29 червня 2022 року
м. Київ
справа №990/64/22
адміністративне провадження №П/990/64/22
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
Судді: Гімон М.М., Пасічник С.С., Шишов О.О., Яковенко М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Верховної Ради України про усунення недоліків заяви ОСОБА_1 від 27.05.2022 року у справі № 9901/64/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності, -
30 травня 2022 року Верховним Судом зареєстрована сформована позивачем 27 травня 2022 року в системі Електронний Суд заява про зміну (уточнення) позовної вимоги та підстав позову.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року вказану заяву прийнято судом до розгляду та встановлено Верховній Раді України процесуальний строк на п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду відзиву на цю заяву. Повідомлено учасників справи про подальший розгляд справи 29 червня 2022 року у відповідності до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України в письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
21 червня 2022 року на адресу Верховного Суду від Верховної Ради України надійшло клопотання, в якому відповідач, посилаючись на процесуальну неможливість у відповідності до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України одночасної зміни предмета та підстав позову, просив суд, враховуючи вимоги частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України залишити подану заяву без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків, шляхом зміни або предмета, або підстав позову. Скаржник звернув увагу, що подібний підхід щодо застосування статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України викладений в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 826/19197/16. Додатково відповідач посилався на подання позивачем заяви від 27 травня 2022 року із пропуском п'ятиденного строку до першого судового засідання, як це передбачено вимогами статті 47 Кодексу та без клопотання про його поновлення.
27 червня 2022 року на адресу Суду (через систему Електронний Суд) від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача, які обґрунтовані тим, що позивачем не порушені вимоги статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в заяві від 27 травня 2022 року позивач не змінив підстави позову, а лише конкретизував та уточнив позовні вимоги в частині протиправної бездіяльності відповідача, оскільки обґрунтування бездіяльності відповідача як під час звернення до суду, так і в заяві полягає в порушенні відповідачем вимог статті 40 Конституції України і статті 20 Закону України «Про звернення громадян». Також позивач посилався на дотримання ним передбаченого статтею 47 КАС України процесуального строку звернення із заявою, оскільки заява скерована до суду 27 травня 2022 року, тобто за 5 днів до першого судового засідання.
Колегія суддів, перевіривши подане заявником клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Обґрунтовуючи необхідність усунення недоліків поданої ОСОБА_1 заяви від 27.05.2022 року шляхом зміни або предмета, або підстав позову, відповідач посилався на процесуальну неможливість одночасної зміни предмета та підстав позову у відповідності до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поряд з тим, заявляючи вказане клопотання та оцінивши в такий спосіб подану позивачем заяву і виявивши процесуальні недоліки, відповідачем не враховано наступне.
Так, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
При цьому суд звертає увагу, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 30 серпня 2021 року у справі № 520/11672/19.
Як встановлено колегією суддів, звертаючись до суду з позовною заявою, предметом позову скаржник визначив бездіяльність Верховної Ради України, яка полягала в ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 від 27 вересня 2021 року та не повідомленні суті прийнятого рішення і зобов'язати відповідача надати відповідь на заяву від 27 вересня 2021 року. Підстави позову скаржник обґрунтував порушенням відповідачем вимог статті 40 Конституції України та статті 22 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» у зв'язку не розглядом звернення заявника і не наданням обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк та не повідомленні заявника у відповідності до вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» про суть прийнятого рішення.
В подальшому, отримавши після відкриття провадження у даній справі до початку першого судового засідання відповідь Верховної Ради України від 18 травня 2022 року на заяву від 27 вересня 2021 року, позивач 27 травня 2022 року подав через електронний суд заяву, в якій змінив предмет позову, обравши інший, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права шляхом часткового доповнення та вилучення позовних вимог. Отже предмет позову виклав в наступній редакції: визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України яка полягає в невиконанні Конституційного зобов'язання передбаченого статтею 40 Конституції України - надати обґрунтовану відповідь на звернення у встановлений законом строк; невирішені питань звернення від 27.09.2021 року у строки передбачені частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» та несвоєчасне надання відповіді. Також по тексту заяви додатково до обгрунтованих вперше підстав позову в частині порушення строків розгляду заяви, посилався на порушення відповідачем вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Колегія суддів, дослідивши зміст первинно заявленого предмета та підстав позову в контексті поданої позивачем заяви, дійшла висновку, що подана позивачем в такий спосіб заява не змінює підстави позову, а фактично, враховуючи отримання позивачем відповіді на заяву від 27 вересня 2021 року, змінює предмет позову, у зв'язку з обранням позивачем іншого, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, шляхом часткового доповнення та вилучення позовних вимог. При цьому підстави позову були лише доповнені позивачем посиланнями на порушення норм матеріального права зі збереженням первісних обставин, отже не вважаються зміною підстав позову.
За встановлених судом обставин, кваліфікування відповідачем поданої позивачем заяви як одночасна зміна предмета та підстав позову і необхідність усунення позивачем її недоліків є необгрунтованим.
Крім цього колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на пропуск позивачем строку подання заяви, оскільки заява сформована позивачем та скерована до суду 27 травня 2022 року в системі Електронний Суд, тобто за п'ять днів (у сенсі процесуальних строків та іх обчислення, визначених частиною 2 статті 118 та статті 120 КАС України) до першого судового засідання, призначеного судом на 01 червня 2022 року.
Отже клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем станом на 29 червня 2022 року не виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 01 червня 2022 року в частині подання до суду відзиву на заяву позивача від 27 травня 2022 року, колегія суддів, враховуючи вимоги частини 2 статті 122 та статей 47, 162, 163, 164 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне:
- продовжити відповідачу процесуальний строк на п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду відзиву на заяву позивача у від 27 травня 2022 року;
- встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу, а відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
Клопотання про розгляд справи у відкритому судововому засіданні за участю сторін на адресу суду не надходило. Отже, подальший розгляд справи у відповідності до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України буде проводитись в письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
На підставі викладеного, керуючись статтею 47, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні клопотання Верховної Ради України про усунення недоліків заяви ОСОБА_1 від 27.05.2022 року у справі № 9901/64/22, відмовити.
Продовжити Верховній Раді України строк на п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання до суду відзиву на заяву позивача від 27 травня 2022 року.
Встановити ОСОБА_1 триденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу, а відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
Відкласти розгляд справи на 03 серпня 2022 року.
Подальший розгляд справи у відповідності до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України проводити в письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Васильєва І.А.
Судді Гімон М.М.
Пасічник С.С.
Шишов О.О.
Яковенко М.М.