційного суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Що стосується цивільного позову, слід зазначити наступне, ч. 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.
Положеннями ч. 1 ст. 22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено поняття та види збитків. Зокрема, законодавцем вказано, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, встановити учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, з'ясувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також зазначити порядок їх відшкодування.
Суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону при вирішенні цивільного позову потерпілого що до стягнення на його користь, спричиненої йому матеріальної шкоди.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 4455,33 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат, пов'язаних з діагностикою, придбанням лікарських засобів, медичних препаратів та необхідних супутніх товарів при лікуванні, в сумі 16055,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження особистого майна та 30000,00 грн. моральної шкоди.
Представник потерпілого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 після долучення в якості доказів звернення (замовлення) потерпілого ОСОБА_8 до сервісного центру REBUS (м. Львів) від 22.07.2021р. на виконання ремонтних робіт смартфона Iphone 7 та касовий чек від 22.07.2021р. на суму 1700,00 грн. щодо вартості ремонту смартфона Iphone 7, пошкодженого під час бійки 02.05.2021р., уточнив позовні вимоги цивільного позову потерпілого в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження особистого майна потерпілого, з 16 055,00 грн. на 4 200,00 грн. В іншій частині цивільний позов залишено без змін.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 8655,33 грн. Разом з тим, задовольняючи цивільний позов, суд першої інстанції не обґрунтував свого рішення про стягнення із обвинуваченого коштів у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, не навів у вироку жодного доказу і точного розрахунку сум, присуджених на користь потерпілого.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди в сумі 8655,33, скасуванню, з призначенням в цій частині нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 409, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу скаргою захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 січня 2022 року стосовно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди в сумі 8655, 33 грн. скасувати.
В цій частині призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді