Справа № 462/1413/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/502/22 Доповідач: ОСОБА_2
30 червня 2022 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої - судді - ОСОБА_2 ,
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 захисника обвинуваченого ОСОБА_11 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2022 року,-
за участю:
прокурора - ОСОБА_12 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ,
встановила:
даною ухвалою, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, до 14 серпня 2022 року включно.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, до 14 серпня 2022 року включно.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, до 14 серпня 2022 року включно.
Контроль за виконанням ухвали про продовження строку запобіжного заходу покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що оскільки з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, та те що двомісячний строк тримання під вартою обвинуваченим закінчується, в цілях запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, суд вважає доцільним продовжити строк тримання обвинуваченим під вартою на 60 днів. При цьому в ухвалі зазначено, що суд враховує, що обвинувачені можуть ухилитись від суду, впливати на потерпілих, свідків, отже ризики, які виправдовують тримання їх під вартою не зменшилися, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, не вбачається підстав для обрання обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, оскільки їх належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Можливість не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є правом, а не обов'язком суду. Крім цього, судом вказано на те, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченим не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 захисник обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з носінням електронного засобу контролю. Визначити розмір застави не більше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що у розпорядженні суду є лише обвинувальний акт, а прокурором до клопотання про продовження запобіжного заходу не долучено жодних матеріалів які б обґрунтовували клопотання, незрозумілим є, на підставі яких доказів на обґрунтування наявності ризиків, суд ухвалив своє рішення. В ухвалі, суд не навів обґрунтування свого рішення щодо продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не навів обставин, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам з посиланням на докази, які обґрунтовують ці обставини ( ст. 196 КПК України). Також, судом у рішенні від 16.06.2022 року не наведено мотивів, чому суд відхиляє доводи захисту щодо застосування менш суворого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю..
Вказує, що суд не визначив розмір застави мотивуючи таке рішення тим, що це «право, а не обов'язок суду», чим в черговий раз допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які встановлені ухвалою Львівського апеляційного суду від 10.06.2022 року.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_8 захисник обвинуваченого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу змінити, визначити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою АДРЕСА_2 , із застосуванням електронного браслету стеження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суддя Залізничнуго районного суду м.Львова , не врахувала усіх обставин та прийняла ухвалу якою порушила права ОСОБА_9 , а саме існували усі підстави для визначення ОСОБА_9 , домашнього арешту , але суд прийняв іншу ухвалу.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_10 захисник обвинуваченого ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби. У випадку якщо Львівський апеляційний суд не вбачатиме підстав для задоволення апеляції сторони захисту, просить альтернативно визначити ОСОБА_13 мінімальний розмір застави, згідно ч.5 ст.182 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що зазначене судове рішення є незаконним, необгрунтованим, належно невмотивованим, винесеним всупереч вимогам ст.ст.176, 177, 179, 183, 184, 193, 194, 196,197,199, 370 КПК України.
Наголошує, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 КК України і ця стаття КК України не підпадає під випадки, передбачені ч.4 ст.183 КПК України, відповідно Суд, керуючись ч.3 ст.183 КПК України, зобов'язаний був визначити розмір застави, проте цього не зробив, що призвело до істотного порушення прав обвинуваченого та вимог ч.ч.3, 4 ст.183 КПК України.
У оскаржуваному рішенні проігноровано та належно не надано правової оцінки доводам сторони захисту щодо недоведеності стороною обвинувачення продовження існування ризиків або появу нових ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також недоведеності прокурором недостатності застосування щодо ОСОБА_15 більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, Судом при вирішенні питання щодо наявності достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшились, проігноровано та не надано юридичної (правової) оцінки що стороною обвинувачення перед судом не представлено доказів наявності обставин, які свідчать про те, заявлені при обранні ОСОБА_13 запобіжного заходу - тримання під вартою, ризики не зменшились, оскільки ми вважаємо, що жодних таких ризиків на момент арешту ОСОБА_15 не існувало і аргументовано намагались довести це. Більше того, згідно судової практики Верховного суду України, у випадку існування ризиків - такі втрачають свою актуальність зі спливом певного часу.
Вказує, що ОСОБА_14 не вчинив жодного з ризиків, які вказано у клопотанні про продовження строку тримання під вартою.
Просить звернути увагу, що ОСОБА_11 не є достатньо матеріально забезпеченою особою. У приватній власності не має майна, проживає у єдиній квартирі, власником якої є його дружина, та у якій проживає його сім'я з двома дітьми. Крім того, сам орган розслідування зазначає у клопотанні що ОСОБА_16 не має постійного джерела доходу. ОСОБА_14 не отримував значних чи великих доходів, працюючи на приватному автосервісі. Доказів протилежного стороною обвинувачення не представлено. Більше того, на даний час сім'ї ОСОБА_16 за місцем проживання надходять грошові вимоги про необхідність сплати існуючих боргів. Відтак, при визначенні розміру застави необхідно дотримуватись вимог ст.ст.182, 183 КПК України та не встановлювати завідомо непомірний розмір застави, який за ОСОБА_15 ніхто сплатити не зможе. Тим самим буде порушено принцип адекватності меж застави.
Вважає, що мінімальний розмір застави в рамках, визначених ст.182 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обовязків.
Стверджує, що ОСОБА_14 готовий стати на захист держави України. Це для держави буде більш корисним.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_11 та виступ його захисника - адвоката ОСОБА_10 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та виступ його захисника - адвоката ОСОБА_6 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та виступ його захисника - адвоката ОСОБА_8 про задоволення апеляційних скарг, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, проте, зазначив, що суду слід було визначити розмір застави, вивчивши матеріали контрольного провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під варту відносно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, по 24 червня 2022 року включно.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 травня 2022 року скасовано ухвалу підготовчого судового засідання Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2022 року, в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 24 червня 2022 року включно. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_17 - задоволено. Продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, по 24 червня 2022 року включно. Визначено обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , кожному окремо, розмір застави, в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681 000 гривень.
В судовому засіданні в суді першої інстанції 16.06.2022 прокурор заявив клопотання про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим з застосуванням застави у розмірі 681000грн., оскільки спливає двомісячний строк тримання обвинувачених під вартою, підстав для звільнення їх з під варти не має, так як ризики, які послужили обранню запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під час апеляційного розгляду ухвали районного суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані не в повній мірі.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, судом обґрунтовано встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені можуть ухилитись від суду, впливати на потерпілого, свідків.
При цьому, суд вірно зазначив, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, та те що двомісячний строк тримання під вартою обвинуваченим закінчується, а отже, в цілях запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, суд прийшов до переконання продовжити строк тримання обвинувачених під вартою на 60 днів.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає, що встановлені ризики, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, не зменшились.
Твердження апелянтів щодо застосування до обвинувачених домашнього арешту колегія суддів відхиляє та вважає такі необґрунтованим, встановлені ризики виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і нівелюють твердження апелянтів.
Водночас, продовжуючи обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з матеріалами провадження, розглядаючи клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури суд першої інстанції вийшов за межі клопотання, адже як вбачається з оскаржуваної ухвали, прокурор просив продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681000 гривень.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , майнового і сімейного стану обвинувачених, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України колегія суддів вважає за необхідне визначити обвинуваченим, кожному окремо, заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681000 гривень і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Внесення визначеного судом апеляційної інстанції розміру застави буде вагомим стримуючим фактором, який забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави з покладенням на них обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції в частині продовження строку дії запобіжного заходу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до 14 серпня 2022 року та визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - задоволити частково.
Ухвалу судового засідання Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2022 року, в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 серпня 2022 року включно - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури - задоволити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, по 14 серпня 2022 року включно.
Визначити обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , кожному окремо, розмір застави, в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681 000 гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на рахунок: IBAN: UA788201720355239002000085066, банк отримувача: ДКС України, м.Київ, ЄДРПОУ 42262398, код банку отримувача (МФО) 820172.
Внесення визначеної застави є підставою для звільнення особи з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченим, що у випадку невиконання покладених на них обов'язків застава буде звернена в дохід держави, а відносно них може бути знову застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави іншою особою, роз'яснити заставодавцю, що ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, і що у випадку невиконання обвинуваченими покладених на них обов'язків застава буде звернена в дохід держави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4