Справа № 127/21001/17
Провадження №11-кп/801/697/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 червня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участі учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2017 за №12017020000000153,
якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м'який, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 19.08.2022 включно, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 09.12.2015 року Вінницьким міським судом за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;
- 29.04.2016 року Вінницьким міським судом за ч. 1 ст. 186, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,
- 18.07.2017 року Вінницьким міським судом за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_10 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Відповідно до п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Зокрема у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, дія якого продовжено до 31.08.2022.
Вказане кримінальне провадження розглядається колегіально, однак колегія суддів не може розглянути клопотання прокурора у повному складі.
З урахуванням вказаних положень КПК України клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України розглядається головуючим.
У ході судового провадження прокурор ОСОБА_11 звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , оскільки на думку прокурора, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_9 раніше судимий, на даний час обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_8 раніше неодноразово судимі, обвинувачуються у вчинені тяжкого злочину, а тому обвинувачені можуть і надалі продовжувати вчинювати злочини, можуть переховуватись від суду, а також обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник ОСОБА_12 поклалась на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_9 просив суд змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 та звернувся до суду із клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , оскільки останній перебуває під вартою більше 5 років, згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015) у разі визнання останнього винним у вчинені інкримінованого злочину, ОСОБА_8 буде зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто останній перебуває під вартою більше 10 років. Санкція ч. 2 ст. 187 КК України передбачає максимальне покарання у виді 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а тому, на думку захисника ОСОБА_7 , обвинувачений на даний час відбував максимальну міру покарання, яка передбачена санкцією ч. 2 ст. 187 КК України та підлягає негайному звільненню з під варти.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника, зазначив, що переховуватись від суду наміру не має.
Обвинувачений ОСОБА_10 поклався на розсуд суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2022 року у клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м'який - відмовлено.
Продовжено ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 19.08.2022 включно.
Продовжено ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 19.08.2022 включно.
У задоволені клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - відмовлено.
Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 19.08.2022 включно.
В своїх висновках суд першої інстанції вказав, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 є обґрунтованим, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, проживає без реєстрації, до затримання не працював та не мав постійного джерела доходу.
Суд вважав, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак належних висновків для себе не зробив, він може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 до затримання не працював, не мав постійного джерела доходів, проживав без реєстрації, він може продовжувати вчинювати інші злочини, може впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_10 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не працював та не мав постійного джерела доходу.
Суд вважав, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_10 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_10 не працюючий, не має постійного джерела доходів, не має стійких соціальних зв'язків, він може продовжувати вчинювати інші злочини, може впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_8 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, до затримання не працював та не мав постійного джерела доходу.
Суд вважав, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а тому може переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 непрацюючий, не має постійного джерела доходів, він може продовжувати вчинювати інші злочини, може впливати на потерпілу та свідків у вказаному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Посилання захисника ОСОБА_7 на те, що обвинувачений ОСОБА_8 відбув максимальну міру покарання, яка передбачена санкцією ч. 2 ст. 187 КК України та підлягає негайному звільненню з-під варти, суд до уваги не брав, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 на даний час засуджений Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, вказаний вирок набрав законної сили та був звернений до виконання, однак не виконувався у зв'язку із тим, що у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд звернув увагу на те, що у разі доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та відповідно ухвалення обвинувального вироку відносно останнього, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_8 буде призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового або повного складання покарань. Тому обвинуваченому ОСОБА_8 у разі доведеності вини може бути призначено покарання з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України більше ніж 10 років позбавлення волі, як передбачено санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, у зв'язку з чим, обвинувачений ОСОБА_8 не відбув максимальну міру покарання та не підлягає негайному звільненню з-під варти, а твердження захисника ОСОБА_7 вважав не обґрунтованими.
Суд першої інстанції вважав, що обраний обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно останніх вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2022 року та ухвалити нову ухвалу, якою скасувати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді арешту і звільнити його з-під варти.
Апеляційну скаргу мотивував тим, що судом допущено порушення конституційних прав людини, яке гарантує право на свободу, оскільки ОСОБА_8 по даній справі заарештований 04.05.2017 року, і на день звернення з апеляційною скаргою знаходиться під арештом уже 5 років і 53 дні, водночас оскаржуваною ухвалою йому продовжено запобіжний захід тримання під вартою іще на 60 днів. Звернув увагу суду на те, що максимальна санкція ч.2 ст.187 КК України, за якою обвинувачується останній, передбачає позбавлення волі на 10 років. Тому враховуючи положення ч.5 ст.72 КК України в редакції ЗУ №838-VIII від 26.11.2015 року вважає, що не може запобіжний захід у виді арешту бути більшим граничного строку позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 апеляційну скаргу подану в інтересах ОСОБА_8 підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в них доводи.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на наявність у вказаному кримінальному провадженні ризиків, передбачених нормами КПК України, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою.
Захисник в своїй апеляційній скарзі не просив суд забезпечити особисту участь обвинуваченого ОСОБА_8 у розгляді апеляційної скарги поданої в його інтересах. Також апеляційним судом ОСОБА_8 повідомлявся через ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» про розгляд апеляційної скарги його захисника, однак не виявив бажання брати особисту участь у її розгляді, захисник та прокурор за таких підстав не заперечили проти розгляду апеляційної скарги у відсутність обвинуваченого, а тому судовий розгляд відбувся у відсутність ОСОБА_8 , оскільки відповідно до ч.4 ст.405 КПК України зазначене не перешкоджає проведенню даного розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи захисника та прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Так, з виділених матеріалів судового провадження за №127/21001/17 вбачається, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2017 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався.
За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положеннями ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Встановлено, що в обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор у своєму клопотанні вказав на наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшились та не відпали.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити вищезазначені дії.
Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 21.06.2022 року апеляційним судом було встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання прокурора та захисника ОСОБА_7 дотримані в повному обсязі.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, віднесено до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від до 10 років. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Наряду з вказаним, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу його автоматичного продовження, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Також апеляційний суд вважає, що в даному випадкупри розгляді питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Колегія суддів вважає, що фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, який є тяжким злочином поєднаним з насильством, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, був засуджений та відбував призначені покарання за їх вчинення, не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, відсутність постійного місця роботи, достатніх соціально-стримуючих зв'язків свідчить про обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та в судове засідання апеляційного суду надані не були.
Продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Також апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника, що в даному випадку застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді арешту більший граничного строку позбавлення волі передбаченого ч.2 ст.187 КК України з урахуванням положення ч.5 ст.72 КК України в редакції ЗУ №838-VIII від 26.11.2015 року, виходячи з наступного.
Як було встановлено в ході судового розгляду судом першої інстанції, що також знайшло своє підтвердження в апеляційному суді, обвинувачений ОСОБА_8 на даний час засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2017 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, вказаний вирок набрав законної сили та був звернений до виконання, однак не виконувався у зв'язку із тим, що у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, у разі доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та відповідно ухвалення обвинувального вироку відносно останнього на підставі ч.4 ст.70 КК України йому може бути призначено покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового або повного складання покарань. Тому, обвинуваченому ОСОБА_8 у разі доведеності вини може бути призначено покарання з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, більше ніж 10 років позбавлення волі, як передбачено санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обвинувачений ОСОБА_8 не відбув максимальну міру покарання, а тому не підлягає негайному звільненню з-під варти.
Таким чином, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, оцінивши у сукупності встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення останнім кримінального правопорушення з урахуванням характеру насильницьких протиправних дій, а також даних про особу обвинуваченого, враховуючи введення воєнного стану на території України, апеляційний суд вважає, що буде достатнім та обґрунтованим продовження застосованого до ОСОБА_8 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів вважає, що вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого продовжують існувати у вказаному кримінальному провадженні на даний час, а також тим завданням, які має досягти суд, оскільки в ході апеляційного розгляду вкотре знайшли своє підтвердження висновки суду першої інстанції щодо продовження судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції, щодо вживання всіх заходів для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження, розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційної скарги захисника викладених в ній висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2022 року щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.2 ст.187 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 19.08.2022 включно - залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4