Справа № 136/2232/21
Провадження №11-кп/801/660/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 червня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
представника цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.11.2021 за №12021025060000176,
за апеляційними скаргами прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_10 тапредставника цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року, якою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Котюжинці Калинівського району, Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
-кримінальне провадження про її обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрито,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
В провадженні Липовецького районного суду Вінницької області з 29.11.2021 перебував на розгляді обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Згідно обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 09.11.2021 біля 13.00 год., ОСОБА_8 , яка є власником домогосподарства за адресою АДРЕСА_2 , разом з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 вийшли на територію її земельної ділянки, яка межує з сусідньою земельною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_7 , для встановлення межових знаків між ними. В цей час, ОСОБА_7 дізнавшись про те, що без її участі встановлюються межові знаки між їх земельними ділянками, прийшла на місце події, де між нею та ОСОБА_8 виник черговий конфлікт щодо невірного встановлення межових знаків. В подальшому, ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклого умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , умисно штовхнула її двома руками в область спини, внаслідок чого ОСОБА_8 впала на землю. Після чого ОСОБА_7 , не зупиняючись на досягнутому, діючи умисно, з метою спричинення шкоди здоров'ю ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи можливі суспільно-небезпечні наслідки, за допомогою дерев'яної палиці нанесла більше трьох ударів в область рук, спини та тулуба ОСОБА_8 . Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 спричинила потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синців на задній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому та правому плечах, на правому стегні, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Такі умисні дії ОСОБА_7 органами досудового розслідування кваліфіковано як кримінальний проступок за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
Липовецьким районним судом Вінницької області встановлено, що дане кримінальне провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 про вчинення нею кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України розпочате слідчим за заявою потерпілої ОСОБА_8 є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, однак потерпіла повторно не з'явилась в судове засідання за викликами суду без поважних причин. Вказані дії свідчать про небажання особи брати участь у розгляді кримінального провадження з метою реалізації прав потерпілого щодо підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що суд розцінює як відмову потерпілого від обвинувачення, оскільки така поведінка не є двозначною та не йде в розріз з суспільним інтересом.
Абзацом 2 ч. 6 ст. 284 КПК України передбачено, що якщо обставини передбачені п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
За таких обставин, суд першої інстанції вважає, що наявні усі правові підстави для закриття кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зважаючи на викладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 суд першої інстанції також вважає за необхідне залишити без розгляду, оскільки вона має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК).
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, - закрито, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої вчиненням кримінального проступку - залишено без розгляду.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги прокурор посилається на те, що поза увагою Липовецького районного суду залишилося те, що закриття кримінального провадження з підстав відмови потерпілого від обвинувачення на підставі ч. 6 ст. 340 КПК України у зв'язку з неодноразовою неявкою потерпілого у судові засідання без поважних причин можливе лише у разі, якщо прокурор попередньо відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий висловив згоду на підтримання такого обвинувачення. Проте, ні прокурор, ні потерпіла чи її представник від обвинувачення не відмовлялися, а тому кримінальне провадження не підлягало закриттю з цих підстав.
В апеляційній скарзі представник цивільного позивача також просить ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги прокурор посилається на те, що у зв'язку з тим, що судові засіданні постійно відкладалися на невизначений термін без визначення дати і часу наступного судового засідання та повідомлення сторін, тому на всі призначені судом судові засідання, які відображалися на сайті Судової влади потерпіла та її представник намагалися прийняти участь у судового розгляді за допомогою власного обладнання для відеоконференцзв'язку, клопотання про яке було задоволено ухвалою суду від 11.04.2022, проте вони не були підключені судом до судового засідання, про що була подана до суду відповідна заява. Наголошує про те, що потерпіла ОСОБА_8 не відмовляється від підтримання обвинувачення щодо ОСОБА_12 та бажає вирішити всі питання з нею в правовому колі. Окрім того зазначає, що суд не може стверджувати про небажання потерпілої підтримувати обвинувачення, якщо було подано цивільний позов і вирішувати в оскаржуваній ухвалі питання про залишення цього позову без розгляду, не прийнявши його до свого розгляду.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи. Також не заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника цивільного позивача, посилаючись на її обґрунтованість, яка співпадає з вимогами апеляції прокурора.
Представник цивільного позивача та потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 також підтримав подану ним апеляційну скаргу та не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на викладені у його апеляції доводи.
Обвинувачена ОСОБА_7 заперечила проти задоволення апеляційних скарг, просила залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу щодо неї - без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та представника цивільного позивача підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного судового рішення зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано не повно.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з оскаржуваної ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України, суд першої інстанції встанови та виходив постановляючи дану ухвалу з того, що потерпіла повторно не з'явилась в судове засідання за викликами суду без поважних причин, що свідчить про її небажання брати участь у розгляді кримінального провадження з метою реалізації прав потерпілого щодо підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що судом розцінено як відмову потерпілого від обвинувачення, а тому вважає, що наявні усі правові підстави для закриття кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. Також зважаючи на викладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 суд першої інстанції також вважає за необхідне залишити без розгляду, оскільки вона має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Проте, доводи апеляційної скарги як прокурора, так і представника цивільного позивача дають достатні підстави апеляційному суду дійти висновку про допущення судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом в разі, якщо потерпілий, а у випадках передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали, Липовецький районний суд Вінницької області, керуючись ч. 6 ст. 340 КПК України, закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 125 КК України у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, оскільки ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду кримінального провадження, на виклики до суду неодноразово не з'являлася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомляла.
Однак, поза увагою суду залишилося те, що відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 340 КПК України у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду
При цьому ч.ч.5, 6 ст. 340 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому частиною 3 цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення. Повторне неприбуття потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
Таким чином, закриття кримінального провадження з підстав відмови потерпілого від обвинувачення на підставі ч. 6 ст. 340 КПК України у зв'язку з неодноразовою неявкою потерпілого у судові засідання без поважних причин можливе лише у разі, якщо прокурор попередньо відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий висловив згоду на підтримання такого обвинувачення.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України, ні прокурор, ні потерпіла чи її представник від обвинувачення не відмовлявся, а тому кримінальне провадження не підлягало закриттю з цих підстав.
Окрім того, заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги представника цивільного позивача про помилкові твердження суду першої інстанції про небажання потерпілої ОСОБА_8 підтримувати обвинувачення, а також вирішувати в оскаржуваній ухвалі питання про залишення її цивільного позову без розгляду, не прийнявши його до свого розгляду.
Отже, апеляційним судом встановлено порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 284, 340 КПК України, які перешкодили постановити законну та обґрунтовану ухвалу, а тому вони є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 412, 415, 418, 419, 424, 532 КПК України, -
Апеляційні скарги прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_10 тапредставника цивільного позивача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 30 травня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4