Справа № 127/1482/22
Провадження № 22-ц/801/811/2022
Категорія: 106
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач:Панасюк О. С.
30 червня 2022 рокуСправа № 127/1482/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Сала Т. Б., Якименко М. М.,
з участю секретаря судового засідання Кобенди Ю. О.,
розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без її згоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Жмудя О. О., присяжних: Ходик А. А., Швець Л. П. від 20 січня 2022 року, -
встановив:
У січні 2022 року Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» (далі - КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР ») звернулося до суду з заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без її згоди.
На обґрунтування заяви посилалось на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , 18 січня 2022 року була доставлена екстреною медичною допомогою у супроводі батька в приймальне відділення КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР».
Її оглянула завідувачка приймального відділення КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» ОСОБА_2 , яка зробила висновок про необхідність госпіталізації в психіатричний стаціонар для лікування у зв'язку із наявністю тяжкого психічного розладу, який обумовлює небезпеку ОСОБА_1 для себе і оточуючих, суттєву шкоду її здоров'ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо їй не буде надана психіатрична допомога.
Оскільки ОСОБА_1 не може надати усвідомленої згоди на госпіталізацію в зв'язку з її психічним станом, вона була госпіталізована в примусовому порядку на підставі статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2022 року заяву КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 без її згоди задоволено.
Задовольняючи заяву КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» суд першої інстанції врахувавши дані медичної документації: акт огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації у примусовому порядку, огляд завідувачкою приймального відділення, направлення на госпіталізацію, відповідно до яких ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді маячного розладу, а також являє небезпеку як для себе, так і для оточуючих, прийшов до висновку, що вона потребує госпіталізації в примусовому порядку без її згоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у поданій заяві про примусову госпіталізацію заявником не наведено обставин, якими би обґрунтовувалися підстави для надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку.
КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , 18 січня 2022 року була доставлена екстреною медичною допомогою у супроводі батька в приймальне відділення КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР».
Згідно з висновком огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку № 01.2-24/110 від 19 січня 2022 року, після огляду ОСОБА_1 комісією було встановлено, що вона виявляє ознаки психічного розладу у вигляді маячного розладу. ОСОБА_1 неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, а також являє небезпеку для себе та оточуючих: не забезпечує основні життєві потреби в харчуванні, підтриманні здоров'я, не спить вночі, мало їсть, ходить боса по вулиці в зимовий період, внаслідок чого має хронічне захворювання ніг від частих переохолоджень з трофічними змінами, тенденцією до прогресування, які не лікує, що є небезпечним для її життя. Повністю обмежила соціальні зв'язки та контакти, не контролює свою поведінку, порушує громадський порядок, викидає сміття та речі через балкон, голосно кричить, викликає обурення сусідів, що чинить негативний моральний вплив та виводить їх з зони комфорту, що спричиняло неодноразові виклики поліції та залучення психіатричної бригади, щодня випиває 200-300 г горілки.
Статтею 3 Конституції України установлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», Закону України «Про психіатричну допомогу» (далі - Закон) та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Згідно з статтею 3 Закону кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Зазначене положення закону узгоджується з пунктом 5 Принципу 4 - «Визначення психічної хвороби» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 17 грудня 1991 року № 46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов'язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
Статтею 4 Закону установлено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону).
Відповідно до частини першої, другої статті 16 Закону особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення у справі «Заїченко проти України (№ 2) від 26 лютого 2015 року (заява № 45797/09)).
Частиною першою статті 339 ЦПК України установлено, що за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви КНП «ВОКПЛ ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» про госпіталізацію ОСОБА_1 в примусовому порядку без її згоди, суд першої інстанції, врахував вказані норми матеріального права, надав належну оцінку поданим доказам, зокрема висновку огляду комісії лікарів-психіатрів особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку № 01.2-24/110 від 19 січня 2022 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді маячного розладу, а також виявляє небезпеку як для себе так і для оточуючих, її лікування можливе тільки в умовах стаціонару в закладі з надання психіатричної допомоги, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Таким чином, доводи апеляційної інстанції не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
(Повний текст судового рішення виготовлено 04 липня 2022 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: Т. Б. Сало
М. М. Якименко