Справа № 127/1298/21
Провадження № 22-ц/801/1280/2022
Категорія: 45
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П.
Доповідач:Ковальчук О. В.
04 липня 2022 рокуСправа № 127/1298/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ковальчуку О.В.,
До Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької окружної прокуратури, Відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
У даній справі визначено суддю-доповідача Ковальчука О.В. в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності апеляційної скарги по змісту та формі вимогам ст. 356 ЦПК України. Надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
27 червня 2022 року до відкриття провадження за вказаною апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про відвід судді Ковальчуку О.В.
Ухвалою суду від 28 червня 2022 року заявлений відвід визнано необґрунтованим та передано питання про відвід на розгляд судді, який не входить до складу колегії.
30 червня ухвалою судді у задоволенні заяви про відвід відмовлено.
01 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про відвід судді Ковальчуку О.В.
Дослідивши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Ковальчуку О.В. у цій справі є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами з наступних підстав.
За приписами ч. ч. 1, 2, 3, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
З матеріалів даної справи вбачається, що 17 червня 2022 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2022 року.
У даній справі визначено суддю-доповідача Ковальчука О.В. в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2022 року у цій справі залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та надано строк для подання апеляційної скарги у іншій редакції протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали (т. 2 а. с. 3).
Копію ухвали ОСОБА_1 отримано 24 червня 2022 року, про що міститься відмітка на супровідному листі (т. 2 а. с. 4).
27 червня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Ковальчуку О.В., мотивовану тим, що апелянт вважає незаконною вказану ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, а також у справі №127/3932/22 суддя Ковальчук О.В. наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 7443 грн., а тому в нього виникають сумніви щодо об'єктивності та неупередженості судді, що є підставою для відводу судді.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року визнано необґрунтованим відвід ОСОБА_1 судді Ковальчуку О.В., передано питання про відвід на розгляд судді, який не входить до складу колегії, яка розглядає дану справу (а. с. 8-9).
Ухвалою апеляційного суду від 30 червня 2022 року, постановленою під головуванням судді Медвецького С.К., у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено (а. с. 12).
Визнаючи відвід необґрунтованим та відмовляючи у його задоволенні судді виходили з того, що незгода заявника із процесуальними рішеннями судді не може бути підставною для його відводу, а вжиття заходів процесуального примусу не свідчить про упередженість та небезсторонність судді.
Отримавши 01 липня 2022 року вищевказані ухвали (а. с. 13), ОСОБА_1 того ж дня повторно подав заяву про відвід судді Ковальчуку О.В., мотивовану тим, що зазначений суддя, нібито обікрав заявника на суму 7443 грн, чим порушив Конституцію України.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за об'єктивними та суб'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див.рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За таких обставин, заявлений відвід судді Ковальчуку О.В. апеляційний суд вважає завідомо безпідставним, оскільки у заяві про відвід не вказано в чому саме конкретно полягає упередженість, необ'єктивність та власна заінтересованість судді, а доводи ОСОБА_1 щодо обкрадання заявника стосуються застосування до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 7443,00 грн у справі №127/2923/22, у зв'язку із неодноразовим зверненням ОСОБА_1 з аналогічними по формі та змісту апеляційними скаргами на одну і ту ж саму ухвалу, які містили у собі ненормативну лексику, зневажливі та лайливі слова. Ці твердження не можуть розглядатися як «інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді», а вчинені ОСОБА_1 дії направлені на безпідставний відвід судді задля незаконного усунення його від розгляду справи.
Крім того, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Згідно з ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом(ч. 3-4 ст. 44 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев'ятою статті 203 цього Кодексу.
У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відвід є завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ'єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді. Водночас, заявлення завідомо безпідставного відводу є підставою для визнання дій особи зловживанням процесуальними правами.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року у справі 760/4478/13-ц.
Порядок розгляду відводу визначений ст. 40 ЦПК України та передбачає передачу заяви про відвід разом зі справою на розгляд іншого судді, що призведе, в такому випадку, до безпідставного затягування та перешкоджання розгляду справи.
З огляду на викладені вище обставини та на підставі вказаних норм права і практики ЄСПЛ щодо застосування Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки матеріалами справи встановлено неодноразове звернення до суду апеляційної інстанції із необґрунтованими заявами про відвід, а заявлений відвід судді Ковальчуку О.В. є завідомо безпідставним та направленим на відвід судді задля незаконного усунення його від розгляду справи, тому такі його дії свідчать про зловживання ним процесуальними правами, відтак подану ним заяву про відвід слід залишити без розгляду та з метою запобігання зловживання ним процесуальними правами необхідно застосувати до нього заходи процесуального примусу - стягнути з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що з 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 грн.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 44, 143, 148, 259, 260, 381 ЦПК України, суд,
Визнати, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Ковальчуку О.В. у цій справі є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Залишити заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ковальчуку О.В. без розгляду.
Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) та стягнути з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Судді О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало
М. М. Якименко