Справа № 143/270/22
Провадження № 22-ц/801/1111/2022
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
28 червня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В.,
з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лавренчук Андрій Сергійович, на ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2022 року, постановлену під головуванням судді Бойка А. В. в залі суду в м. Погребище Вінницької області, повний текст якої виготовлений 03.05.2022
у справі № 143/270/22 за скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Лавренчук Андрій Сергійович, заінтересована особа: Погребищенський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), стягувач: ОСОБА_2 на постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2020 у ВП 61000901,
встановив:
У квітні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Лавренчук А. С., звернувся до суду із вказаною скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2020 у ВП 61000901.
Вимоги скарги мотивовані тим, що 22.03.2010 Погребищенським районним судом Вінницької області на підставі заяви Кредитної Спілки «Альянс Україна» було видано судовий наказ №2н-13 про стягнення з ОСОБА_1 61 322,85 грн. боргу за кредитним договором. 28.04.2012 Погребищенським районним судом Вінницької області у справі №2н-13/10 було винесено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження та замінено сторону виконавчого провадження у справі №2н-13 із заміною сторони Кредитної Спілки «Альянс Україна» на її правонаступника ОСОБА_2 з правом грошової вимоги до ОСОБА_1 .
20.01.2020 Погребищенським районним відділом Державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі зазначеного наказу Погребищенського районного суду Вінницької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61000901.
Скаржник вважає постанову про відкриття виконавчого провадження №61000901 незаконною, оскільки судовий наказ пред'явлений до виконання з пропущенням строку звернення.
Скаржник дізнався про існування виконавчого провадження 15.02.2022 із телефонної розмови із представником Державної виконавчої служби. Цього ж дня він звернувся до Козятинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, де йому призначено адвоката для представництва його інтересів. Кінцевою датою десятиденного строку для подачі скарги є 25.02.2022, однак Указом Президента України від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, що є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Відтак представник скаржника просить поновити пропущений для оскарження строк, визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61000901.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2022 року відмовлено скаржнику в поновленні строку для подачі скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2020 у ВП 61000901.
Скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук А. С. подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню в справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції судом відмовлено у поновленні строку на оскарження постанови про відкриття провадження від 20.01.2020 у ВП 61000901 стосовно ОСОБА_1 на підставі того, що головний державний виконавець Коротун Р. П. в судовому засіданні пояснив, що скаржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження шляхом надсилання на його адресу постанови про відкриття провадження, що підтверджується матеріалами самого провадження, а також тим, що останній знав про існування виконавчого провадження, оскільки з його доходів здійснювались відрахування. При цьому державний виконавець не вказує на яку саме адресу було направлено постанову про відкриття провадження. Як зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження та пояснив в судовому засіданні державний виконавець, він направив цю постанову за адресою зазначеною в судовому наказі, а саме: АДРЕСА_1 , отже очевидно, що вказана постанова направлена не за тією адресою, за якою проживає боржник із 21.02.2008. а саме: АДРЕСА_2 , а тому скаржник не міг отримувати дану постанову та підписувати рекомендоване повідомлення, а отримання її іншою особою не зумовлює правових наслідків для оскарження. Відповідно боржник не міг знати про існування цієї постанови та не мав змоги її оскаржити. Звертає увагу, що твердження державного виконавця у судовому засіданні про факт відрахування коштів за місцем роботи боржника, як факт обізнаності саме про це виконавче провадження, є його припущенням і не може сприйматися як належний і допустимий доказ у справі. Вказує, що про існування цього виконавчого провадження скаржник дізнався лише 15.02.2022 із телефонної розмови з державним виконавцем. Відповідно десятиденний термін на оскарження постанови закінчується 25.02.2022. Отже варто також ураховувати, що запровадження на території України воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків на подання скарги на постанову державного виконавця.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, що передбачено частиною третьою статті 360 ЦПК України.
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Лавренчук А. С. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник Погребищенського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав суду письмові пояснення.
Стягувач ОСОБА_2 заперечує доводи апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду вважає законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.
Судом встановлено, що згідно з судовим наказом Погребищенського районного суду Вінницької області від 22.03.2010 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної Спілки «Альянс Україна» 61322,85 грн. заборгованості за кредитним договором (а.с. 45).
28.04.2012 Погребищенським районним судом Вінницької області у справі №2н-13/10 було постановлено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, якою задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження та замінено сторону виконавчого провадження у справі №2н-13 із заміною сторони Кредитної Спілки «Альянс Україна» на її правонаступника ОСОБА_2 з правом грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.46).
20.01.2020 головним державним виконавцем Погребищенського ДВС Центрально-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Коротуном Р. П. на підставі зазначеного наказу Погребищенського районного суду Вінницької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61000901 (а.с.48).
Вказану постанову за вих. №1133/4 від 20.01.2020 направлено на адресу ОСОБА_1 , яку скаржник отримав 28.01.2020, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.50).
При цьому доводи представника скаржника про те, що його довіритель не знав про таку постанову, місцевий суд оцінив критично, оскільки в матеріалах виконавчого провадження наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вказана постанова відправлялася на адресу, що зазначена у судовому наказі, доказів того, що він проживає за іншою адресою скаржник не надав. Також з показів самого скаржника встановлено, що він знав про відрахування коштів з його заробітної плати.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний із наявністю виконавчого провадження та із рішенням державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2020, однак зі скаргою на вказану постанову заявник звернулася лише 04.04.2022.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд зауважує, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 2608/20647/12.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Законодавцем у статті 449 ЦПК України закріплені імперативні строки (10 днів і 3 дні), протягом яких можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Тобто, це строки в межах яких особа може звернутися з відповідною скаргою для захисту своїх порушених прав або інтересів.
Виходячи із змісту поданої представником ОСОБА_1 - адвоката Лавренчука А. С. скарги встановлено, що строк звернення з даною скаргою становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про судовий наказ від 22.03.2010 у справі № 2н-13, постановлену судом ухвалу від 28.04.2012 у справі № 2н-13/10 про заміну сторони виконавчого провадження, відкрите виконавче провадження ВН № 51156306 з виконання судового наказу № 2н-13, а також про повернення виконавчого документа стягувачу.
Адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 було зазначено ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору, зазначена адреса зазначена як місце проживання або перебування ОСОБА_1 під час розгляду справи в наказному провадженні, виконавчому провадженні ВН № 51156306.
Частиною 5 статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Проте ОСОБА_1 не виконав зазначені вимоги закону щодо повідомлення виконавця про зміну адреси проживання та реєстрації, а тому апеляційний суд вважає, що надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2020 за зазначеною вище адресою: АДРЕСА_1 - є належним повідомленням боржника про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.
Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об'єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав та і не міг дізнатись про порушення своїх прав.
Враховуючи наведене суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що факт відрахування коштів за місцем роботи боржника, як факт обізнаності саме про це виконавче провадження, не може сприйматися як належний і допустимий доказ у справі, оскільки порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20 червня 2022 року у справі № 554/18394/14-ц (провадження № 61-4263св22).
Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що заявником не доведено належними доказами подання скарги до суду з дотриманням процесуальних строків, а твердження останнього про те, що саме 15 лютого 2022 року із телефонної розмови з представником ДВС він дізнався про відкриття виконавчого провадження спростовуються встановленими вище судом обставинами в своїй сукупності.
За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував положення статей 126, 127, 449 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в поновленні строку на подання скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2020 з примусового виконання судового наказу № 2н-13 від 22.03.2010, що видав Погребищенського районний суд Вінницької області, а також залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лавренчук Андрій Сергійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 червня 2022 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
М. В. Матківська