Дата документу 29.06.2022 Справа № 336/2306/22
запорізький апеляційний суд
Провадження №11-сс/807/398/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/2306/22Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
29 червня 2022 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8 в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2022 року за клопотанням слідчого до підозрюваного ОСОБА_8 на строк 60 днів застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, посилається на її незаконність та необґрунтованість. Зазначає про відсутність доказів та, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти передбаченим ч.1 ст.177 КПК ризикам. Тому просить ухвалу слідчого судді скасувати і обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Під час апеляційного розгляду захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу. Прокурор заперечив проти скарги захисника.
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що старший слідчий СВ відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 , посилаючись на наявність передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК ризиків, звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 , якому 15.06.2022 року повідомлено про підозру у вчиненні передбаченого ч.2 ст.307 КК злочину.
Слідчий суддя задовольнила клопотання слідчого, посилаючись на те, що менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти наявним у провадженні ризикам та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Проте, колегія суддів не погоджується з прийнятим слідчим суддею рішенням, з огляду на таке.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_8 винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі дотрималася вимог кримінального процесуального законодавства України, а саме вимог ст.ст.177, 178, 183, 194 КПК, які істотно вплинули на правильність прийнятого рішення.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_8 найбільш суворий запобіжний захід, слідчим суддею не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними ("Боцано проти Франції").
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів ("Боротюк проти України" п. 62).
Сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, не може бути підставою для обґрунтування твердження про можливу втечу цієї особи ("Piruzyan v. Armenia" п. 95).
Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, де характеризується виключно позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину-інваліда.
Наведені дані в своїй сукупності, на переконання колегії суддів, дають підстави вважати, що застосування до ОСОБА_8 такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою є передчасним і невиправдано суворим запобіжним заходом. Зокрема, хоча повідомлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні одного епізоду злочинної діяльності є обґрунтованою, однак дані про його особу свідчать на користь зменшення передбачених ч.1 ст.177 КПК ризиків в даному кримінальному провадженні, а тому існує можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Тому колегія суддів дійшла висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 може бути застосований більш м'який запобіжний захід.
У зв'язку з цим колегія суддів переконана, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби.
На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки обставин необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, крім того при здійсненні вибору між залишенням під вартою та звільненням презумпція залишається за звільненням ("Bykov v. Russia" п. 61).
На думку колегії суддів, такий запобіжний захід, який слід застосувати у певний період доби, є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливить ухилення від органів слідства і суду.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 червня 2022 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 в частині визначення підозрюваному виду запобіжного заходу і переліку обов'язків змінити з тримання під вартою на домашній арешт, шляхом заборони підозрюваному залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня.
Звільнити ОСОБА_8 у встановленому порядку.
Покласти на ОСОБА_8 обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуватиме, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Термін дії домашнього арешту та обов'язків, покладених слідчим суддею, визначити в межах дії запобіжного заходу, тобто до 13 серпня 2022 року включно.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підлягає виконанню після її проголошення.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 та до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4