Справа № 131/1497/20
Провадження № 22-ц/801/1029/2022
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.
Доповідач:Копаничук С. Г.
30 червня 2022 рокуСправа № 131/1497/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г.
Суддів: Голоти Л.О., Міхасішина І.В.
за участю секретаря: Олійник Г.Є.
учасники справи:
позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард";
відповідач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс"
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Кривенка Д.Т. у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання недійсним договору оренди,
У грудні 2020 р. СТОВ «Авангард» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 . Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" від 25.09.2020, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5346 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0231), що розташована на території Городоцької сільської ради, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначений правочин було укладено до закінчення строку дії іншого договору оренди цієї ж самої земельної ділянки, стороною якого є позивач. Позивач вважаючи, що його право було порушено звернувся із даним позовом в суд.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2022 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 25.09.2020, який укладено між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5346 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0231), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп, тобто з кожного по 1051 (одній тисячі п'ятдесат одній) грн 00 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'яти тисяч) грн 00 коп, тобто з кожного по 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
ТОВ «Городок Агроплюс» не погодившись з вказаним рішенням подав апеляційну скаргу вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення по справі, яким в задоволенні позову потрібно відмовити.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що орендарем спірної земельної ділянки є лише ТОВ « Городак Агроплюс», оскільки право оренди земельної ділянки, власником якої є відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване за ТОВ «Городок Агроплюс», адже після підписання 10 липня 2019 року договору оренди землі між ОСОБА_1 та СТОВ «Авангард» жодна із сторін договору (до 01 жовтня 2020 року) не вчинила жодних дій щодо проведення державної реєстрації права оренди.
08 червня 2022 року на адресу Вінницького апеляційного суду від представника СТОВ «Авангард» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те що рішення суду першої інстанції постановлено відповідно до чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Городок Агроплюс» - адвокат Варцаба Сергій Анатолійович апеляційну скаргу підтримав, і дав пояснення аналогічним доводам викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача СТОВ «Авангард» - адвокат Щавінський Костянтин Станіславович в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість проведення судового розгляду у відсутність особи, яка не з'явилася.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов до наступних висновків.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні оспорюваного договору оренди землі від 25 вересня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 діяла недобросовісно, що призвело до передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ «Городок Агроплюс» в той час коли зазначена земельна ділянка перебувала в оренді СТОВ «Авангард» згідно із договором оренди землі від 10 липня 2019 року.
Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможливо.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5346 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0231, що розташована на території Городоцької сільської ради.
10 липня 2019 року між відповідачкою ОСОБА_1 і СТОВ «Авангард» було укладено договір оренди землі за умовами якого вона передала належну їй земельну ділянку строком на десять років (а.с. 12-16).
У пункті 38 вказаного договору оренди землі, сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Цей договір укладено в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один із яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатись інші умови.
Державна реєстрація речового права - права оренди землі за вказаним договором від 10 липня 2019 року не здійснювалась.
В рахунок виконання умов зазначеного договору позивач у період за 2018-2020 р.р. проводив нарахування та виплату ОСОБА_1 орендної плати за користування земельної ділянки площею 1,5346 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0231, що підтверджується довідкою СТОВ «Авангард» від 23.12.2020 р. № 38.
25 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Городок Агроплюс» було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого передала туж саму земельну ділянку строком на десять років (а.с. 52-58).
Зі змісту інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 21.11.2020 р. убачається, що 01 жовтня 2020 р. державний реєстратор Ольгопольської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, зареєструвала договір оренди землі від 25.09.2020 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Городок Агроплюс» щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5346 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0231, що розташована на території Городоцької сільської ради.
У відповідності пункту 1 договору оренди земельної ділянки від 25.09.2020 р. ОСОБА_1 (орендодавець) надає, а ТОВ «Городок Агроплюс» (орендар) приймає у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 0521281600:03:000:0231, яка знаходиться на території Городоцької сільської ради.
Колегією апеляційного суду установлено, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки за договором від 10 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та СТОВ «Авангард» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не відбулась.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).
Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельний кодекс України та Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону У країни «Про оренду землі»).
Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).
Водночас, за правилом частини п'ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.
Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).
Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).
Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Законодавством, чинним на час укладення 10.07.2019 року договору оренди землі, орендарем за яким є позивач, не передбачалася обов'язкова державна реєстрація договору оренди. Втім, обов'язковою була державна реєстрація права оренди земельної ділянки, з якою пов'язувався момент передачі орендодавцем орендареві об'єкту за договором оренди землі.
Апеляційним судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за СТОВ «Авангард» на підставі договору оренди землі від 10.07.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Авангард», не була здійснена, тобто юридична передача спірної земельної ділянки СТОВ «Авангард» не відбулася і позивач не набув відповідне речове право.
Суд апеляційної інстанції на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов висновку, що у позивача не виникало право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 10.07.2019 року.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 229/5551/18 (провадження № 61-2060св20), від 13 червня 2022 року у справі № 131/1486/20 (провадження № 61-11732св21).
Крім того колегія суддів відхиляє твердження позивача про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 та зауважує на тому, що добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Застосування доктрини «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) є засобом для недопущення недійсності оспорюваного правочину всупереч принципу добросовісності, а не підставою для визнання його недійсним.
Такий висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 357/8115/18 (провадження № 61-7411 св 21).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому, в силу ст. 376 ЦПК України його необхідно скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, задовольнивши апеляційну скаргу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України 2017 року, судові витрати за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу залишаються за позивачем, а за подання апеляційної скарги їх необхідно стягнути з позивача на користь апелянта.
Керуючись статтями 374, 375,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» - задовольнити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13 квітня 2022 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" про визнання недійсним договору оренди, - відмовити.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.Г. Копаничук
Судді: Л.О. Голота
І.В. Міхасішин