01 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2448/21 пров. № А/857/19960/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Скол» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, прийняте суддею Микитин Н.М. у місті Івано - Франківську у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до приватного підприємства «Скол» про надання дозволу на реалізацію майна,-
встановив:
ГУ ДПС в Івано - Франківській області (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до ПП «Скол» (надалі - відповідач) про надання дозволу щодо погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі в розмірі 534522,84 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на розрахункових рахунках ПП «Скол» для погашення податкового боргу відсутні, або не можуть бути стягнуті на користь кредиторів чи відповідно до виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Таким чином, контролюючий орган здійснює погашення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі.
Щодо посилань відповідача на ті обставини, що рішення про опис майна у податкову заставу від 28.04.2015 року та акт опису майна від 27.05.2015 року №17 були прийняті із численними порушеннями законодавства, то суд вказує, що відповідач не надав доказів про оскарження таких рішень, відтак останні є чинними та не є предметом спору по даній справі.
В частині доводів відповідача про не вірне нарахування податкового боргу в розмірі 534 522, 84 грн, то суд бере до уваги рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року № 300/105/20, що набрало законної сили 07.08.2020 року, яким підтверджено наявність такого податкового боргу у ПП «Скол» та встановлено обов'язок його сплати.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ПП «Скол» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на те, що податковим органом вжито заходів щодо погашення податкового боргу відповідача в розмірі 577 594,59 грн. шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунку у банку, тільки частково в сумі 507 271,46 грн., що підтверджено судовими рішеннями у справах №809/3116/13-а та №809/1456/16.
Звертає увагу на те, що виконавчий лист у справі №809/3116/13-а на суму 12391,31 грн. та у справі №809/1456/16 на суму 494680,15, а також податкова вимога форми «Ю» №760-19 від 04.07.2016 року про сплату суми податкового боргу перебували на виконанні у виконавчій службі, що було приховано позивачем.
Зазначає, що актом опису майна в податкову заставу було взято майно, яке фактично в природі не існує та в державних реєстрах відсутнє, що було приховано від суду.
Покликається на те, що в період на 23.04.2015 року засновник ПП «Скол» - ОСОБА_1 перебувала за кордоном на відпочинку, тому невідомі особи підробили її підпис в акті опису майна №35 від 19.07.2016 року та акті опису майна №17 від 27.05.202015 року та даний акт опису був використаний працівниками ДПІ та іншими особами під час реалізації майна.
Крім того, у зазначених вищенаведених актах опису майна суми не співпадають.
Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, надавши дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 534 522,84 грн.
Звертає увагу суду на те, що для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва повинне існувати належним чином зареєстроване речове право на земельну ділянку, кошторисна документація, а також земельній ділянці повинен бути присвоєний кадастровий номер та відкрита поземельна книга.
Земельна ділянка, яка знаходилась в архівному шарі, була не сформована, і відповідно державний реєстратор не мав права для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Згідно з довідкою про борг, виданою ГУ ДФС в Івано - Франківській області за ПП «Скол» рахується борг, в тому числі по орендній платі з юридичних осіб (Вовчинецька сільська рада) в сумі 179 894,46 грн. Однак, фактично орендна плата нарахована за чужу земельну ділянку неправомірно і даний факт встановлений постановами Верховного Суду, зокрема, від 24.11.2020 року у справі №809/563/15 та від 20.05.2021 року у справі №909/1345/14.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП «Скол» зареєстроване як суб'єкт господарювання у встановленому законом порядку з 30.11.1995 року, та перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Відповідно до довідки про непогашений податковий борг від 31.03.2021 року, за ПП «Скол» рахується заборгованість в загальній сумі 534522,84 грн., в тому числі по податку на додану вартість у сумі 80143,32 грн; по земельному податку з юридичних осіб в сумі 88345,34 грн; по орендній платі з юридичних осіб (м. Івано-Франківськ) в сумі 70710,27 грн; по орендній платі з юридичних осіб (с. Крихівці) в сумі 143051,59 грн; по орендній платі з юридичних осіб (с. Вовчинці) в сумі 152272,32 грн. (а.с.34).
28.04.2015 року в.о. начальника ДПІ у м.Івано-Франківську прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Податковим керуючим відповідно до акту опису майна №17 від 27.05.2015 року було описано майно відповідача (а.с.11-12).
Описане майно зареєстровано у державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28.05.2015 року, номер запису про обтяження: 15364670, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 47086721 (а.с.46).
В результаті розгляду Івано-Франківським окружним адміністративним судом справи №300/105/20 ухвалено рішення від 23.03.2020 року, згідно із резолютивною частиною якого, позов ГУ ДПС в Івано-Франківській області задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ПП «Скол» в дохід бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та за рахунок його готівкових коштів на погашення податкового боргу в розмірі 534 522 гривні 84 копійки (а.с.7-10). Вказане рішення суду набрало законної сили 07.08.2020 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду 23.03.2020 року позивач направив до установ банків, в яких у відповідача наявні відкриті рахунки, інкасові доручення, які повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках для погашення податкового боргу та з огляду на те, що наявні страхові кошти зараховані на окремий рахунок і не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону (а.с.17-24).
Апелянтом заявлено клопотання про призначення почеркознавчого експертного дослідження документів.
З приводу поданого клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно з частиною восьмою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Однак, таке клопотання не було заявлене в суді першої інстанції та апелянт не обґрунтовує жодним чином неможливості звернення з таким в порядку, встановленому ст. 79 КАС України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язковою передумовою призначення в адміністративному процесі судової експертизи є необхідність з'ясування судом тих обставин, які потребують спеціальних знань, та в силу їх специфічного характеру не можуть бути з'ясовані судом на основі положень чинного законодавства, що може вплинути на правильне вирішення адміністративного спору по суті.
Тобто, призначення експертизи є диспозитивним правом суду виключно коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання.
Призначення почеркознавчої експертизи з метою визначення, чи виконаний підпис у графі «підпис» в актах опису майна та і рішенні про опис майна ОСОБА_1 чи іншою особою жодним чином не стосується предмету доказування.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодексу України).
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
За змістом підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14, пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України вбачається, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Пунктом 89.6 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Щодо покликання апелянта на ті обставини, що рішення про опис майна у податкову заставу від 28.04.2015 року та акт опису майна від 27.05.2015 року №17 були прийняті із численними порушеннями законодавства, то колегія суддів зазначає, що зазначене не охоплюється предметом дослідження спірних правовідносин, а має оскаржуватися окремим порядком, чого зроблено не було.
Суд зазначає, що джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України.
За приписами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У силу пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Колегія суддів зауважує, що обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Із системного аналізу викладених вище норм вбачається, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, водночас рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року у справі №300/105/20 позов ГУ ДПС в Івано-Франківській області задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ПП «Скол» в дохід бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та за рахунок його готівкових коштів на погашення податкового боргу в розмірі 534 522 гривні 84 копійки.
Відтак, покликання апелянта на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, надавши дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 534 522,84 грн. не заслуговує на увагу.
На підставі вказаного рішення, ГУ ДПС в Івано-Франківській області вживались заходи, зокрема, оформлювались інкасові доручення, з метою примусового списання коштів з розрахункових рахунків платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи інкасованими дорученнями.
Внаслідок виставлення контролюючим органом інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки, податковий борг не погашено.
Крім цього, в інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв'язку з відсутністю грошових коштів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податковим органом здійснені усі необхідні заходи для погашення податкового боргу, визначених законом.
Колегія суддів не надає оцінки решті аргументів апелянта, так як такі не були предметом дослідження в суді першої інстанції або виходять за межі позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Скол» залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року в справі № 300/2448/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Р. П. Сеник
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 01.07.2022 року.