Справа № 569/19788/21
29 червня 2022 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Лопацької І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення коштів
учасники справи у судове засідання не з'явилися
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28.10.2020 між сторонами було укладено договір позики, згідно з яким відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 4 500 доларів США, про що була написана особисто відповідачем розписка від 28.10.2020. В розписці вказувалося, що ОСОБА_2 зобов'язується кожного місяця повертати кошти рівними частинами по 500 доларів США. Перший платіж відповідач мав сплатити до 10.12.2020, наступні платежі - кожного місяця до 10 числа кожного місяця з повним погашенням заборгованості до 10.08.2021. Проте, станом на 14 вересня 2021 року, жодних коштів повернуто не було, а тому заборгованість становить 4 500 доларів США, що станом на 14 вересня 2021 року відповідно до курсу НБУ еквівалентно 120 114 грн. ОСОБА_1 неодноразова усно звертався до ОСОБА_2 з проханням повернути кошти, проте, жодних дій з його сторони для їхнього повернення вчинено не було. Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 500 доларів США, що відповідно до курсу НБУ еквівалентно 120 114 грн., 3% річних у розмірі 1 587 грн. 81 коп., збитки від інфляції у розмірі 3 590 грн. 27 коп. та судові витрати по справі.
В судове засідання 29.06.2022 представник позивача не з'явився, однак подав до суду письмову заяву у якій просив провести розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.
Відповідач в судове засідання 29.06.2022 не з'явився, від його представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він вказав, що з 25.06.2022 по 08.07.2022 буде знаходитись на лікуванні поза межами Рівненської області.
Розглядаючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до положень частин 1-2 статті 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Така правова позиція викладена Верховним Судом 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Окрім того, суд зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Приймаючи до уваги обмеження строків розгляду справи, які встановлені процесуальним законом, ненадання представником відповідача доказів поважності неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами, оскільки зібрані матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення спору. Крім того, явка учасників справи у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.
За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з розпискою від 28.10.2020 позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) доларів США, які він зобов'язався повернути позивачу щомісячними платежами до 10.08.2021. На підтвердження цього факту відповідач написав розписку, в якій вказав, що кошти зобов'язується повернути в строк, визначений в розписці.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Вирішуючи справу суд враховує, що позивач на підтвердження своїх вимог надав для огляду відповідний оригінал розписки, складений відповідачем про те, що він отримав в борг грошові кошти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як стверджується матеріалами справи, відповідач зобов'язався повернути кошти в термін до 10 серпня 2021 року, однак грошові кошти не повернув. Про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення грошових коштів також свідчить наявність оригіналу боргового документа (розписки) саме у кредитора ОСОБА_1 , який надав оригінал розписки для долучення до матеріалів справи.
Таким чином, оскільки відповідач на час написання розписки мав в користуванні грошові кошти, належні позивачу, та сторони дійшли згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час, про що склали відповідну розписку, зазначене підтверджує факт укладення договору позики між ними та його умови. Знаходження розписки у позивача свідчить про невиконання відповідачем свого обов'язку про повернення боргу, а тому наявні підстави для стягнення основного боргу в розмірі 4 500 доларів США, що еквівалентно сумі відповідно до курсу Національного банку України станом на 14.09.2021 становить 120 114 грн. 00 коп.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає таке.
За умовами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснивши перерахунок 3% річних, встановив, що сума 3% річних становить 1 577 грн 93 коп., при заявленому розмірі - 1 587 грн 81 коп.
Розрахунок 3% річних:
Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу
з 11/12/2020 до 10/01/2021 14 201,40 грн.
з 11/01/2021 до 10/02/2021 27 665,10 грн.
з 11/02/2021 до 10/03/2021 41 563,65 грн.
з 11/03/2021 до 10/04/2021 55 953,60 грн.
з 11/04/2021 до 10/05/2021 69 301,25 грн.
з 11/05/2021 до 10/06/2021 81 526,20 грн.
з 11/06/2021 до 10/07/2021 95 501,70 грн.
з 11/07/2021 до 10/08/2021 107 338,40 грн.
з 11/08/2021 до 14/09/2021 120 114,00 грн.
Залишок боргу120 114,00 грн.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 11/12/2020 до 31/12/2020 14 201,40 x 3 % x 21 : 366 : 1002124,45 грн.
з 01/01/2021 до 10/01/2021 14 201,40 x 3 % x 10 : 365 : 1001011,67 грн.
з 11/01/2021 до 10/02/2021 27 665,10 x 3 % x 31 : 365 : 1003170,49 грн.
з 11/02/2021 до 10/03/2021 41 563,65 x 3 % x 28 : 365 : 1002895,65 грн.
з 11/03/2021 до 10/04/2021 55 953,60 x 3 % x 31 : 365 : 10031142,57 грн.
з 11/04/2021 до 10/05/2021 69 301,25 x 3 % x 30 : 365 : 10030170,88 грн.
з 11/05/2021 до 10/06/2021 81 526,20 x 3 % x 31 : 365 : 10031207,72 грн.
з 11/06/2021 до 10/07/2021 95 501,70 x 3 % x 30 : 365 : 10030235,48 грн.
з 11/07/2021 до 10/08/2021 107 338,40 x 3 % x 31 : 365 : 10031273,49 грн.
з 11/08/2021 до 14/09/2021 120 114,00 x 3 % x 35 : 365 : 10035345,53 грн.
Всього 3% річних становлять 1 577 грн 93 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 590 грн. 27 коп. необхідно зазначити, щопри вирішенні спору суд приймає до уваги висловлені Верховним Судом позиції у постановах від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, 09 червня 2021 року у справі № 361/4822/18 наступного змісту.
Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Зважаючи на викладене, предметом укладеного між сторонами договору позики є грошові кошти в іноземній валюті, тому заявлені позивачем інфляційні втрати у розмірі 3 590,27 грн стягненню не підлягають, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому з останнього на користь позивача підлягають стягненню 4 500 доларів США (що еквівалентно сумі відповідно по курсу Національного банку України станом на 14.09.2021 становить 120 114грн. 00 коп.) та 3% річних в розмірі 1 587,81 грн..
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 217 грн 03 коп. (121 701 грн 81 коп. х 1 252 грн 93 коп./125 292 грн 08 коп.).
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 4 500 доларів США, що еквівалентно сумі відповідно до курсу Національного банку України станом на 14.09.2021 становить 120 114грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 1 587 грн 81 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі1 217 грн 03 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складене та підписане 04.07.2022.
Суддя Левчук О. В.