30 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/22701/21 пров. № А/857/7572/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колошкіна Ігоря Анатолійовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, ухвалене суддею Кравців О.Р. у м. Львів у порядку письмового провадження у справі №380/22701/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталіі Михайлівни про визнання протиправними дій, скасування постанови,
01 грудня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталіі Михайлівни, у якому просила визнати протиправними дії щодо оголошення у розшук автомобіля марки “Mitsubishi Pajero Wagon”, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , чорного кольору та автомобіля “HYNDAI TUCSON”, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , чорного кольору; постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Н.М. від 22.11.2021 у виконавчому провадженні ВП №58999119 про розшук майна боржника - автомобіля марки “Mitsubishi Pajero Wagon”, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_5 , чорного кольору та автомобіля “HYNDAI TUCSON”, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , чорного кольору, скасувати як незаконну.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згадані автомобілі в 1/2 частині належать позивачу, яка не є боржником за виконавчим повадженням ВП №58999119 щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ОСОБА_3 , а тому оскаржуванні постанови про розшук майна боржника - автомобілів, які перебувають у спільній частковій власності двох осіб, на думку позивача, є протиправним.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що нормами Закону № 1404-VIII унормовано, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Винесенням оскаржуваної постанови відповідач не позбавила майна законного власника, а лише оголосила у розшук майно, 1/2 частина якого належить на праві власності боржнику у виконавчому провадженні, що не суперечить приписам законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник позивача оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Пустомитівського районного суду від 05.12.2018 (справа №450/3344/18) задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки “Mitsubishi Pajero Wagon” реєстраційний номер НОМЕР_1 та на 1/2 частину автомобіля марки “HYNDAІ TUCSON” реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баїровою Н.М. 25.04.2019 відкрито виконавче провадження ВП №58999119 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.
22.11.2021 приватний виконавець Баїрова Н.М в межах вказаного виконавчого провадження винесла постанову про розшук майна боржника ОСОБА_4 , а саме автомобілів марки “Mitsubishi Pajero Wagon” реєстраційний номер НОМЕР_1 та “HYNDAІ TUCSON” реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Позивач вважаючи оголошення у розшук оскаржуваною постановоюю державного виконавця автомобілів, що окрім боржника також перебувають у її частковій власності, протиправним, звернулась до суду за захистом свого порушеного права на володіння майном.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).
Так, згідно з статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. (ч. 6 ст. 48 Закону № 1404-VIII).
В силу приписів частини 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За п.1 ч. 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Аналізуючи наведені норми та обставини справи суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій та оскаржуваної постанови відповідача від 22.11.2021 у виконавчому провадженні ВП №58999119 щодо розшуку майна боржника - автомобілів, 1/2 частина яких належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 , з примусового виконання виконавчого листа №450/2339/18, виданого 13.12.2018 Пустомитівським районним судом Львівської області, та щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
З огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для здійснення зміни розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 242, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колошкіна Ігоря Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 380/22701/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель