Справа № 133/3533/21
Провадження № 22-ц/801/1088/2022
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
30 червня 2022 рокуСправа № 133/3533/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Оніщука В.В.,
суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року, ухвалене у складі судді Кучерук І.М., в залі суду,
встановив:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час сторони разом не проживають і відповідач не здійснює утримання позивача ні в грошовій ні в натуральній формі, при цьому син проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні.
З урахуванням наведеного та посилаючись на передбачене законом право на утримання до досягнення дитиною трьох років, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просила стягувати з відповідача на своє утримання аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову в суд і до досягнення дитиною трьох років, а також стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.11.2021 і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що відповідач є батьком дитини, яка проживає з позивачем, і на час розгляду справи судом, дитині не виповнилося три роки, тому позивач має право на отримання аліментів від відповідача, та з урахуванням вимог закону і обставин справи аліменти визначено у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим за неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права.
Так, у апеляційній скарзі зазначено, що місцевим судом не було належним чином досліджено спроможність відповідача сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Зокрема, судом не було враховано те, що відповідач сплачує аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини його заробітку, а також перебування на його утриманні двох непрацездатних батьків, які потребують догляду та відповідного лікування. При цьому, ОСОБА_2 має постійні витрати на проїзд, що пов'язано з місцем знаходження його роботи - м. Київ, а відтак, з урахуванням зазначеного, останній позбавлений можливості на належний рівень життя.
Крім того, скаржником вказано, що він неодноразово допомагав ОСОБА_1 коштами, оплатою комунальних послуг, а також оплатою на лікування дитини.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання дружини скасувати та постановити нове рішення, яким стягувати з нього на користь позивача аліменти в розмірі 1/12 частини з усіх видів його заробітку (доходу).
Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив у якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність поданої скарги.
15.06.2022 відповідачем надано на адресу суду відповідь на відзив у якому просить задовольнити його апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.08.2020, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7). У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6).
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Статтею 75 СК України визначено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).
Право на отримання дружиною аліментів у порядку, передбаченому ст. 84 СК України, не залежить від матеріального стану дружини та від стану здоров'я дитини.
Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю - ОСОБА_1 .
Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу позивачу у розмірі 1/6 частини його доходу, який зроблено судом з урахуванням потреби дружини в наданні матеріальної допомоги, достатнього рівня доходів відповідача, що свідчить про можливість останнього надавати матеріальну допомогу, виходячи із загальних положень обов'язку по взаємному утриманню та наявності у відповідача обов'язку щодо утримання спільної дитини.
На час постановлення оскаржуваного рішення розмір аліментів на утримання дружини, який був присуджений судом першої інстанції, з урахуванням сплати відповідачем аліментів на утримання дитини, є об'єктивним і справедливим.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено про наявність на його утриманні двох непрацездатних батьків, які окрім іншого потребують також витрат на лікування, однак такі посилання до уваги не приймаються, оскільки будь - яких належних доказів на підтвердження факту перебування останніх на утриманні ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо надання ОСОБА_1 коштів дружині, зокрема на оплату комунальних послуг, а також оплати на лікування дитини, з огляду на те, що долучені відповідачем до матеріалів апеляційної скарги та до відповіді на відзив докази на підтвердження переказу коштів не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Колегія суддів вважає, що подані докази на підтвердження переказу коштів, зокрема, платіжні доручення та роздруківки із системи «Приватбанк» не підлягають прийняттю, оскільки доказів того, що відповідач не мав можливості їх отримання та подання раніше до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, суду апеляційної інстанції не надано.
Крім того, у відповідності до частини 4 статті 83 ЦПК України, відповідачем не було письмово повідомлено суд першої інстанції про намір подати такий доказ в подальшому, і відповідно з цієї підстави не приймаються до уваги надані докази.
В даному випадку суд звертає увагу на те, що за певних обставин відповідні докази можуть слугувати підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів в порядку визначеному ст. 192 Сімейного кодексу України.
Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було встановлено чи має відповідач можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Як зазначено вище, при визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, викладені у статті 182 СК України.
Подаючи апеляційну скаргу відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати ним аліментів на утримання дружини в розмірі 1/6 від його доходу.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами частин п'ятої, шостої та сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Апеляційний суд зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім, тому з огляду на встановлені у справі обставини, визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання дружини, а саме 1/6 від доходу відповідача, не порушує інтереси сторін.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
З огляду на наведені обставини, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості згодом, після визначення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то понесені судові витрати у зв'язку із апеляційним переглядом покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В. В. Оніщук
Судді: С. К. Медвецький
С. Г. Копаничук